Нарешті дочитала цю книгу і тепер маю настільки хаотичні думки, що вирішила ними поділитися. Пригадуючи свою шкільну програму, я досить мало можу щось сказати про ОУН і УПА. Лише якась загальна інформація без деталей. І мені страшенно за це соромно.
Протягом життя я зустрічала різні статті та згадки, але цього разу вирішила взятися за структуроване вивчення.
Тож коротко, про що ця книга.
Головною метою цієї відчайдушної боротьби було відродження Української Самостійної Соборної Держави. 30 червня 1941 року провідні націоналісти скликали народні збори у Львові, які схвалили Акт відновлення Української Держави. На жаль, щастя було недовгим. Проголосити цей Акт у Києві вже не вдалося.
Тяжке життя між двох вогнів і спроба скористатися можливістю, щоб здобути незалежність. Боротися доводилося не лише з радянським союзом, а й з німцями, поляками, угорцями... Всіма, хто намагався відхопити шмат української землі.
Смутні часи.
Читати цю книгу боляче і важко. Згадки про тортури, до яких тоді вдавалися вороги, дуже перегукуються з сучасністю. Вони завжди були нелюдами. Шкода, що багатьох з нас змусили про це забути. Чи ми самі ніколи цим не цікавилися?
Я погоджуюся з думкою, що вклад ОУН та УПА неоціненний. Страшно уявити, що б з нами було зараз, якби не їхня відданість нашій державі, активна просвітницька діяльність, натхненна боротьба та самопожертва. Вони знали, що на них чекає, але все одно йшли на це. Що це, як не істинна сміливість? Гідний приклад для нас всіх.
Не буду розповідати надто багато, але вважаю, що цю книгу обов'язково має прочитати кожен українець. Особливо такі як я, хто з тих чи інших причин забув про своє коріння.
Тепер беруся за біографію Василя Кука, а також в пошуках біографії Романа Шухевича. В передчутті надзвичайно цікавого читва.
