– Після знищення Кадії, сили Чорного Легіону рушили вперед, а по собі лишили невеличкий гарнізон. Рештки самої планети, так звана Кадія Мортіс, опинилися у хвилях Виру та час від часу або провалювалися у них, або знову виринали в реальність.
– Попри те, що Легіон не став зупинятися в секторі, світи на його кордонах атакували інші – Тисяча Синів, Гвардія Смерті та Повелителі Ночі накинулися на Ґудрун, Тракіан Примаріс й Аґріпінаа. Хай рейди їхні не були систематичними, Імперіум програвав без командування сегментуму та координації.
– Втім, не все було втрачено. По всьому сегментуму Обскурус командири, інквізитори та судді Арбітес відкривали стародавні плани на випадок катастрофи. Напрочуд швидко вони перетворювали розкидані планети на бастіони для відступаючих кадійців – острівці стабільності у штормі Кадійської Брами та друга лінія оборони, з якої почали народжуватися нові, нео-кадійські полки.
– Проте жодна зі сторін не мала єдиної стратегії. І саме цим вирішив скористатися повелитель Четвертого легіону, примарх Пертурабо. У планах Абаддона він ролі особливої не брав, але мав на меті скористатися ними для того, щоб втілити власні. Тисячоліттями вигадував він, як атакувати Імперіум, мільйони задумів відкидав один за одним, але коли відкрився Розлом, примарх взявся до дій.
– У Імперіумі він вбачав велетенську фортецю, яку необхідно обережно пробити й захопити, перетворивши тамтешні світи на власні, галактичну мережу фортець, мурів та оборонних споруд із планет, супутників та станцій – так звану Нескінченну Цитадель. І здійснити перший крок примарх вирішив саме з колишнього регіону Брами, звідки потім зручно розширити наступ далі.
– Невдовзі після падіння Кадії легіони Пертурабо вирвалися з Ока. Протягом тисячоліть вони збирали розвіддані про Імперіум через захоплених рабів, союзи з бойовими загонами Альфа-легіону та пакти з демонічними сутностями, зокрема Вашторром Аркіфейном.
– Вони знали розташування імперських сил у цьому секторі, і тому їхні флоти рушили як єдине ціле — мережею наступів проти Імперіуму та будь-яких інших легіонів зрадників, які ставали на їхньому шляху. Спочатку ці перші кроки виглядали як розрізнені рейди, що атакували численні резервні позиції, до яких відступали вцілілі з Кадії. Але перевірки оборони швидко переросли у кампанії завоювання.
– Війнотворець Казаґа дістався аж до Червоного Шраму, користуючись руйнуваннями, спричиненими флотом-роєм Левіафан. Війнотворець Болдерін, уклавши союз із капітулами-ренегатами, вирізав власну кишенькову імперію – Гадійську Трійцю – в Галактичному Ядрі, та атакував кордони Великої Турійської Ліги. Інші війнотворці, виконуючи накази свого примарха, обрушилися на Мур Санктус, Чінчари, Вартові Світи та Беліс Корону. Проте ключовим етапом для створення Нескінченної Цитаделі став світ-кузня Аґріпінаа.
– Протягом століть виробництво Аґріпінаа йшло на оборонні потреби Кадії. Шанована за свої розміри й продуктивність, вона досуха виснажила власну систему: світи перетворювалися на безплідні кам'яні кулі, а планети-вулики повільно втрачали населення, щоб задовольнити попит на сервіторів і рабів. Знані розмірами своїх армій скітаріїв та величезними повітряними силами, магоси Аґріпінаа давно протистояли нападам з Ока.
– Та під час розростання Розлому їхні сили розтягнуться, щоб відбити атаку Темних Механікум і демонічних машин із пекельної кузні Темпорії. Водночас їх посилили кадійські полки, що відступали після знищення свого світу та вели перед собою мільйони біженців – тих, хто або добровільно посилював продуктивність світу-кузні, або ставав зручним джерелом нових сервіторів.
– У будь-якому разі, Пертурабо потребував захоплення цього світу для своєї Нескінченної Цитаделі.
