Оригінальний переказ публікувався за посиланням.
Книга – прямий сиквел до The Great Work. Прочитати заздалегідь Genefather звісно можна, але не необхідно. Вийшло у Ґая все пречудово. Белізарій Коул не зраджує амплуа вредного та пихатого гада, який говорить застарілою британською англійською і загалом страшенно кумедний (єдину руку з плоті він кличе "серйозною рукою", бо жестикулює нею лише коли обговорює щось дуже важливе). В книзі багато псевдонаукової техномаячні, але історії це не шкодить.
Основних сюжетних лінії три: пригоди Коула та Солани, однієї з засновниць Ордена Істориторів Ґіллімана; пригоди тетрарха Децима Фелікса та капітули Вовчих Списів; пригоди ватаги Залізних Воїнів та Вашторра.
А тепер до самого переказу.
На початку книги Солана прибуває на зустріч з флотом Коула. Ґіллімана дедалі сильніше дратує те, що магос відмовляється нормально відповідати на питання про хід справ та просування роботи з Чорнокаменем, тож він відрядив Солану розпитати Коула особисто. Бодай народилася вона на Марсі, Солані не дуже до вподоби методи Механікус (до того ж, вона майже не аугментована), і саме тому примарх обрав її. Солану повсюди супроводжує Еременітас, інший адепт Механікус, який натомість замінив майже всі свої біологічні частки та їздить на гусеницях.
Попри сумніви Солани, Белізарій зустрічає її особисто та одразу ж каже, що часу на такі дрібниці він не має, але відповість на всі питання, щоб Ґілліман нарешті відчепився та перестав закидувати його запитами.
Коул розповідає, що зміг успішно відтворити базові технології некронських пілонів. Вийшли вони не такими витонченими, але магос вже почав зводити їх на Ульвгаймі, рідній планеті капітули Вовчих Списів. Проблема полягає у тім, що він досі не може нормально активувати мережу – залізо є, а софта немає.
Є ще один нюанс – зустріч відбувається не абиде, а біля чорної діри. Це не просто вибрик Коула, як гадала Солана, а має свою мету. Белізарій помітив планету, яка втрапила у горизонт подій цієї діри. Будь-який звичайний світ давно би туди провалився, але не цей, відтак Коул дослідив його глибше та знайшов причину – насправді він є світом-механізмом некрон під назвою Іртанатхеп.
За словами магоса, під час Війни у Небесах щось штучно перетворило зорю системи на чорну діру, щоб знищити Іртанатхеп, і він лишився там навіки. Не лише у фізичному, а й часовому вимірі. Діра сповільнила хід часу на поверхні та практично його спинила. На думку Белізарія, ядра даних таким чином лишились неушкодженими, себто він зможе отримати інформацію з часів створення мережі пілонів та нарешті повноцінно їх активувати. З допомогою двох світів-кузень, що спеціалізуються на темпоральних технологіях, магос вже розробив пристрій, який створить навколо нього бульбашку "нормального" часу. Таким чином він зможе спуститися на поверхню, не потурбувати жодного металевого соню та забрати дані.
Тетрарх Децим Фелікс прибуває на Ульфгайм. Ґілліман відрядив його туди спостерігати за зведенням мережі пілонів та їхнім випробуванням. Воно дуже просте – закрити Яму Раукоса, маленький Вир-розлом, заради варти якого і створили Вовчих Списів.
На планеті лишився тільки один з семи ярлів Списів. З якихось причин, демони з Ями вилізають лише ночами та зникають із першими променями сонця. Ніхто не розуміє чому, але Списи, вочевидь, вирішили що однієї роти для протистояння їм буде достатньо.
Ярла цієї роти звати Б'ярні, він служив в загоні Фелікса у часи Походу. На жаль, його заступник це колишній Космічний Вовк, якому Ґрімнар доручив "як слід" навчити спадкоємців шляхам Влка Фенріка, і Ультрамаринів він жах як не любить.
Не важлива, але крута деталь: особистий герб Фелікса, а тепер всієї тетрархії Веспатора, це відрубана голова Медузи на золотих крилах, яка знаходиться всередині символа Ультими.
Фелікс розповідає побратиму, що останнім часом постійно зайнятий адміністративною роботою – намагається реінтегрувати світи в Ультрамар, координує відбудову після Чумних Війн та розбирається одразу з вісьмома різними ксеновидами. Йому це відверто набридло, і він радий трохи розслабитися та допомогти з нічними атаками, тим паче що має чекати доки не повернеться Коул.
