Меланхолія — це не просто сум. Це коли на тобі футболка з плямами кави, і ти сидиш у кімнаті, де годинник тихо нагадує, що день уже минув. Українська музика останніх років навчилася ловити цей настрій без пафосу і драматичних жестів — через звук, простір і маленькі деталі, які змушують слухати уважно.
Ці альбоми не для вечірок і не для того, щоб вразити сусіда. Вони для твоїх тихих моментів: коли в навушниках грає FRANCO – “Тремор” і здається, що весь світ теж тримає подих, або коли Крихітка – “Рецепт” вміє перевести сум на мову, яку розумієш лише ти. Уяви собі Radiohead, але з українським акцентом, або Bon Iver, який випадково загубив трохи снігу в київських дворах.
Від Our Atlantic – “На глибині” до Джамала – “5:45”, від headachee – “шукаючи колір” до Гапочка – “Етап” — ця добірка створена для моментів, коли хочеться зупинитися, видихнути і зрозуміти: меланхолія — це не вада, а ресурс. Просто ввімкни її, прислухайся і дозволь собі трохи поринути.
Vivienne Mort — “Фата” (2024)
Цей альбом — як ранок після дощу: свіже, але трохи сумне, з відчуттям, що світ трохи змінився. Глибокий жіночий вокал Даніели Заюшкіної буквально обволікає, а драматичні аранжування створюють простір для внутрішніх переживань. “Фата” одночасно меланхолійний і піднесений — ніби Florence + The Machine вирішила заглянути в українські пейзажі та залишила трохи своєї магії тут.
Слухати: Youtube Music / Spotify / Apple Music
Мелодії альбому не кричать, вони шепочуть. Кожен трек відчувається як маленька історія про втрати, надії та самопізнання. Це той випадок, коли хочеться сісти в навушники, відключити світ і просто поринути в музичний простір, де сум і краса живуть поруч.
FRANCO — “Тремор” (2018)
Платівка відчувається як прогулянка нічним містом, коли ліхтарі кидають довгі тіні, а повітря тремтить від тиші та очікування. Постпанк із елементами електроніки створює відчуття легкого тривожного хвилювання, але не паніки — ніби світ тримає подих разом із тобою.
Слухати: Youtube Music / Spotify / Apple Music
Музика FRANCO нагадує Radiohead, але з українським акцентом: гітарні лінії, атмосферні синтезатори та ритми, які трохи зміщені від звичної логіки, роблять кожну пісню самостійним емоційним світом. “Тремор” — це альбом про самотність і внутрішню напругу, який одночасно може заспокоїти і підштовхнути до роздумів. Ідеальний саундтрек для вечорів, коли хочеться почути, що світ не стоїть на місці, навіть якщо ти сам.
Крихітка — “Рецепт” (2009)
“Рецепт” від Крихітки — як тихий вечір із кавою в руках і нотатником поруч: особисто, інтимно і трохи загадково. Ліричні мелодії та мінімалістичні аранжування створюють ефект, що музика слухає тебе так само уважно, як і ти її.
Слухати: Youtube Music / Spotify / Apple Music
Альбом часом нагадує важку сторону Bon Iver: прості інструментальні ходи, але з величезним емоційним зарядом, де кожен звук має своє значення. Тут немає зайвого галасу — лише простір для думок, спогадів і внутрішніх переживань. Альбом ідеальний для моментів, коли хочеться зупинитися, видихнути і дати емоціям просто «бути».
Our Atlantic — “На глибині” (2024)
Цей альбом відчувається як занурення під воду: іноді повільно і задумливо, іноді з легким ритмом, який підхоплює тіло. Меланхолія тут постійна, але звучання не завжди сумне — деколи воно блюзово глибоке, деколи фанково енергійне, немов невеличкі сплески світла у морі туману.
Слухати: Youtube Music / Spotify / Apple Music
“На глибині” створює ефект, що ти одночасно пливеш у своїх думках і підстрибуючи в ритмі музики. Інструментальні переходи і вокальні інтонації тримають увагу, дозволяючи заглибитися в емоції, не загубившись у зайвому шумі. Це альбом для тих, хто любить меланхолію з непередбачуваними вкрапленнями життя.
headachee — “шукаючи колір” (2024)
Цей альбом — як гра тіней на стіні в пустій кімнаті: іноді сумно, іноді дивно красиво, завжди трохи загадково. Цікаві тексти, мінімалістичні ритми та інтимний вокал створюють відчуття, що ти знаєш щось, чого не знає решта світу.
