Якщо опенінґ “Магічної битви” видався вам вельми символічним і сповненим прихованих послань, які не так просто помітити — значить, ви ще просто недостатньо разів переглянули ендінґ. Він пронизаний іще більшою кількістю червоних нитей і метафор, які від самого початку 2 сезону прозоро й непрозоро натякали уважним глядачам на те, що після “Іскри Божої” на них чекає “Згаслий пломінь”.
Прийшов час розібратися, що приховує в собі "Akari” (яп. 燈, укр. “Світло”) авторства Сакіями Соші. Умикайте музику на фоні — і гайда читати.
Увага — спойлери до “Іскри Божої”, “Згаслого пломеня”, “Шібуйського інциденту”, “Магічної битви 0” і “Магічної битви” загалом.
1. Образи рибок
У перші секунди ендінґу на екрані ми зустрічаємо чарівних білих рибок із розкішними плавцями й різнокольоровими очима, яскраво-блакитними й чорними. Знавці морської фавни змогли ідентифікувати цих красенів: насправді, це сіамські бійцівські рибки — або, скорочено, бетти. Неважко здогадатися, що колір очей цих рибок символізує Ґоджьо Сатору (блакитноока бетта) та Ґето Суґуру (чорноока бетта). Бетти пропливають одна повз одну, але насправді рухаються колом. Утім, скоро все зміниться…
Дуже скоро по воді біжать брижі, коло розривається, а рибки змінюються на очах. Після трансформації їхня подібність до Ґоджьо й Ґето стає ще очевиднішою: блакитноока бетта, що лишилася білою — це Сатору, а от чорноока, що змінила колір на чорний — Суґуру. Тепер, окрім загального виду риб, можна сказати точніше: імовірно, Ґоджьо — це білий трояндохвіст, а Ґето — чорний коронохвіст.
Чорна й біла риби, що рухаються в нескінченному танку колом, символізують Їнь і Ян — початок і кінець, світло й темряву, небо й землю, життя й смерть. Повні протилежності й водночас продовження одне одного, разом вони є основою гармонії та світової рівноваги, яка, утім, у нашій історії не триває вічно.
Цікаво також зауважити, що сіамські бійцівські рибки можуть змінити колір плавців і тіла, коли хворіють, у тому числі — через неналежні умови життя (забруднена вода, неправильна температура, надлишок чи брак суперництва із сусідами…). Щось схоже стається й з Ґето: закони й принципи магічного суспільства отруюють його, поступово перетворюючи життя на пекло й заганяючи в глибоку депресію, лишаючи сам на сам із запитаннями, на які не існує правильних відповідей, із якими підліток його віку не мав би навіть зіткнутися.
Пізніше ми бачимо, як Ґоджьо схвильовано й напружено спостерігає за чорним коронохвостом (Ґето), до останнього проводжаючи його очима. Він бачить, що щось не так, що чорна бетта повільно згасає й лишає його позаду, але більше не може подолати прірву між ними й допомогти.
Білий трояндохвіст (Ґоджьо), натомість, немов сяє зсередини, розпускає прекрасні плавці й пливе перед самим носом Суґуру — але той лише заплющує очі й опускає голову та більше не бачить світла, що воно так близько. Тепер уже надто пізно.
Наприкінці ендінґу ми знову бачимо ледь помітного чорного коронохвоста у воді — у калюжі, біля якої сидів Ґето під дощем. Бетта щосили рушає вперед, намагаючись виборсатися з тіні й виплисти на осоння, але так і не сягає його: чи то світло таке яскраве, що розчиняє її, чи то темрява поглинає її раніше.
2. Дощ і парасолька Ґоджьо
Багато хто мав питання щодо того, навіщо Ґоджьо, володар родової техніки Нескінченности, узагалі взяв із собою під дощ парасольку, та ще й під нею ховається — адже краплі дощу в принципі не здатні його торкнутися, якщо він того не захоче. Є два варіянти, і обидва цілком мають право на існування.