– Задачу цю примарх поклав на Кравека Морна, війнотворця 17-ї гранд-роти. Морн – типовий Залізний Воїн, безжальний майстер облог, готовий на будь-які жертви заради досягнення мети. До того ж, він вже атакував Аґріпінаа, іноді невдало, і жадав помсти.
– Під командуванням Морна опинилися ще дві гранд-роти, три доми Лицарів Хаосу, незліченні полки Зрадницької Гвардії, а також маніпули Легіо Фуреанс, Мортіс та Вультурум.
– Та перш ніж атакувати саму Аґріпінаа, Морн мав здійснити кілька зупинок. І першою стала сама Кадія, де нині засів гарнізон такого собі Йордакса Квана, якому наказали збирати там ноктіліт. Пертурабо натомість бажав остаточно знищити Кадію, як символ для лоялістів, та переробити її за подобою самого Медренґарда на основу Нескінченної Цитаделі.
– Морн атакував Кадію усіма силами та, використавши заздалегідь підготовані резерви, розчавив супротив Квана, убив легіонера й захопив планету.
– Наступною його ціллю став Торос Терціум – ізольований, але могутній світ-фортеця, чий губернатор як слід виконав вищезгадані плани й перетворив планету на великий аванпостів нео-кадійців, посилений гвардійцями та здатний відбити атаки флотів Хаосу. Торос мав таку вагу, що коли імперці засікли перші ознаки армад Залізних Воїнів, його оборону підтримав цілий Кадійський Восьмий із Урсулою Крід на чолі.
– На відміну від Кадії, тут Кравек Морн жодної хитрої стратегії не застосовував й просто вдарив по системі усім, що є. Невдовзі на поверхні столичного світу розпочалися три великі облоги найбільших міст – по одній гранд-роті на кожну. Сам Морн очолив наступ на центральну фортецю, Вежу Ненависті.
– Утім коли Залізні Воїни таки пробили мури, підкріплення для імперців нарешті прибуло – ударний загін Дарната Лісандера з Імперських Кулаків та невеличкий хрестовий похід Чорних Храмовників під проводом кастеляна Вайлента.
– Астартес висадили на бойовище чимало важкої техніки, гвардійці розпочали контрнаступ, і бодай спочатку Морн подумав продовжити наступ (адже значно переважав захисників), терміни, вказані примархом, були невблаганні. Метою атаки на Торос Терціум було скувати місцеві імперські сили – з чим Кравек успішно впорався, розпочавши велетенські облоги, які зв'язали локальний контингент Астартес. Відтак дочекавшись нових хвиль Залізних Воїнів з Ока, він передав командування війнотворцю восьмої гранд-роти та рушив зі своєю власною до наступної цілі.
– Передостанньою жертвою Морна виявилися логістичні шляхи до Аґріпінаа, адже атакувати таку велику кузню, не знищивши попередньо її підтримку, було би самогубством. Шляхів цих існувало три: системи Оледрос, Тров та Вендара.
– До військ Морна приєдналися 13-та і 27-ма гранд-роти, які зовсім нещодавно атакували Чінчари та Беліс-Корону й мали при собі чималі запаси гвардійців та бойових машин.
– Утім плани будували не лише Морн та Пертурабо. Фабрикатор-генерал Аґріпінаа, Кравалан Нуль, чиї сили зменшилися через постійну необхідність допомагати місцевим світам, закликала по допомогу сама. На її повідомлення відгукнулися вцілілі кораблі бойового флоту Обскурус, флот Залізних Рук під проводом залізного батька Каанока Вара та, щонайважливіше, велетенський експлораторський флот Тулії Ґулд, архімагоса-термінус з самого Марса.
– Тулія, палка послідовниця Ордо Редуктор, все своє життя присвятила знищенню ворогів Омнісії. Її аугметика створена суто для ведення, аналізу та підтримки битви, а запал, з яким вона цю битву вела, викликав дещо бентежний фанатизм підвладних їй скітаріїв.
– Відправлена на Аґріпінаа самим генералом-фабрикатором Марса, вона швидко визнала оборону Нуль цілковито провальною та розгорнула в системі мільйони фанатичних скітаріїв, що нагадувало радше силове захоплення влади, а чимало реліквій Аґріпінаа таємничим чином опинилися в її руках.
