Переглядаю дописи, які весь час впадають у око в стрічці. Нове інформаційне цунамі, подій у Франції, Німеччині та Італії, вже який день перекочується довкола нашої кульки. Одразу попереджаю, я не політолог і не політичний оглядач, їх зараз є досить , на будь-який смак і погляди. Хочу тільки розібрати пару моментів цих резонансних подій.
Як вони виглядають із України і що значать для країни, в якій іде війна.
На сьогодні ЄС наш найбільший союзник та підтримка. Про Штати тут писати не буду, вважаю, що тому дурневі залишилося недовго. Так ось про Європу.
Як усе почалося? Франція та Європа десятиліттями робили одну й ту саму помилку.
Замість того, щоб впровадити сувору фільтрацію (як у Канаді чи Австралії, куди пускають переважно людей із професією, освітою та готовністю працювати й поважати місцеві закони), європейські уряди та бізнес пішли шляхом найменшого спротиву.
На мігрантах із бідних регіонів Сходу та Африки зручно заробляти. Це дешева робоча сила для будівництва, прибирання, доставки, сфера послуг та сільського господарства. Бізнесу це вигідно, а чиновники закривали очі на те, що ці люди не інтегруються, а селяться в ізольованих передмістях (гетто) і живуть за власними законами.
Останнє танго в Парижі: Кремль і радикали танцюють у парі…
Тепер цей соціальний нарив прориває, і тут на сцену виходять геополітичні гравці. Реалізується проста класична схема, яку найяскравіше описали Стругацькі у «Важко бути богом»:
Крок А: Радикали провокують
Радикальні ісламістські угруповання та кримінальні ватажки в мігрантських кварталах підбурюють молодь. Будь-який побутовий конфлікт чи затримання поліцією перетворюють на «війну проти ісламу» та привід палити авто й трощити вулиці. Коли в останні роки я був у Німеччині я бачив сім’ї мігрантів зі сходу та Африки. Бешкетують насамперед вже їх діти.
Крок Б: Кремль розганяє хвилю
Російська машина дезінформації (ботоферми, куплені блогери, фейкові сайти телебачення) миттєво підхоплює відео погромів. Вони перебільшують масштаби в рази, наганяють страху й транслюють мессидж: «Західна Європа вмирає, поліція безсила, завтра вони прийдуть у ваші домівки».
Крок В: Запит на «Залізну руку»
Звичайний європейський міщанин, якій бачить палаючі вулиці й читають ці новини, впадає в розпач. Він більше не думає про свободу чи демократію — він вимагає жорсткої сили, яка наведе порядок будь-якою ціною.
Крок Г: Захід у пастці (Прихід «Викормишів»)
На цій хвилі страху до влади приходять проросійські або ультраправі популісти що здебільшого є одним і тим самим (я про це вже писав). Вони обіцяють «залізну руку», але паралельно:
Блокують допомогу Україні.
Разять і розвалюють Європейський Союз зсередини.
Знімають санкції з Росії.
Аналогія з Леніним тут ідеальна. У 1917 році Німецька імперія пропустила Леніна через свою територію в пломбованому вагоні до Росії, щоб той вчинив там революцію та вивів країну з війни. Німцям було байдуже до комунізму — їм потрібен був хаос у стані ворога.
Сьогодні Кремль чинить так само:
Йому байдуже до ісламу чи проблем Африки.
Йому важливо експортувати хаос у Європу.
Кремль використовує мігрантські заворушення та радикалів як того самого «Леніна» — як таран, який розхитує європейські уряди зсередини, щоб змусити Захід займатися власними палаючими передмістями, а не підтримкою України чи протидіяти агресорам.
Цікаво, що тема «трудових мігрантів» ще нещодавно вирувала і в нашій країні. І ознаки ІПСО тут такі ж прямі.
Цей розголос мав два паралельні джерела: об’єктивні заяви українського бізнесу/науковців та штучно створену хвилю паніки.
Через мобілізацію та виїзд мільйонів громадян за кордон український бізнес (особливо будівництво, логістика, агросектор та важка промисловість) зіткнувся з критичним дефіцитом кадрів. Великі компанії, кадровий бізнес та експерти з демографії (зокрема, Інститут демографії НАН України) відкрито заявляли, що для відновлення економіки Україні після війни або навіть під час неї доведеться залучати іноземну робочу силу з бідніших країн Азії та Африки, оскільки внутрішнього ресурсу не вистачає.