Перший полягає в певній символічній цінности парасольки, що підкреслює недоторканність Сатору…
Особливо в порівнянні з Ґето, який такої парасольки не має, і покірно сидить під дощем, приймаючи той факт, що промокне до нитки, та навіть не намагається сховатися від негоди. Так стається й по життю: після трагедії, яку ці двоє пережили на завданні із зоряно-плазменним вмістилищем, Ґоджьо зміг піднятися та йти далі, щосили тренуватися й вивчати щось нове, братися за нові й нові місії, повільно сходячи на “престол” магічного суспільства яко Найсильніший. Він здіймає над собою уявну парасольку. Натомість, Суґуру так і не відпустив того темного минулого, не зміг переступити через свій біль і гнів. Розпач від того, що світ, у якому він живе, ніколи не буде справедливим до нього та його товаришів-магів, поволі роз’їдав його зсередини.
Другий полягає в тому, що весь ендінґ — це, по суті, довгий шлях Ґоджьо до Ґето, який, вочевидь, доволі нетерпляче чекає на нього. Імовірно, найсильніший запізнюється (“Запізнюєшся, Сатору…”). Можна припустити, що він ніс парасольку саме для Суґуру, але, поки дістався місця зустрічі, дощ уже вщух.
3. Доля Аманай Ріко
Інша цікавинка, яку можна помітити в ендінґу, стосується саме зоряно-плазменного вмістилища — Аманай Ріко. На одному з перших кадрів із дівчиною видно, як вона проводить час із подругами в школі та просто насолоджується своїм звичайним життям пересічної підлітки. Проте одна з її однокласниць немов ганчіркою витирає дошку — хоча на місці тієї дошки тільки порожня біла стіна. Існують припущення, що це символізує певне “стирання” Ріко (як і сказав директор Яґа), її колишнього нормального життя та ідентичности. Після ритуалу злиття вона втратить своє індивідуальне “я” та більше ніколи не повернеться до всіх тих, кого любить. Так і стається, хоч і з інших причин. Від Аманай не лишається й сліду — сама лише біла стіна.
4. Різними дорогами
Ендінґ неодноразово демонструє натяки на те, що в майбутньому життєві шляхи Ґоджьо й Ґето неодмінно розійдуться та що більше їм не перетнутися. Один із таких натяків — надзвичайно детально промальовані відбиття в дорожніх дзеркалах: стежина ліворуч довша й залита лагідним весняним сонцем, а інша, праворуч, — коротша та заплямована довгастими тінями.
Але поки майбутнє ще не настало, на фоні, за дзеркалами, переможно й урочисто квітне сакура — неодмінна супутниця та незмінний символ весни: пори юности, тепла й любови, усього найліпшого в житті.
Ще одне таке яйце-райце зустрічається нам наприкінці ендінґу — але виловити його, не прогулявшись соцмережами або інтерактивними мапами, просто неможливо. Залізничний міст, під яким бадьоро чимчикують Ґоджьо й Ґето — справжній та дійсно існує в Японії, однак у реальности він не розходиться у два протилежних напрямки, як це зобразили в ендінґу. Творці знову нагадують нам про те, що рано чи пізно Сатору й Суґуру доведеться піти різними путями.
Це є цікавим прикладом того, як аніматори студії MAPPA не тільки використовують реальні локації яко референси, але й переосмислюють їх, закладаючи свої приховані сенси.
5. Мовою квітів
Акутамі Ґеґе, автор манґи “Магічна битва”, і, відповідно, MAPPA, що досить дбайливо ставиться до роботи з оригінальним твором, завжди вельми полюбляли рослинні відсилки й натяки — і цього разу нам подарували аж цілих три майстерно намальованих “квіткових” кадри.
Розпочнімо з найвідомішого з них — це духмяноцвіт, також знаний, як османтус. Мовою квітів, у найпопулярнішій своїй інтерпретації, духмяноцвіт означає чисте й щире кохання, щирість почуттів та вірність. Суцвіття османтуса часто використовують навіть у весільних букетах.