Ватага Залізних Воїнів під проводом війнотворця Краверека добиває останніх корсарів на ельдарському кораблі. Краверека не назвати великим прихильником Хаосу, але раз той, на його думку, зрештою все одно переможе, то чом би на цьому не наваритись. Вони взяли корабель на абордаж бо шукали браму в Павутиння. До неї легіонери під'єднують якийсь пристрій, що тримає її розчиненою певний час та дозволяє пройти вісьмом членам Темних Механікум. Ті щойно повернулись з угоди із Фабієм Байлом та принесли дещо цікаве: стазис-саркофаг часів Темного Віку, чия роботизовані оболонка здатна ловити й утримувати сутності Виру.
Очікуючи Коула, Децим та Списи кілька тижнів поспіль відбивають атаки демонів, проте цієї ночі щось йде не так. Зазвичай на них вибігають слабкі демони Хаосу Неподільного, а зараз суне дещо інше – Душогуб. Фелікс до такого не готовий, але заманює тварюку поближче до одного з пілонів, що створює навколо невеличке антивир-поле та вбиває її послабленою.
Примітка: попри те, що всі вони примаріси, Списи користуються Носорогами, бо всі Репульсори та новинки забрали інші роти.
Для наступної частини свого задуму Краверек з Темними Механікум дісталися мертвого світу-кузні неподалік від Великого Розлому. У сплюндрованому храмі Механікус вони проводять ритуал та прикликають частку самого Вашторра в ту саму оболонку із наміром її поневолити. Їм це вдається, аватар Вашторра не в змозі утекти, а тому пропонує угоду за свободу. Механікум просто хочуть знань, але умова Краверека більш специфічна: йому відомо про наказ Ґіллімана Коулу поспішити з пілонами, аби з їх допомогою створити новий стабільний прохід до Імперіуму Нігілус. Залізний Воїн натомість хоче, щоб Вашторр допоміг йому захопити цей шлях, бо так нібито наказав сам Абаддон.
Белізарій готується до експедиції на Іртанатхеп. Солана, як би не ставилася до догм Механікус, сама вражена цілковитою байдужістю до них Коула. Справі не допомагають й жарти магоса, скажімо про те, що він чесно-чесно не має енграм самого себе, які скопіюють його у випадку смерті, бо це було би страшенно погане ШІ. Її також бентежить Кво-89, помічник магоса – особливо коли Коул розповідає, що це майже вдала спроба повернути його давнього друга. Коул пропонує Солані теж приєднатися до експедиції і, разом з Альфа Примусом, вони вирушають.
Яким чином взагалі працює їхній план? Випромінювач вистрілить на світ-механізм "тунелем" нормального часу, яким вони й спустяться. Солана цікавиться, як тоді пересуватися поверхнею, на що Коул дістає коробку, де лежить відрубана, але жива та дуже розлючена некронська голова.
Це – АсанетАю, хрономантка некронів, яку Коул "отримав" (вкрав у Інквізиції), і якщо вона буде добре поводитися та допоможе їм, створивши навколо часову бульбашку, то він навіть поверне їй руки. Асанет відповідає, що ненавидить його, але погоджується.
Іртанатхеп завмер посеред битви між ельдар та некронами у Війні в Небесах, коли його торкнулася чорна діра. Більшість поверхні група пройшла без проблем, але досягши ядра, їхнім очам відкрилося дещо несподіване. Ядро оточували некрони – кілька криптеків, лорд та безсмертні, – але не з самого світу. Їх пошкодив час, не битва, а безсмертні застигли під час пострілів в активну дольменну браму.
АсанетАю висуває теорію, за якою вони теж спустилися на планету з майбутнього, теж заради даних, але один з їхніх криптеків не зміг підтримати часове поле. Вона радить знайти його, щоб пройти повз не розбудивши інших.
Щойно вони його бачить, Белізарій радить АсанетАю ліпше їх не зраджувати. Вона ж негайно зраджує компанію, з допомогою застиглого криптека посилює своє поле, пробуджує некрон навколо та кричить їм про те, що її тримають в заручниках якісь лисі мавпи.