Ці поодинокі заяви експертів та урядовий законопроєкт №14211 (який регулював працевлаштування іноземців) було підхоплено проросійськими Telegram-каналами (такими як Резидент, Країна та іншими ботомережами). Як зазначив Центр протидії дезінформації при РНБО, вони розгорнули масштабну кампанію, використовуючи штучний інтелект (AI), клікбейтні заголовки в ЗМІ та фейкові відео про «натовпи мігрантів у підлісних селах».
Головна мета розгону була спровокувати внутрішній розкол, посіяти паніку та обурення на кшталт: «Наших чоловіків мобілізують без броні, а замість них масово завозять дешеву робочу силу, якій ще й платять великі гроші».
Я підняв статистику, масового чи безконтрольного завозу мігрантів немає. Поширювані цифри про «мільйони нових працівників» повністю спростовуються офіційною статистикою Державної служби зайнятості та Міграційної служби.
Реальні цифри: За 2025 рік в Україні було видано близько 9,5 тисяч дозволів на роботу для іноземців. Це вдвічі менше, ніж у довоєнному 2021 році (коли видавали близько 21–22 тисяч щороку). Реально посвідку на проживання на основі працевлаштування отримали лише біля 4,9 тисячі осіб.
Всупереч уявленням про Пакистан чи Бангладеш, лідером серед країн-донорів робочої сили в Україні є Туреччина (переважно фахівці для будівельних та інфраструктурних проектів). Далі йдуть громадяни Індії, Узбекистану, Азербайджану(оце цікавинка!) та Бангладеш.
Україна є зоною бойових дій з постійними обстрілами. Тому вважаю, що громадяни інших країн не поспішають їхати сюди на низько кваліфіковану роботу, оскільки сусідня Європа чи навіть РФ (яка теж масово вербує азіатів) пропонують безпечніші умови або вищі заробітки.
Тінь Китаю: Стратегія «Мудрої мавпи»
А що в цей час робить Пекін? Китай діє за класичними, давніми китайськими приказками: «Сиди на березі річки й чекай, поки вода принесе труп твого ворога» (або «Мудра мавпа сидить на горі та спостерігає, як у долині б'ються два тигри»).
Змоделюємо:
Китай не втрутиться у військовий спосіб але і не допоможе Європі безкоштовно. Він просто чекає, поки Захід повністю виснажить сам себе. Розумію примарності цього сценарію, але ж в історії було і не таке…
Просто уявляю, як Китай може колись забрати «виснажену Європу»:
Якщо європейську економіку штормитиме через заворушення, брак енергоресурсів та паніку, китайський капітал заходить і починає скуповувати все: критичну інфраструктуру (порти, залізниці, мережі зв'язку), технологічні гіганти, енергетику.
Китай зможе запропонує «новим правителям» Європи кредитні лінії, технології стеження (камери з розпізнаванням обличь, цифрові юані, системи контролю за населенням) для придушення мігрантських бунтів. Європейські країни самі добровільно перетворюються на цифрові поліцейські держави під технічним управлінням Пекіна.
На мою думку головна мета всього цього «танго»: щоб Європа з геополітичного суб'єкта та світового лідера перетворилася на технологічну та сировинну колонію Штатів та Китаю — напівзруйнований музей просто неба, який повністю може стати залежним від постачань із Пекіна та енергоносіїв з РФ.
У цьому «апокаліптичному» розкладі ЄС гине не від атомного вибуху, а від власної лінощів, наївності та боягузтва.
Європа сама пустила всередину проблеми мільйонів мігрантів, віддала свою безпеку на аутсорсинг США, закрила очі на гібридні війни Кремля — і в результаті може стати легким обідом для Китаю, який просто чекає свого часу на березі річки…
І поки Європа свариться сама з собою я побачив ще й найгірший, на мою думку, сигнал — і це не чергова гучна промова політика. Це дописи людей, які вже питають: «Якщо ми виїхали з України в Європу, то куди тепер тікати з Європи?»
Коли ті, хто шукав там безпеки, починають шукати вихід вдруге, це вже не просто криза міграційної політики. Це схоже на корабль у якого проблеми. Це попередження: берег, на якому Європа вважала себе непорушною, теж може змінитися…
У Європи ще є час, але це вже останнє вікно можливостей. І дай Боже , щоб воно не зачинялося…
Одеса, жовтень 2026 року