В одному з наступних кадрів саме пелюстки духмяноцвіта лежать між долонями Ґоджьо й Ґето, що в цьому спогаді сидять поруч, насолоджуючись газованкою.
Озираючись трохи назад, до повнометражного фільму “Магічна битва 0”, у якому глядачі дізнаються про те, якою була остання зустріч Сатору й Суґуру, маємо відмітити ще один цікавий “збіг”. Під час останньої розмови “найсильніших” на фоні грає саундтрек під назвою “This is Pure Love” (укр. “Це — справжнє кохання”).
Другий квітковий натяк в ендінґу — це лікориси. Так-так, ми знаємо, ви впізнали ці квіти, які також часто називають, у перекладі з англійської, “павучими ліліями”. Лікориси символізують смерть і приреченість. Подейкують, що якщо життя зведе тебе з тим, із ким ти більше ніколи не побачишся, лікориси розквітнуть уздовж тих доріг, якими ви підете.
Одна з найвідоміших легенд, пов’язаних із цією квіткою, походить із Китаю та розповідає про двох духів природи, Манджу й Саґа, які опікувалися різними частинами однієї рослини: Манджу дбав про квіти, а Саґа був хранителем листків. Одного разу вони вирішили зустрітися й заради цієї зустрічі знехтували своїми обов'язками. Духи покохали одне одного з першого погляду, але за те, що вони пішли супроти свого призначення, Бог прокляв їх — розділив квіти й листя: тепер, коли розпускаються квіти, листя опадає, а до того часу, як виростає листя, в'януть квіти. Цю квітку назвали мунджісаґа, у пам'ять про двох закоханих, які ніколи більше не зустрінуться знов.
Третя квітка, що промовляє до нас із екрану — це рожева гортензія. Рожеві гортензії останніми роками набули особливої популярности в Азії. Серед усіх інших барв, рожеві — найромантичніші квіти, прихованим посланням яких є: “ти — моє серцебиття”. Такі гортензії символізують чисте, справжнє кохання та щирість і відвертість; зазвичай їх дарують тим, із ким лише розпочали стосунки або, навпаки, зустрічаються вже дуже довго.
6. Ґоджьо й ґарґуйлі
На своєму шляху до Ґето, Ґоджьо минає різні міські пейзажі, серед них — і кілька статуй ґарґуйлів, що дуже привертають увагу та зринають ніби нізвідки посеред сучасного міста. Ґаргуйлі самі по собі — традиційний елемент архітектурних ансамблів церков та соборів, що мають на меті відганяти, відвертати від священних місць зло та гріхи, тобто, незважаючи на свою загрозливу зовнішність, так чи інак, захищати.
Дехто вбачає в цьому певну алюзію до статусу Ґоджьо яко Найсильнішого. Звичайні люди та маги часто ставляться до нього, немов до живого божества, усемогутнього й непохитного захисника цього світу, та покладають на його плечі непомірно важкий тягар відповідальности, хоча насправді Сатору ніколи не обирав такої долі, а просто народився під щасливою зіркою, і все ще є просто людиною. Його сила й соціальний статус у магічній спільноті від самого народження автоматично означали також і самотність. Як і кам’яні ґарґуйлі, він вимушений грати відведену йому роль.
7. Дерева й тіні
Коли у своїх спогадах Ґоджьо й Ґето гуляють разом узимку, є дві речі, на які можна звернути увагу: по-перше, Суґуру йде за другом, трохи відстаючи, що може натякати на те, як вони поступово віддаляються одне від одного емоційно, і те, як сила Сатору робить його все більш і більш недосяжним. По-друге, у цьому флешбеці тіні дерева над ними виглядають цілком природно…
Однак у теперішньому, у якому Ґоджьо поспішає до Ґето під дощем, відбиття того-таки дерева в калюжі виглядає набагато страхітливішим і заплутанішим: це відображає, як сильно все змінилося.