Слухати: Youtube Music / Spotify / Apple Music
“шукаючи колір” ловить внутрішні хвилі емоцій, перетворюючи їх на звук, який одночасно заспокоює і трохи збурює. Можна уявити собі тихі моменти Fever Ray, але з українським акцентом і блиском локальної меланхолії. Альбом підходить для самотніх вечорів або прогулянок, коли хочеться загубитися у власних думках, але з відчуттям краси кожної миті.
Один в каное — “Один в каное” (2016)
Дебютний альбом гурту відчувається як дзеркало, в яке хочеться дивитися довго: спокійні мелодії, мінімалістичні аранжування і іноді драматичні сплески роблять його глибоким і проникливим. Меланхолія тут тонка, але потужна — вона не кричить, а тихо заповнює простір, залишаючи місце для власних думок і спогадів.
Слухати: Youtube Music / Spotify / Apple Music
“Один в каное” це музика для моментів рефлексії: тихих вечорів, самотніх прогулянок або просто коли хочеться відключитися від світу. Уявіть собі Sigur Rós, який опинився у львівських дворах: повітря вібрує, а ти ловиш кожен звук як особистий сигнал.
Гапочка — “Етап” (2012)
Серія маленьких спогадів, складених у мелодійний пазл. Інді-поп і артрок переплітаються тут з легкою ностальгією, іноді з іронією, але завжди з глибоким емоційним відтінком.
Слухати: Youtube Music / Spotify / Apple Music
Мелодії відкривають простір для внутрішніх переживань, інструментальні партії створюють відчуття легкості, навіть коли теми альбому торкаються суму чи втрат. “Етап” нагадує щось середнє між St. Vincent і українським DIY-звучанням: індивідуально, інтимно і завжди трохи несподівано. Це той альбом, який можна слухати в навушниках, крокуючи по порожній вулиці, або вдома, загорнувшись у плед.
Джамала — “5:45” (2021)
Мінімалістичний електронний альбом із джазовими нотками, який створює відчуття інтимності й близькості. Тут немає пафосу — кожен трек шепоче історії про втрати, надії та самопізнання, залишаючи простір для власних переживань слухача.
Слухати: Youtube Music / Spotify / Apple Music
“5:45” можна уявити як українську альтернативу тихим, атмосферним роботам Аґнес Обель: вокал і аранжування створюють майже фізичне відчуття присутності музики поруч. Це альбом для вечорів, коли хочеться зупинитися, прислухатися до себе і до світу навколо, дозволити емоціям розкритися без зайвого шуму.
Океан Ельзи — “tvій формат” (2003)
Акустична версія улюблених пісень гурту, виконаних у класичному складі. Тут відчувається нова інтимність: знайомі мелодії звучать м’яко, проникливо, ніби переграні для вузької кімнати, а не для стадіону.
Слухати: Youtube Music
“tvій формат” нагадує український аналог ранніх Coldplay — мелодійно, драматично, але щиро. Кожен трек перетворюється на особисту історію, де вокал і акустичні інструменти створюють глибокий емоційний простір. Це альбом для тих, хто хоче пережити знайомі пісні по-новому, відчути ностальгію і меланхолію в чистому вигляді, без зайвого шуму і ефектів.
Меланхолія українських альбомів у цій добірці проявляється в різних відтінках: від акустичної інтимності Океану Ельзи до інді-експериментів headachee, від драматичних історій Vivienne Mort до блюзово-фанкових сплесків Our Atlantic. Кожен альбом створює свій власний простір для рефлексії і внутрішніх переживань, залишаючи слухачеві можливість зануритися у власні думки і емоції.
Ця добірка не для фону або вечірок — вона для моментів, коли хочеться зупинитися, прислухатися до себе і світу навколо.
Тож ввімкни навушники, знайди свій тихий куточок і дозволь собі відчути кожну ноту. Від FRANCO до Джамали, від Крихітки до Гапочки— ці релізи готові стати твоїм саундтреком для вечорів з меланхолією, які ти не захочеш закінчувати.
