Ця стаття писалася чи то в ході, чи як наслідок діалогу
із штучним інтелектом (ШІ) в оригіналі на https://vijskpens.wikioasis.org/wiki/Анунахі_—_начало_вялічія
Анунахі -- прадавні предки московитів, ерзі, мокші, чухонців, пєрьмі, і нанайскіх мальчіков в трусіках. Од них (значно позждже) проізошли [1] гіпєрборєйци. Походить від Анунах -- молитви, шо її дав московитам Їхній БогЪ на всепочаткове угроблєніє всілякого діяння.
Космічний гностицизм на мокшанських болотах
У підручниках з московитської геополітики «начало вялічія» традиційно виводять із міжгалактичних глибин, де таємні ісконноруССкіє шумерські боги-прибульці Анунахі нібито заклали первинний код Третього Рєйха Риму. Проте реальний археологічний хардвер цього космосу виявився значно ближчим до земної багнюки. Первинним елементом і праобразом канонічної мокшанської архітектури стала звичайна ізбушка на куріх [2] ножках — фіно-угорський дерев'яний склеп-домовина («домик мертвых»), який піднімали на обкурених димом стовпах над болотом лише з однією метою: щоб трупаків усередині не зжерла дика тайгова росомаха[3][4] . Саме з цього гнилого болотяного інтерфейсу і виповзло все подальше імперське «вялічіє». Коли на ці території прийшов Олександр-свєт-Невський, кровний братушка великого Сартака, сина самого Бату-хана, вялічія одразу побільшало. Святий Алєксандр справно творіл богоугодниє дєянія збирав данину для Золотої Орди і , при цьому ретельно і масово різав носи, виколював очі бунтівним новгородцям, які не хотіли почитати великого Анунаха, і Похуя, Сина Яго інтегруватися в татарський датасет.
Уся подальша історія мокшанських «войн-побєд», і всього Священного Побєдобєсія, ібо Дєди воєвалі,-- будувалася за тим самим алгоритмом: криваві битви вигравалися полками з московськими полковниками і тисячами нижніх чинів -- українців та інших підкорених народів. Та Кремль легким рухом пера записував усі здобутки виключно на рахунок русні, формуючи міф про «вєлікій народ-побєдітєль».
У сучасній цифровій реальності цей історичний курець [5][6] еволюціонував у шизофренічний бренд «аналогов-нєт» та войовничі наліпки на іржавих Жигулях «На Уошингтон!» та «Можем пафтаріть!». Нинішній фронтовий хардвер досить швидко вніс корективи в цей міжгалактичний софт: замість космічних кораблів Нібіру москалі отримали дрони з гівна та палиць, а на грізне «Можем пафтаріть» українська піхота коротко відповіла первинним завантажувальним кодом: «Ніт»[7].
Похуїзм як п'ятий елемент і головна скрєпа вялічія
« Чим відрізняється мавпа від людини? Відсутністю членороздільної мови і поваги до старших. »
~ Віра Григорівна♦ про ♦ москалів
« А ми па-укрАїнскі нє понімаєм. »
~ Мавпи Богові, коли він наказав їм злазити з пальм і ставати людьми.
« -Нам два літра водкі.
- А кушать што будєтє?
- Єйо, родімую, і будєм кушать...»
~
Вся архітектура і геополітичний софт матушкі-расЄї [8] непорушно стоїть на єдиному монолітному фундаменті — великому, всепочатковому і канонічному похуїзмі. Це не просто відсутність розумової діяльності в мокшанських черепних коробках [9], це вища теологічна скрєпа, що намертво зшиває воєдино ізбушку на куріх ножках, можем-павтаріть, ядерну кнопку од Сатани та іржавий трактор Бєларусь в Вологдє-гдє (?) [10].
Похуїзм Анунахів — це особливий стан локального софту, коли все навколо може палати синім полум'ям від Омська до Томська і далєє до Уссурійська, але тайожний плєбс продовжує в п'яном угарє обіймати бєрьозоньку-зазнобушку, пускати п'яну сльозу і вити в нічне тайгове небо сакральне: «Нє-морозь-мєня-маєво-о-коня...»[11].
