Серед різних проектів і супергуртів рок сцени однозначно виділяється Avantasia, проект, через який пройшли найкращі голоси сучасної важкої сцени. Те, що починалось як одноразова рок-опера в двох частинах, переросло в окреме явище і продовжує дивувати і досі.
The Metal Opera
Ідея цього проекту виникла в 1998 році у вокаліста гурту Edguy Тобіаса Саммета. План був зробити 2 студійних концептуальних альбома з назвами The Metal Opera і The Metal Opera Part II. А в якості назви проекту (і назви його вигадано світу) було вигадано назву “Avantasia”, для чого змішали назву “Авалон” зі словом “фантазія”. Цю ж назву пізніше отримав і перший сингл.
Менш ніж за 2 роки, всередині 2000, обидві частини були готові, хоча випустити їх вирішили поступово (першу частину в 2001, а другу в 2002). Враховуючи що за цей же час Тобіас встиг випустити ще і альбом зі своїм основним гуртом, можна з впевненістю сказати що період в житті у нього був насичений.
В якості основи для сюжету була взята історія полювання на відьом ХVI-XVII сторіччя в рідному містечку Саммета Фульді.
Що дійсно вражає, то це склад який вдалось зібрати для запису цієї метал опери (до речі, це було вперше коли було використано термін “метал опера” і тому і його авторство приписують Саммету). В записі приймали участь вокалісти і музиканті з таких гуртів як Helloween, Stratovarius, Within Temptation, Gamma Ray, Rhapsody of Fire і інших. Наприклад, в наведеній нижче пісні Farewell можна почути голоси самого Тобіаса, Міхаеля Кіске (колишній і нинішній вокаліст Helloween) і Шерон дель Адель (Within Temptation).
На початку альбом (перша частина) мав дещо приземлені результати. Наприклад в рідному німецькому чарті він не зміг стрибнути вище 135му місця. Але це саме той випадок, коли речі з часом стають культовими і їх визнання з роками тільки росте. Складені в 2019 і 2021 роках рейтинги найкращих power metal альбомів всіх часів містили його вже на 25 і 17 місцях відповідно.
Зате вже на момент виходу другої частини в 2002, експрес уваги до проекту розкочегарився і все в тому ж німецькому (а ще і в шведському) чарті було досягнуто 17ї позиції.
Головним хітом другої частини стала “The Seven Angels”. 14-хвилинна пісня для якої задіяли аж вісім вокалістів. В подальшому пісні з нестандартним хронометражем стануть нормою для Авантазії.
Наскрізна історія 2х альбомів, з одними й тими ж самими персонажами і голосами, що їх представили, встановила стандарт для майбутніх метал опер. Пізніше їх вийшло чимало, але вони вже йшли протореним шляхом. Шляхом що для них підготував Тобіас Саммет і його Avantasia.
The Wicked Triology
На якийсь час ця історія завершилась, оскільки цей проект не планувався як щось постійне і довготривале. Але час вніс свої корективи і за кілька років Avantasia ожила знову. Робота над продовженням почалась в 2006 і, за схоже вже сталою традицією, було знову обрано нетиповий формат планування і релізів. Він складався з 2х частин: 2х міні альбомів (EP) з назвою Lost in Space (так, знову з приставками частина 1 і 2) і запланованої цілої трилогії альбомів, що отримала назву The Wicked Triology (на цей раз вже з власними іменами).
Обидві частини Lost in Space вийшли вже 2007 року і містили вони суміш власних пісень і каверів.
Але було там приховано і парочку справжніх скарбів: титульну пісню “Lost in Space” і “Story Ain’t Over”. Друга з них ще й отримала чималий сплеск уваги до себе через 11 років, коли до неї таким собі кліпом вийшов відео-приквел для майбутнього анімаційного проекту Metal Family, мабуть єдиного проекту зробленого росіянами, який у мене повернеться язик комусь порекомендувати (його зробила сімейна пара, не помічена жодним чином в z-істерії, як проект мрії і без прив’язки до російської культури. Ба більше, елементи з різних культур, здебільшого західних, зумисно міксувались так, щоб у персонажів не було чіткого прототипа батьківщини (щось російське помітне тільки в кількох карикатурних персонажах, типу вчителів)).
