Тут ми розглянемо альтернативну версію Холодної Війни, яка могла збутися за певних історичних, може навіть фантастичних умов.
Часовий проміжок: 1941-~1960 роки
Цей сценарій є альтернативою для Холодної Війни, з іншим закінченням Другої Світової Війни та подальшим розподілом впливу у світі. Варто розуміти, що цей сценарій фантастичний і не має під собою якогось серйозного реалізму.
Територіальні зміни, можливо, будуть спричинені виключно ходом мирних перемовин, тобто наприклад перехід Болгарії і Східної Німеччини під Західний вплив як наслідок поступок у Азії. Або інакше закінчення Другої Світової Війни, де британський план наступу на Балкани був реалізований (після чого Болгарський царь капітулює на користь Союзників з Заходу, а не СРСР, а Албанія і Хорватія переходять під вплив так само Заходу, залишаючи югославських партизан з меншими претензіями на всю колишню Югославію, і майбутнє НАТО зберегло чималу частину приєднаних Болгарією, Албанією і Хорватією територій, щоб зменшити прорадянську зону впливу на Балканах), а замість невдалої операції "Маркет-Гарден" розпочнеться більш ранішній перехід через Рейн і як наслідок - захоплення Берліну з Заходу, і уся Німеччина буде розділена між Британією, США і Францією, а після трансформується у єдину Федеративну Республіку Німеччина включно з Австрією.
Надалі СРСР починає вторгнення у Туреччину, або розпочинається прорадянське соціалістичне повстання у Туреччині, і фактично між СРСР і НАТО починається локальна війна за вплив у Туреччині, в ході якої СРСР захоплює колишні вірменські й грузинські землі, Курдистан здобуває незалежність під проводом РПК (фактично соціалістами), але стає фактично буферною зоною і проти обох сторін (як Югославія у нашій історії), а Греція у ході бойових дій відновлює свою імперську велич за рахунок узбережжя Малої Азії, Константинополя, Сінопу, Кіпру тощо. Також відновлюється Кілійська Вірменія з прозахідною владою. На інших територіях Туреччини як компроміс сформована нейтральна Ангорська Республіка.
Також в обмін на поступки в Європі, СРСР розпочинає пряме вторгнення в Іран і Афганістан без осуду НАТО, та повністю приєднує етнічні території азербайджанців і народів центральної Азії у Афганістані, створюючи в іншій частині підконтрольну Афганську СР.
Також в Іран вторгаються армія курдів, Британців (що створюють по розподілу Британської Індії незалежний Белуджистан) і Хашимітського Іраку, що ділять між собою прикордонні території. Влада шахів в Ірані залишається у центральній частині Ірану, і така ситуація явно пришвидшить повалення монархії і встановлення ісламської республіки в Ірані.
Також у ході повстання курдів на півночі Іраку, на той момент заслабка центральна влада Іраку вимушена поступитися на користь вже єдиній Курдській державі, що має боєздатну партизанську і професійну армію. Також у ході остаточної деколонізації Сирії створюється держава Алавітів і Сирійський Курдистан, що об'єднується зі "старшим братом".
Однак у нашій історії Хашимітська монархія в Іраці-Йорданії не була повалена, а за підтримки британських військ (для недопущення до влади арабських соціалістів) зберегла свою владу. Завдяки цьому і Ізраїль має більше миру, оскільки Хашиміти, приєднавши Західний Берег річки Йордан, зберігають нейтральні відносини з Ізраїлем. Ліван був створений лише у гірській частині без арабського "підніжжя", що увійшло до складу Сирії, а південь Лівану пізніше був остаточно окупований і анексований Ізраїлем. Завдяки цьому Ліван має набагато стабільнішу владу на основі християнських народів, а не сумішші з ісламом.
У ході розподілу Ірану коаліція Арабських Країн також вторгається на острів Ормуз і місто Бендер-Аббас, створюючи там незалежну арабську республіку. Фактично цей арабський союз виступає як противага і прозахідному Іраку-Йорданії, так і проти радянського впливу у регіоні.
Також Сомаліленд створюється як окрема незалежна держава, відокремлена від Сомалі за підтримки Ефіопії.
У Азії громадянська війна в Китаї через підтримку Заходу для Гоміньдану війна входить в позиційний і партизанський характер для обох сторін. Радянська влада користується цим і фактично анексує Маньчжурію, не виводячи звідти військ після вигнання японців, розширює Монгольську НР на етнічні монгольські землі та починає пряме військове вторгнення у Сіньцзян, створюючи там підконтрольну Республіку. У противагу цього у ході завершення 2 світової війни американські війська повністю окуповують Корейський півострів, тоді як радянські - острів Хоккайдо в Японії, і саме так світові держави ділять вплив у Азії. Завдяки цьому ніколи не станеться Московсько-Китайського розколу і Пекінська влада повністю контрольована Москвою, а позиційна війна з "Південним" Китаєм у вигляді Гоміньдану заморожується після багатомільйонних втрат.
Також у ході цієї громадянської війни, Тибет за підтримки Західних держав просувається по всьому плато, вигнавши звідти війська КНР, однак не повернувши їх Гоміньдану, який через вплив країн Заходу вимушений був погодитися на відокремлення "Великого Тибету". Схожа історія трапляється і з Юньнанем, де місцеві народні загони виганяють комуністичних партизан і чиновників Гоміньдану, проголошуючи федеративну спілку свого регіону.
Через серйозність ситуації, Філіппіни попри отримання незалежність зберігають великий американський вплив і військові бази у себе.
В'єтнам же постає як демократична Республіка після інтервенції Франції і США, однак там ще десятиліттями діятимуть загони В'єтконгу, щоправда через неможливість допомоги від КНР і СРСР вони залишаються лише як партизани, а центральна влада сконцентрована в руках прозахідного табору.
І остання альтернатива цього сценарію - постколоніальний розподіл Індії, де через радянську агентурну мережу і допомоги революціонерам починається масштабне повстання (до речі в Індії і в реальності були величезні партизанські комуністичні загони, але влади вони не здобули), що призводить до повалення влади в Нью-Делі. Мусульманські Пакистан, Бангладеш і Непал заради виживання заручаються підтримкою США та починають інтервенцію в Індію, захоплюючи відповідно Кашмір, Пенджаб, Бенгалію та Сіккім, а американські військові бази гарантують стабільність режимів від комуністичних партизан. Допоки в центральній Індії комуністи борються з іншими повсталими та колишньою владою, на півдні місцеві князі, які ще не втратили владу, оскільки повстання на півночі відбувається майже одразу після проголошення незалежності Індії, проголошують свої держави та/або об'єднуються у місцеві федеративні республіки, або ділять владу між собою внаслідок війн, в т.ч. і релігійних. Однак загроза з півночі призводить до пошуків миру і зрештою війни на півдні припиняються, та формується коаліція Південної Індії проти Півночі. В Ассамі та інших регіонах Східної Індії західними інтервентами створена слабка й нестабільна федерація тамтешніх народів. Гуджарат і Одрісса зберігають фактичну незалежність від обох сторін Індійської Холодної війни, однак як СРСР, так і США гарантують їм незалежність та нейтральний статус.
У Індонезії ж, нідерландський уряд створює незалежну державу Західного Папуа (як і в реальності, але тут вона проживе більше через загострену міжнародну ситуацію).
І такий альтернативний сценарій приводить до серії набагато кровопролитніших і "гарячіших" сутичок обох наддержав в Індії та Китаї, що суттєво змінить майбутнє їх альтернативного всесвіту.