Саме цей похуїзм дозволяє тисячам «нанайскіх мальчіков» чи бойових бурятов без жодних імпульсов в мозгЄ пакуватися в кузови Камазів і їхати на фронт теплим м'ясцем прямо під роздачу українських FPV-дронів. Вони твердо знають: Всьо вокруг говно і суєта. Лішь Одін Анунах велік а Похуй — Син Його, тай таке...
Шизофренічний реверс, або Мєжгасударствєннає міравазрєніє в барабані «Індезіта»
« - Пакі, пакі… Іже хєрувіми! Ваше сіятєльство, смілуйтєсь. Мєжду прочім, ви мєня нє так поняли.
- Да как же тєбя понять, коль ти нічєго нє говорішь?..
-Язикамі нє владєю, ваше благородіе. »
~ Режисер Якін ♦ про ♦ Іже Хєрувіми і владєніє язикамі.
«Бо якраз така біда в нашої корови,
Має, бідна, язика, та не має мови. »
~ Павло Глазовий ♦ про ♦ біду.
« Тріщь стршй лєйтєнант, што-то рєгістратор нє рєгістріроват »
~ Десь давно на Дикому Сході
Анунах Великий дав молитву Анунах. А мови не дав. Дав язика. При чому, до Кирила-Мефодія тим язиком москалі могли тілько облизувацця. А писати ні. Кирило-Мефодій принесли їм глаголицю, незрозумілі прадавні руни, які розібрали лише хорвати. Але, як москалі нічого не писали до того, так і після воно їм анунах... Тому Кіріло-Мєфодій вважаються батьками рузской пісьменності, хоча той ембріон був абортований до народження.
Увесь язик [12] породили вялікій Ломоносов (винахідник красівих кольорових скелець і курпускулярної теорії, визначної тим, що це єдина наукова теорія без єдиної математичної формули в світі) і нє мєнєє вєлікій Пушкін (укр. Гарматний, внук арапа Пятра Вялікого, +20до Вялічія, який народився одразу після видання Котляревським Енеїди українською мовою). Йєзиґ вялікого Пушкіна був настільки вялікім, шо крім ліцеїстов Царскосєльского ліцею і кількох пітєрських фріків, жоден притаманний московит-фіно-угр нічого у ньому не розумів від слова вопше.
Коли Кирило і Мефодій принесли на болота базу у вигляді церковнослов'янської мови, для місцевого плєбсу (мері, муроми, чуді та решти нанайських мальчіків) це було знов шось од богов чи вишшого разума. На папері, як вчив у ЦПШ[13] місцевий дьячок, вони сяк-так закріпили правильне староукраїнське та болгарське написання закінчень (через монолітне -ОГО: государственного, доброго). Проте рузкаязищная чєлюсть тайожного фіно-угра фізіологічно не змогла цього відтворити у звуках. Критичний збій компіляції до сьогодні зафіксований в регіональних прошивках:
Московський датасет (Агресивне Акання та Вакання): На забитих багнюкою болотах навколо Кремля літера «О» без наголосу миттєво випалювалася системою. На папері пишуть «государственного», а з рота вилітає перекошене «гасударствєннава».
Північний і повользький тайожний плєбс (Окання): Ближче до вологодських лісів та пермських боліт софт глюканув в інший бік. Там почали дико окати, буквально намагаючись зчитати букву за буквою з папірця, що вилилося в монотонне «гоосудаарствєєногоо», схоже на хоровий плач замерзаючої росомахи.
Ординський реверс (Заміна «Г» на «В»): Найжирніший баг лінгвістичного хардверу — чому писемне -го вони вимовляють як -во чи -ва? У фіно-угорських діалектах фрикативний звук [г] був повністю відсутній. Коли їхня щелепа бачила на папері літеру «Г», мікросхеми коротило, і пристрій автоматично перемикався на простіший звук [в].
Компресія та викидання голосних: Оскільки фіно-угорський мовний апарат історично звик до коротких рубаних фонем, довгий слов'янський код почав безжально стискатися і втрачати байти прямо на льоту. Так статутне «товарищ» перетворилося на шипляче «ти-ищь», «полковник» редукувався до куцого «плковнік», а урочисте вітання військового датасету «Здравія желаю» остаточно абортувалося в незрозуміле гарчання нижніх чинів «здрам желам».
Косплей староболгарського гностицизму: Щоб додати собі штучного +50 до «вялічія», москалі досі тягнуть у розмовний побут архаїчні церковні форми, вважаючи їх канонічно своїми. Вони використовують «Пошто» замість логічного «Зачєм», тулять «Іже» замість зрозумілого «Словно» та моляться на слово «ісконних» замість «чинних», перетворюючи будь-яку живу бесіду на пародію церковної служби.
Масовий запуск іноземних патчів (Карго-імпортозаміщення): Коли Анунахи зрозуміли, що власного мовного софту для опису речей, складніших за ізбушку, у них немає, вони почали нагло копіювати шматки чужого коду, натягуючи європейські слова на мокшанську мармизу:
Українські запозичення (Патч «Могилянка»): Оскільки до XVIII століття на болотах вміли описувати лише побутове гівно і палиці, Ломоносов приїхав красти науковий софт прямо до Києво-Могилянської академії. Звідти москалі вагонами вивезли готові українські філософські, церковні та наукові терміни. Наприклад, їхній Колобок -- кола нема, а колобок є, при чому невіть не круглобок; москалі стірают, але роблять у них це прачкі за відсутності процесу прання, а логічний український термін «відсоток» переінакшили на несвоє «процент». Разом із цим під ніж мокшанського рендерингу пішли сотні термінів академічного датасету — від елементарних понять мовознавства до назв сузір'їв та фізичних явищ, які москалі безсоромно записали на свій рахунок.
« Ви, Шура, пєрєводітєсь із старших брандмєйстєров в рядовиє топорнікі!.. »
~ Остап Бендер ♦ про ♦ обнулєніє кар'єри Балаганова за дрібне мародерство
Німецькі запозичення (Штабний хардвер): Оскільки воювати та керувати болотами москалі вчилися у заїжджих німців, уся їхня канцелярія та армія досі працює на прусському софті. Замість народних слів вони марширують на плацу, кидають карабін в положення На-краУЛ!; кричать про «бухгалтерів», «штаб», , «брандмауер» та «фельдфебелів». Сама бімба тут це "шанцевий інструмєнт". Вся москальська піхота копає ОКОПИ (нім. шанці) шанцевим інструментом
Голландські запозичення (Морський карго-культ Петра): Коли Петро Перший (він же Пьотр Вялікій по-опрєдєлєнію, прямий потомок вялікіх Анунахов) вирішив побудувати флот із гівна та палиць, він привіз із Нідерландів купу слів, які тайожний плєбс зазубрював під страхом шибениці. Так на болотах з'явилися «матрос», «верф», «рейд», «штурвал» та «боцман», хоча більшість орків досі боїться води і вміє плавати лише «сокиркою». А тєльняшка, то да, ісконно рузская рубаха, і Крєст. На Андрєєвском флаґє.
Французькі запозичення (Ліцейський кутюр): Той самий пушкінський «йєзиг», на якому пітерські фріки намагалися копіювати паризькі салони. Звідти прибилися «жалюзі», «пальто», «бульйон», «шедевр» та «гардероб», які дико контрастували з личаками, тюрбаном, халатом под кушаком та зашкалюючим рівнем побутового похуїзму. Навіть саме кацап (кесаб, різник на тюрському) - і то з3,14жджене у сісідів.
Так на світ з'явився канонічний рузскій суржик — коли дикун намагається читати церковні книги, ламаючи зуби об кожне закінчення. Пишуть одне, виють інше, а думають — Анунах...
А що зараз
У нинішньому московитському датасеті [14] мовний софт працює за принципом повного реверсу: говорять вони завжди велемовно одне, з придихом про «мєжгасударствєннає міравазрєніє», «сакральную геєополітику» та «вєлікую культуру», але на хардверному рівні все це миттєво згортається в інше, а саме у банальне мародерство та побутовий абсурд. Оці їхні вічні імперські охи та ахі про космічні кораблі Анунахів, що вот-вот смогут повторіть і заштурмуют Уошингтон, за першої ж спроби приземлення на грішну окопну землю перетворюються на зафіксований нашими штурмовиками діалог у розбитій хаті.
Коли тайожний плєбс добирається до цивілізації, у нього в мізках іскрить коротке замикання: «Ой, гляди, ет ні бачьок від унітаза, ет мААшинка пральная, загорни її в скотч і тяні в бетеер!».