На мій особистий погляд, ця пісня, це одна з мабуть ТОП-5 творінь гурту.
Слідом за цими збірками і скарбами прихованими в них виходить і перша частина основної страви. The Scarecrow (2008), перший з альбомів трилогії.
Власне, титульна пісня демонструє вже згадану любов Тобіаса до пісень з нестандартною довжиною (яку я особисто підтримую, вони того варті). Тут вона склала 11 хвилин.
Зоряність “касту” на цей раз піднялась ще вище. Маючи спільного ударника з Елісом Купером, проект зміг залучити і самого метра виконати одну з найатмосферніших пісень альбому, “The Toy Master”.
Але і без цього “смаколиків” в новій роботі Саммета і компанії вистачало.
Потужна і стильна “Twisted Mind”:
Янгольськи прекрасна лірична “What Kind of Love”:
Бадьора, епічна і швидкісна “Another Angel Down”:
Дещо меланхолічна, печальна і душевна “Cry Just a Little”:
І цей список можна продовжувати!
Планку альбом поставив дуже високу. Тож з наступним альбомом трилогії було важливо не знижувати якість, а вони і не збирались. The Wickerd Symphony (2010) продовжив потужну ходу Avantasia до завоювання уваги слухачів по всьому світу.
Головний хіт альбому - “Dying For An Angel”, записана за участі Клауса Мейне з легендарних Scorpions. Прекрасна, потужна композиція найвищої якості!
А от з третьою частиною трилогії, Angel of Babylon, яка вийшла того ж року і продавалась в тому числі і разом з The Wicked Symphony, вийшло дещо не так яскраво. Все таки іноді кількість шкодить якості, а кількість робіт у них за короткий проміжок часу була чималенька (а у кожного ж з учасників ще і власні гурти). Але це по суті була частина однієї великої конструкції з кількох релізів і в рамках оної вона прекрасно виконувала свою роль.
По мотивам цих альбомів гурт почав концертний тур Європою, Південною Америкою і Азією. Не оминули вони увагою і головну мекку металістів: фестиваль в Вакені. Майже в кожному місті квитки на їх 3-годинні концерти розлітались мов гарячі пиріжки. Успіх був приголомшуючий.
Вище згаданий альбом мав вже вдруге вдруге поставити крапку в історії гурту, але знову вийшли скоріше три крапки.
The Ghostlights saga
В 2012, в одному з інтерв’ю Саммет сказав наступне:
I didn‘t foresee how much I need Avantasia when I decided to finish this chapter of my life in 2011. After the worldwide success of the latest studio releases, an arena world tour that was sold out pretty much everywhere, collaborations with childhood heroes...I 'knew' that I had said everything I could possibly say in the name of Avantasia. But that's not what Avantasia is all about. I wanna create more great music, I wanna create more fantasy-worlds, the bigger and the more epic, the better. And listening to the material that I have created for this forthcoming chapter in the history of Avantasia, I know there is no way I am not going to do it! I have got the feeling and the certainty, that this is absolutely meant to happen and to be.
(Я не передбачав наскільки я потребуватиму Avantasia коли вирішував перегорнути цю сторінку мого життя в 2011. Після всесвітнього успіху останнього студійного релізу, туру по аренам всього світу на яку продавались всі квитки майже всюди, спільної праці з героями мого дитинства… Я “знав” що я сказав все що я міг сказати від імені Avantasia. Але це не те про що Avantasia. Я хочу створювати більше чудової музики, я хочу створювати більше фентезійних світів, більших і ще епічніших, кращих. І слухаючи матеріал що я створив для наступного розділу історії Avantasia, я знаю що не може так бути щоб я це не зробив! Я мав відчуття і впевненість, що це абсолютно приречене статись і так воно і буде)
В 2013 році виходить перший альбом нового циклу, The Mistery of Time. Він розповідає історію юного вченого Аарона Блеквела, який змушений вивчати зв’язки між часом, божественним і наукою в вікторіанському англійському містечку. Головним нововведенням стало залучення повноцінного оркестра. Він відкривав новий розділ, який пізніше отримав назву The Ghostlights Saga.
Але це стало лише аперитивом, який мав підзбудити апетит слухача перед появою основних страв, першою з яких став Ghostlights (2016). Цей альбом вийшов дійсно шедевральним по наповненню і кількості яскравих пісень. Продовжуючи історію з попереднього твору, він додає абсолютно нові фарби в її звучання.
“Mistery of the Blood Red Rose” (її можна знайти на самому початку тексту) та “Let the Storm Descend Upon You” з цього альбому, це однозначно одні з найкращих пісень за історію існування цього гурту. Прекрасні, містичні, магічні і мелодичні.
І ними ж список шикарних пісень далеко не вичерпувався. Чого вартує наприклад “Draconian Love”
Або загадковий і потужний “Master of the Pendulum”:
І це не вичерпний список, лише вершечок цього прекрасного айсберга.
The Moonglow Saga
У випадку з усіма попередніми альбомами у Томаса був одвічний ворог по імені дедлайн і, коли постало питання про написання нового альбому, постало і питання що варто для різноманіття трошки послабити тиск, зупинитись, озирнутись по сторонам і спланувати наступний крок без зайвого поспіху. Сам Саммет описує підготовку нового альбому Moonglow (2019) як найсамовідданішу і найретельнішу за весь час. З’явились і нові деталі, в тому числі і натхненні кельською музикою. А список учасників поповнили такі легенди як Хансі Кюрш (якого Саммет мріяв залучити ще з самого першого альбому) та Кендіс Найт.
З пісень найбільше хочеться виділити 3.
“Ghost of the moon”. Дуже мелодійна музична казка, яка своїми нотами ніби прокладає слухачу шлях в магічний світ:
“Moonglow”. Мрійлива, ніжна і прекрасна, під яку так і хочеться лежачи розглядати зорі думаючи про щось далеке і прекрасне.
“The Raven Child”. Пісня, про яку я зазвичай кажу, що в ній є все. І якщо це і перебільшення (все таки це мабуть моя взагалі найулюбленіша пісня, не тільки цього гурту), то невелике. Динаміка, яка поступово еволюціонує в різних частинах композиції і дарує нам і повільні ліричні фрагменти, і енергійні драматичні рифи. Різноманіття вокального виконання: фірмовий високий вокал Саммета, потужні фрази Хансі Кюрша, якого ніколи ні з ким не сплутаєш, епічні хорові вставки… Перелік можна продовжувати довго. Ці 11 хвилин в пісні використані на повну, щоб вмістити в неї все, що тільки було можливо!
Цей альбом вийшов дійсно шедевральним і дарує особливе естетичне задоволення від прослуховування. Це вершина (принаймні на даний момент) творчості цього гурту. Дуже рекомендую.
Ну а ми зараз маємо рухатись далі, в 2022 рік, коли вийшов ще один альбом: A Paranormal Evening with the Moonflower Society (на додачу до довгих пісень, тепер такими стають вже і назви :) ).
Найкраща пісня цього альбому це однозначно “The Moonflower Society”, композиція зі своїм унікально дзвінким звучанням.
Планка якості минулого альбому виявилась настільки високого, що вже новий дещо до неї не дотягнувся. Але все одно дуже якісна приємна для прослуховування робота, яка доводить що Avantasia все ще може дивувати.
На даний момент мені не траплялось новин про якісь новинки які б планувались найближчим часом, але враховуючи періодичність їх релізів десь раз на 3 роки, думаю ми цілком можемо очікувати продовження десь в 2025.
Тож, на цьому сьогоднішній огляд час завершувати. Всім бувайте і да прибуде з вами краса оперного металу.