На жаль для АсанетАю, вона походить з династії Нігілахів. Саме Нігілахи три мільйони років тому заразили світ-гробницю цих некронів вірусом обдирача з метою забрати їхні території – тож допомагати хрономантці вони не збираються. Коул укладає з їхнім фероном взаємовигідну угоду: вони разом пробиваються до баз даних, звідки Белізарій отримає коди до мережі пілонів, а ферон чистий некронський код, що можливо вилікує вірус. Є одна біда – також пробудились й обдирачі, по яких стріляли безсмертні, відтак сутички не минути.
Криптека, який спеціалізувався на розшифровці, убивають, тому Белізарій підключається до ядра власноруч, але коди занадто важкі. Тим часом всі окрім компанії та ферона також гинуть. Кво раптом вирішує допомогти магосу і теж під'єднується до ядра. Там Белізарій пояснює, що часу на відкриття всіх блокувань просто не вистачить, але Кво вказує на примітну деталь – "дух" Іртанатхепа усвідомлює, що знаходиться у чорній дірі, тому сам полегшує їм роботу. Він не хоче помирати, а натомість щоб Белізарій зламав коди та забрав з собою його дані.
Коул нарешті обходить захист й завантажує усю інформацію в Кво, що також якимсь дивом повертає йому розум та свідомість справжнього Фрідіша, того старого друга магоса. Ферон їх зраджує, за що Альфа Примус відриває тому голову. Белізарій також прихоплює з собою косу некрона – йому подобається, який звук вона видає, коли нею махати. Не забувши й досі розлючену АсанетАю, герої повертаються на Зар-Квесториз; Коул надсилає на Ульфгайм повідомлення, де каже, що прибуде за два місяці. Корабель стрибає в Імматеріум.
Аватар Вашторра утримують в спеціальному колі на кораблі Залізних Воїнів, однак його сила аж надто велика. Він будь-якої миті легко може перехопити контроль над системами та вбити всіх на борту, але це в його плани не входить. Натомість він прикликає демона Слаанеш, свого боржника, та наказує йому йти до Кузні Душ, де він отримає нове тіло-Душогуба. Наступне завдання демону – узяти одну десяту однієї десятої однієї сотні всіх Душогубів та рушити в атаку на пілони Ульфгайма.
Крім того, Вашторр за бажання здатен "дивитися" крізь будь-який механічний прилад з сенсорами в галактиці. Не піддаються йому лише "освячені" прилади, а псайкери неподалік відчувають присутність Аркіфейна, якщо він необережний.
Краверек розуміє – Вашторр щось планує, але незрозуміло що саме. Він наказує Темним Механікум посилити обереги та чекати.
Повідомлення з Зар-Квесториз досягає Фелікса й Списів. Водночас усі псайкери на планеті бачать видіння згуби та смерті. Децим здогадується, що напад на пілони не забариться, відтак десантники споряджають оборону. На планету навіть повертаються магістр капітули з першою ротою.
Примітка: разом з ними також ходить той самий вовчий жрець, якого Ґрімнар відрядив учити Списів шляхам Синів Расса. Доволі кумедний персонаж, хоча в розмові з Феліксом чомусь наполягає, що він точно не капелан, просто у вовчому шоломі. Взагалі, сама ідентичність Списів часто підіймається в романі. Їхній перший магістр намагався відійти від традицій Вовків, але його наступник натомість спробував максимально їх перейняти. Ярли замість капітанів, руни, шкури, мед, все це. Але хоч це, на думку Фелікса, і спрацювало ліпше, проблема нікуди не зникла. Їхні десантники досі ніби скуті та не призвичаїлися до справжнього бою після віртуальних тренажерів Коула. Усі шкури та дерев'яний декор у залі фортеці не приховують того, що вона побудована зі стандартних сегментів лише якихось десять років тому. Крім того, на Ульфенгаймі немає ані таких тварин, ані таких дерев. Під кінець посланець Ґрімнара каже, що їм іще доведеться віднайти власний шлях – вони сини Расса, але не фенрісійці, і спроба під таких мімікрувати не допоможе.
Вперше Вир-розломи розкриваються до заходу сонця, і з них лине велетенська орда Душогубів. Навіть орбітальні удари з флагманів капітули та Фелікса не допомагають втримати таку хвилю.
