Антрацит 2077

Пітьма, що мала бути сутінками. Хмари, що затулили собою сіре небо. Дощ, що ллється крізь тебе, та ти не відчуваєш ані холоду, ані вологості.

Ти – привид. Сіра тінь себе колишнього. Довкола – могили бойових побратимів. Над кожною – випалений сонцем синьо-жовтий стяг.

Осіннє листя лежить неприбране. Кладовище безлюдне. Ти не бачиш ані родичів загиблих, ані працівників цвинтаря. Усі або повмирали, або полишили це місце.

Назавжди.

То для чого тут ти? Лишився, не рушив далі колом перероджень. Чому?

Ти не знаєш. Лише дивишся на почорніле від хмар небо, випалене безжиттєве місто, роботизовані шахти, та курганоподібні терикони, що височіють навкруг.

Ти самотній.

Але існуєш.

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Кайола
Кайола@rodovid

письменник, урбаніст, шаман

889Прочитань
76Автори
27Читачі
Підтримати
На Друкарні з 15 серпня

Більше від автора

  • Це все сила землі

    Вірш, написаний на конкурс фентезі-поезії, за мотивами пісні "Дорога Відьом" (усіх її варіацій) з серіалу "Це Все Агата" від Нетфлікс (по всесвіту Марвел)

    Теми цього довгочиту:

    Нетфлікс
  • В Гостях у Сили

    Вірш, що брав участь у конкурсі на сайті самовидавництва "Флотилія". Ця геральдична поезія наповнена відсилками до реальних людей та гербів

    Теми цього довгочиту:

    Геральдика
  • Скринька з Допотопного Світу

    Оповідання, написане від другої особи, що набрало рекордну кількість дизлайків на конкурсі Літавиці. Цікавить, що ж там такого обурливого? Тоді гайда читати!

    Теми цього довгочиту:

    Роздвоєння Особистості

Вам також сподобається

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається