Серія Pikmin завжди була для мене вкрай загадковою: консольна RTS (Real-time strategy), де ти керуєш водночас не тільки курсором, але й персонажем і мусиш віддавати команди величезній групі дивних, різнокольорових створінь. Я бачив скріни з неї, окремі відео, але ніколи до кінця не розумів як це грається і наскільки комфортною, з урахуванням управління з геймпаду і жанру, вона може бути.
На щастя Nintendo зробила мені і, сподіваюсь, великій кількості інших людей, не знайомих з серією, подарунок у вигляді релізу портів перших двох частин, які вийшли у 2001 та 2004 роках відповідно на GameCube та були першими спробами великої N у жанрі RTS.
Починаючи грати в неї цієї суботи, я не очікував що не зможу покласти консоль не пройшовши гру до кінця. Це неймовірно атмосферна, аддиктивна, ні на що не схожа гра, яка шокуюче просто та приємно керується, з урахуванням того, що це не тільки консольна RTS, а ще й реліз, якому більше 20-ти років. Якщо б мені сказали, що вона вийшла в останні 5 років, при умові покращеної графіки (і особливо якості текстур) - певен, я б повірив і був би в не меншому захваті.
Проходиться Pikmin доволі швидко, за 7-8 годин, не більше, тому що в грі є таймер, завдяки якому гравець повинен якомога ефективно використовувати ресурси, розпоряджатись юнітами та правильно розставляти пріоритети, аби встигнути за відведені 14 хвилин реального часу, які дорівнюють одному внутрішньо-ігровому дню, виповнити якомога більше задач, або підготувати фундамент для наступного дня, яких тут всього 30. Як відомо, обмеження в часі часто зустрічається в жанрі RTS, що додає напруги, змушує мислити швидко і креативно, бути більш ефективним і відповідальним при реалізації ресурсів та можливостей.
Отже, проходження в мене зайняло максимальні 30 ігрових днів і нажаль я не встиг виконати всі задачі. До чого це приводить - вже вважаю за спойлер, то ж пропоную дізнатися власноруч погравши в Pikmin 1.
Наступного дня (сьогодні, в неділю), в мене виникла жага повернутись до гри і спробувати пройти її ще раз, але на цей раз з повним розумінням всіх механік, які гра відкриває для тебе дуже поступово і більшу частину пропонує дослідити самому, через низку проб та помилок, що, безумовно, є величезним плюсом до атмосфери пригод на чужій планеті, яку будує Pikmin 1. Цього разу я вже розумів як гра працює та був готовий до різноманітних викликів тих чи інших рівнів. Отже, я закінчив гру за 21 ігровий день, що дорівнює приблизно 5 годинам та виконав всі завдання, що всім раджу зробити, тому що це відкриває один приємний бонус.
Тож за підсумком, практично всі вихідні в мене пройшли з цією чарівною, унікальною грою. Не дивлячись на місцями застарілу графіку, що очевидно з урахуванням реалій порта гри 22-х річної давнини, сприймається, грається та керується на диво чудово, враження від неї суто позитивні, а бажання пограти в наступні частини серії розпалено до критичної точки. Я радий що нарешті долучився до цієї серії і розумію звідки в неї культовий статус і тепла любов хоч і невеличкої у порівнянні з маскот-франшизами Nintendo, але відданої групи шанувальників. Радий бути тепер її частиною.