Кравереку стає очевидно, що Вашторр щось таки робить, тому він кидає усіх своїх підлеглих або зупинити демона, або знищити. Війнотворець вимагає у Аркіфейна відповідей, і той демонструє йому картину атаки на Ульфгайм. Вашторр додає, що лише виконує свою частину угоди – заманити Коула на планету та вбити. Краверек протестує, бо це не зовсім те, чого він бажав. Зрештою, щоб другий прохід у Нігілус з'явився, Белізарій спочатку має його стабілізувати. На це Вашторр лише посміюється та відповідає мовляв треба було це в контракті прописувати, ідіот.
Белізарій ледь не знищує Зар-Квесториз коли виходить з Імматеріуму прямо над планетою, але таки встигає. Він негайно висаджується на поверхню, мчить до пілонів (їх вісім штук побудованих колом, жодного символізму) та використовує код активації.
Пілони відгукуються. Вони об'єднуються між собою та посилюють анти-Вир поле один одного, доки те не досягає критичної маси й не розширюється. Усі Душогуби, які потрапили під цю хвилю знищено, слабкі навіть назавжди. На мить звичайним людям та десантникам здається ніби щось намагається вирвати їхні душі, а псайкерам стає дуже погано, кілька астропатів миттєво гинуть.
Белізарій перекалібровує пілони та спрямовує їхню енергію єдиним променем прямісінько на Яму Раукоса. За п'ять хвилин той досягає розлому і... Закриває його. Назавжди, згідно сенсорам Коула.
Вашторр раптом заявляє, що перегляне умови контракту та підводиться. Темні Механікум намагаються його стримати, але він просто вириває всі до останнього аугменти зі шкіри адептів та помахом руки їх розбирає. Те ж саме зі зброєю Залізних Воїнів. Демон розкриває Кравереку, що весь цей час усе йшло за його планом. Він роздмухував амбіції війнотворця, шепотів йому солодкі, амбітні думки, підказав Фабію Байлу де шукати цю оболонку, а Механікум – де взнати ритуали. До того ж, демон викриває брехню Краверека: жодних наказів Абаддон йому не давав, просто його ватага опинилася на межі бунту і він мав хоч якось їх втримати.
Аркіфейн веде далі. Попри те, що його "основне" тіло активне в Імперіумі Нігілус, він не може самотужки перетнути Розлом. Натомість хтось мав би його прикликати, і ця роль випала Кравереку, його пішаку. Демон пропонує десантнику вибір: служити чи померти. Краверек заперечує, мовляв якби Вашторр хотів їхньої смерті, то давно би всіх повбивав – і пропонує іншу угоду. Його ватага битиметься за Вашторра та надаватиме йому душі в обмін на озброєння та технології, але на рівних умовах, не як хазяїн та раб. Вашторр згоджується і нарешті пояснює свій істинний план.
Він хоче отримати Коула собі. Не його душу в якості пожертви, а саме як живого слугу в Кузні. Демона неабияк зацікавили досягнення Белізарія і він прагне побачити, чого магос досягне під його владою.
Вовчі Списи, люди Фелікса та почет Коула святкують перемогу. Децим швиденько тікає назовні, але до свого розчарування бачить там Коула. Белізарій зізнається, що неймовірно пишається його досягненнями, а наданий самим примархом титул тетрарха – доказ правильності рішення Коула створити з маленького Децима десантника ще тисячі років тому. І доказ його сили характеру. Коул трохи філософствує про те, що означає бути людиною. Феліксу неприємна думка, що насправді він шкодує Белізарія, адже той здається таким самотнім. Вони погоджуються вдвох полетіти до Ґіллімана, показати йому пілони та стабілізувати Аттіланський Прохід.
Епілог:
Пам'ятаєте Еремінатаса, помічника Солани? Він повільно спускається в глибини кузні та зброярні Списів і роздумує про те, що Солана насправді пасує Белізарію в компаньйони... Бо вони обидвоє невіруючі єретехи. У кузні він заводить розмову з головним техдесантником капітули – на тему скрутного становища їхньої зброярні й відсутності техніки, яка дозволила би їм виробляти потрібні компоненти на планеті. Подумки Еремінатас цьому радіє, адже таким чином капітула залежить від Механікус.
Він мимохідь згадує, що міг би вирішити цю проблему, адже має хороші зв'язки безпосередньо на Марсі й здатен негайно організувати поставки та техніку для капітули. Потрібна лише маленька послуга: коли Коул піде, техдесантник має непомітно надіслати астропатичне повідомлення на Марс.
Максимально зашифроване повідомлення невідомого вмісту, закріплене печаткою нової фабрикаторки-генералки, Ксазандери Вальдет.
Кінець.