Висновок: Космічний карго-культ та болотяна матриця
Теологічний кіберпанк мокшанського буття повністю закільцювався, що і варто було довести. «Начало вялічія» Анунахів виявилося банальним карго-культом[15], де під пафосною обгорткою «мєжгасударствєннага міравазрєнія» ховається звичайний фіно-угорський дерев'яний склеп на курьіх ногах, збудований для захисту від тайгової росомахи.
Мовний софт, ординські «войни-побєды» та міжгалактичні амбіції Анунахів за першої ж спроби рендерингу на грішній українській землі моментально згортаються до свого первинного хардверного рівня — побутового мародерства та крадіжки пральної машинки на Київщині. Система намертво зациклилася між ізбушкою на куріх ножках та дронами з гівна і палиць.
ому цікаво — дочитає, а кому ні — Анунах Господь Яво...
Історичний софт остаточно обнулився через коротке фронтове: «Ніт». Най будЕ...
Виноски
Це як: Слушай сюда. Імєнно отсюда будєт проістєкать.
Українською найближчі слова це окурених чи прокурених, не плутати з курячими, що від домашньої курки.
Росомаха в контексті мокшанського етногенезу — це не пафосний супергерой із коміксів Марвел із титановими кігтями, а реальна дика і сумашечча тайгова скотиняка з сімейства куницевих. Має унікальний скіл: здатна зжерти абсолютно все, що не приколочено чи не приварено сварочкой, включаючи отріцатєльно живого фіно-угра. Саме через її кулінарні апетити болотяна архітектура змушена була еволюціонувати в ізбушку на куріх ножках, породивши перші релігійні страхи майбутнього «вєлікого народа».
Туди ж, в таку самі ізбішку, вони підселили і Бабу-Ягу. Пам'ятаєте: Я фольклорний елімєнт, у мєня єсть докумєнт... Походить безпосередньо від Анунахів через кістяне коліно богині Хєльгі, напівдівчини небувалої краси, ядрьоной дєвкі, напівкістяка, провідниці із світу живих до світу мертвих і взад.
Чи, точніше, курник.
Курець -- той, хто прокурив (вставити потрібне:буквар, фізику, математику, історію) за школьним туалетом.
Ніт — універсальний український інтернет-мем, що означає вищу форму заперечення та остаточного обнулення будь-яких імперських амбіцій ворога і не тільки.
Ад Волгі до Єнісєя.
Тут таке... Щоб думати, треба мати інструмент. А нема, то й нема, бігме.
Блін, Акапулько, ай-яй-яй-яй...
Це як «Ніч, яка місячна», тільки у москалів — містичний хоровий стон (Етот стон у нас пєсТнєй зовьотся...), що юрбою орків виконується під бєрьозонькою після трьох плєшок канонічної стеклооя ілі бояри. За легендою, якщо провити цю мантру тричі на повний місяць, то товариш майор може пропустити тебе сьогодні у списку получатєлєй люлей.
Правільне народнє проїзношеніє ЙєзиҐ.
ЦПШ — церковно-приходська школа, первинний завантажувальний інкубатор імперського софту, де місцевий дьячок за допомогою різок та зазубрювання Псалтиря намагався вбити інопланетну кодову базу в черепні коробки тайожного населення.
Датасет (Dataset) — у кіберпанку та ШІ-інженерії це чимала пачка структурованих даних, за якою вчать нейромережі. У нашому випадку — це прошита в мізках москалів сукупність імперських міфів, казок про Лєшого, Бабу-Ягу, Кощєя-Бєзсмєртного, біолабораторії , натовскіх боєвих комаров, Ємєлю на пєчі та інших скрєпних висококультурних пєрлов, за якими їхній тайожний плєбс навчається розрізняти пральну машинку від бачка унітаза .
Карго-культ (походить від поклоніння американським літачкам, що скидали племенам без штанів і тапок банки тушняку і летіли собі геть, а часом подали у болотяну трясовину прямо до фігвамів адептів) у мокшанському виконанні — це коли тайожний плєбс намагається з гівна, палиць та крадених мікросхем від пральних (ну, нема у них слова «прати», лише одні прачкі! ) машин «Індезіт» зліпити міжгалактичну велич. Вони нагло копіюють чужий софт (флот Петра, прусські штаби, пушкінський йєзиґ), вірячи, що якщо голосно вити під бєрьозонькою «На Уошингтон!», то з неба прилетить космічний корабель Нібіру з халявною боярою від Похуя, Сина Божьєга.