8. Равлик
Чекаючи на Ґоджьо, Ґето нудьгує та, вочевидь, розважається, як може, тож знаходить на поодинокій рослинці десь неподалік равлика. Равлики дуже часто символізують святість і важливість для людини її рідного дому, якого Суґуру так і не знайшов. Батьківський дім не став для нього рідним, ураховуючи, як легко він позбавився його; не змогла прихистити його й Токьойська магічна школа, тож, лишивши все позаду й розпочавши нове життя, Ґето намагався створити свій власний дім (знайшов свою нову родину в особі Нанако й Міміко та інших).
Утім, равлики також символізують терпіння й зміни, і це пояснює, чому равлик сахається від легесенького доторку Ґето — адже, зрештою, саме терпіння йому й забракло. У тому-таки повнометражному фільмі, “Магічна битва 0”, він вирішує піти ва-банк і поставити все на можливість заволодіти Орімото Рікою — та програє. Йому не вдається досягнути своєї мети — змінити світ на краще, зробити його справедливішим, таким, у якому його товаришам-магам не доведеться помирати заради тих, хто ніколи цього не оцінить.
9. Міська архітектура в кадрі
Інший цікавий композиційний момент в ендінґу — те, як на цих двох послідовних кадрах розташовані будівлі стосовно головних героїв. Задоволений Ґоджьо з усмішкою в усі тридцять два біжить ніби на фоні височезних хмарочосів: вони за ним або під ним, бо він — на вершині…
…Натомість, у випадку Ґето, уся архітектура в кадрі немов нависає над ним, притискає до землі: і міст праворуч, і дім, і електричний стовп.
10. Сцена прощання
Ближче до кінця ендінґу “золоте тріо” прощається та розходиться додому. Однак, на відміну від Ґоджьо й Ієїрі, які озираються одне на одного та відкрито махають рукою, Ґето не повертається до них обличчям і лише ледь-ледь піднімає долоню на прощання.
Серед них трьох Ґето також єдиний, хто постійно залишається в тіні — і йде в цьому напрямку й далі.
11. Аркадний двобій
Наприкінці ендінґу нам також показують невеличкий сюжет про те, як Ґоджьо та Ієїрі разом перемагають Ґето, Хайбару та Нанамі в грі на аркадних автоматах. Вочевидь, вони заклалися на те, що ті, хто програють, виконуватимуть бажання переможців, адже надалі видно, як Ґето пригощає Ґоджьо аномальною кількістю бургерів, а Хайбара й Нанамі роблять Ієїрі масаж. Утім, є ще дещо цікаве в цьому конкретному кадрі — набагато менш життєрадісне. Важко сказати, чи творці так і задумували цю сцену чи це вийшло випадково, але, так чи сяк, на стороні тих, хто програв, зрештою не виживе жоден із персонажів.
12. Спільне селфі
Тут поговорімо скоріше про кумедний факт, аніж про секрет чи символ. На кадрі нижче видно, як Шьоко помахує хлопцям рукою вниз, а після цього вони обидва трохи опускаються й підсуваються до подруги ближче, аби влізти в кадр. Це зайвий раз нагадує про геть космічну різницю в зрості між ними всіма: Ґоджьо ще в старшій школі вимахав до 190 см, та й Ґето (180 см) не дуже від нього відставав. Тож, певно, Ієїрі зі своїм абсолютно середньостатистичним японським зростом доводилося часто натякати своїм лицарям, що, якщо вони не присядуть, такі шафи вона разом із собою сфотографувати не зможе.
І, як вишенька на торті — просимо вашої уваги до жесту ображеного Суґуру, який програв парі та все ще ходить набурмосений.
Найімовірніше, як і у випадку з опенінґом, цей наш список не є вичерпним (або навпаки — якісь пояснення вигадані нами самими яко глядачами), адже вся правда відома лише його творцям. Саме тому ми будемо разом із вами невтомно чекати на будь-які офіційні коментарі чи інтерв’ю від студії MAPPA, сейю та всіх, причетних до копіткої праці над аніме-адаптацією.
Далі буде!