– За триста стандартних марсіанських годин Ґулд повністю перебрала на себе керування, створила незліченні – кращі на її думку, – плани оборони та, напрочуд точно, передбачила наступні кроки Залізних Воїнів.
– На її думку, єдиний спосіб втримати Аґріпінаа – зберегти відкритим бодай один з логістичних шляхів. Найважливішим (і таким, що зазнає найбільшої атаки) визначила вона систему Оледрос, жертву сімнадцятої гранд-роти Кравека Морна. Найкраща стратегія ж захисту? Атака. Таку ідею Нуль прийняла вельми обережно, а Каанок Вар навпаки, з ентузіазмом.
– Коли флоти лоялістів увійшли до системи Оледрос, там вже панувала війна, а Залізні Воїни штурмували Оледрос Бета, Джеміні та Дельфос. Ключовою з-поміж них була саме Дельфос, столиця всієї системи та арктичний шахтарський світ, чиї міста-вулики стояли прямо у височезних горах.
– Сили Хаосу вже встигли висадитися на північній півкулі планети та успішно її захопити, разом з усіма ресурсами. Поки кораблі лоялістів протистояли зрадницьким близ дев'яти Сестер Дельфоса, супутників планети, Ґулд та Вар наказали бійцям висадитися навколо південних міст. За декілька днів, завдяки Залізним Рукам та макро-кладам скітаріїв, ворожий наступ вдалося зупинити. Зрештою, лінія фронту простягнулася усім екватором крижаної планети.
– Здавалося, ніби лоялісти можуть окопатися та тримати позиції, але Кравек Морн змоги гаяти час на довгу битву не мав. Усі три світи мають впасти – і розібратися з цим війнотворець вирішив у вже звичний, прямолінійний та нехитрий спосіб.
– Кравек кинув своє військо на оточене снігами й кригою місто-вулик Гейзек у безжалісній, прямій атаці. Незліченним орди полків зрадницьких гвардійців посунули вперед, за ними ряди Залізних Воїнів, в небі рої демонічних машин та снаряди артилерії Темних Механікум, а опліч колони бронетехніки, списи Лицарів Хаосу та титани усіх трьох Легіо. Їх зустріла макро-артилерія Імперської Гвардії, орди скітаріїв та техно-тралів на незліченних дюноходах й археоптерах, а також танки Залізних Рук і титани Легіо Інвіґілата.
– Снаряди з Ленд-рейдер завбільшки врізалися у щити титанів чи за один раз вбивали сотні культистів, хвилі скітаріїв падали під вогнем Залізних Воїнів, і в серці цієї різанини Кравек Морн особисто висадився зі свого транспортника й пішов на герць із Тулією Ґулд.
– Архімагос, озброєна роками досвіду та чималим арсеналом, стала для Залізного Воїна небезпечною супротивницею. Вони запекло билися хвилина за хвилиною, поки навколо у крижаній багнюці помирали елітні гастарії та вічні Морна. Втім, зрештою, гору здобув Залізний Воїн. Могутнім ударом свого молота, що звався Останній Аргумент, він жорстоко уразив Ґулд, змусивши її поспіхом відступити під прикриттям Залізних Рук Каанока Вара.
– Та коли вже ті кинулися у бій, неподалік похитнувся й полетів додолу Гінчак Легіо Інвіґілата, чий реактор неодмінно мав вибухнути за лічені секунди. Морн, Ґулд та Ваар заспішили геть, інакше вибух охопив би їх також – і коли реактор машини зрештою не витримав, в радіусі ста метрів не лишилося нічого живого, навіть елітних бійці обидвох армій.
– Фронт втримався. Кравека Морна змусили відступити та збирати сили для нової великої атаки. Оледрос доведеться захопити, перш ніж дорогу на Аґріпінаа буде відкрито.
– Закінчується книга трьома уривками повідомлень: Імперські Кулаки готуються відбивати наступ Залізних Воїнів та, потенційно, активувати протокол Останній Мур; Урсула Крід збирає гвардійців для контратаки на Кадію; Ельдрад Ультран, передбачивши жах, що принесе Пертурабо, також спонукає штучний світ Ультве до дій.
