Думаю у кожного є певне уявлення як звучить традиційна музика з арабських країн, Індії, або Японії. Але як може звучати важка музика побудована навколо таких мелодій? Колоритно, цікаво і по своєму незвично. В цьому огляді я хочу запропонувати деякі зразки подібної творчості.
Трошки про класифікацію, бо з нею є певна мішанина. Мова по суті піде про фолк рок/метал північно-африканського і азійського походження, заснований на місцевих мотивах. При цьому фолк метал більшої частини країн в цих регіонах прийнято виділяти в окремий піджанр: Oriental Metal. Але наприклад японців в цей піджанр зазвичай не включають і класифікують просто як фолк метал (найчастіше змішаний з іншими підстилями). Але я не бачу сенсу розбивати текст на 2 частини через те, що “далеко-східні” мотиви недостатньо “oriental” і тому вибірка тут трошки ширша.
Одразу маленький дисклеймер: “східною” цю музику можна називати доволі умовно, як данину сталому стеріотипу, бо по суті ми говоримо про величезну вибірку від Тунісу до Японії і той же Туніс далеко не на сході відносно нас, просто він має вагому культурну спільність з країнами які прийнято вважати східними. Тож тут також є певні але.
І власне з Тунісу я і пропоную почати, повільно рухаючись все далі на схід.
Myrath. Музичні казки, як з тисяча і однієї ночі, і магія арабської музики
Гурт Myrath має довгеньку історію (заснований в 2001му тоді ще 13-річним гітаристом) і, як і багато гуртів, починав як кавер-бенд. Змінювались стилі, змінювались склади, але з часом все стабілізувалось і вималювався той гурт який ми можемо почути зараз. І в рамках цього огляду нас якраз сучасне їх звучання і цікавить.
Доречі, цікавий факт: назва гурту переводиться з місцевої мови як “спадок”, і до міражів (про які довгий час і я думав через созвучність) відношення не має.
Для знайомства з гуртом найкраще підходить їх пісня “Beliver” з кліпом в стилі арабської казки (або Принца Персії, кому що ближче):
Максимально колоритне все: відео, костюми, музика, хорові вставки, оформлення інструментів, танцівниці… Якщо треба уособлення оріентал металу, то це явно воно.
При чому не казками єдиними. Дуже колоритно виглядають і їх більш… побутові кліпи. Наприклад “Endure the Silence”. Красива, мелодійна і одночасно доволі незвична пісня про складні віносини з доволі креативним відеорядом. Окремий респект за те що вони зробили тут зі скрипками, а також переходи з піаніно на скрипки і навпаки.
Гурт має попит не тільки вдома, але і в Європі. Певною індикацією успіху їх стилізацій можна вважати те, що вони по суті зняли сиквел до своєї музичної казки з Beliver, але тепер вже на пісню “Dance”:
Епітети які стосувались першої, здебільшого актуальні і тут.
Khepri. Музика з берегів Нілу
Єгипетський метал не сказати щоб був поширеною штукою. Мабуть з усього що тут буде згадано, це поки найменш незорана цілина. З того що мені доводилось чути, найвищу якість має саме гурт Khepri, який здебільшого робить тіки інструменталки без вокалу.
Музика гурту доволі містична і доволі вдало передає культурний колорит. Хоча, як на мене, менш агресивний тюнінг гітар був би тут більш умісним.
Ignea. Український вклад в Oriental Metal
Про цей гурт я писав нещодавно в огляді на українську гурти, тож не буду повторюватись. Але згадати про них варто, бо мова йде саме про їх жанр.
Orphaned Land. Першопроходці з Ізраілю
Цей гурт часто називають засновниками Oriental Metal. Хоча є кілька різних бачень кому належить першість. Тим не менш це реально мастодонти жанру.
В дні чергового загострення навколо Ізраілю особливо гостро відчувається наскільки розділеними є люди в тому регіоні. Гурт Orphaned Land це приклад якраз протилежного явища, коли люди намагаються з однаковою повагою цінувати культурну спадщину всіх народів і релігій регіону. Дуже символічно виглядає кліп до пісні “Like Orpheus”, яку вони записали разом з легендарним Хансі Кюршем, який прямо несе думку про те, що наскільки б люди не були розділені культурою і вірою, музика здатна об’єднувати.
Хоча мабуть в часи подій які ми спостерігаємо, куди актуальніше буде їх пісня “Let the Truce be Known”, про двох друзів яких місцеві конфлікти рознесли по різні боки від лінії фронту. Сумна і трагічно красива композиція.
Цікавий факт: Музиканти цього гурту використовують старовинні народні інструменти (саз, канун, уд, бузукі), 20 видів перкусії і співають на 6 мовах.
Bloodywood. Індійське шаленство
Думаю всі чули про своєрідну стилістику індійського кінематографу: Боллівуду. Не відстає від них і місцевий метал-гурт, назва котрого явно обігрує кінематографічних побратимів. Я вже трошки згадував про них в довгочиті про рок-кавери на попсу, але їх власна творчість заслуговує куди більшої уваги.
Ядром гурту є мультиінструменталіст Каран Катіяр і вокаліст Джаянт Батула. По суті все починалось з них, а вже з часом до гурту приєднались і інші музиканти, а репер Рауль Керр із запрошеного гостя перетворився в практично постійного члена гурту, що створює контраст до екстримального вокалу Джаянта.
Ютуб славу їм приніс “індійський вуличний метал” у вигляді пісні “Ari Ari” (створеної на основі мотиву іншої панджабської пісні).
Музиканти примудрились вмістити в 5 хвилин кліпу максимум місцевого культурного колориту. І це все з якісним яскравим звучанням, прикрашеним місцевими інструментами, а також потужним і контрастним вокалом, складеним з англомовних речитативів і приспівів екстримальним вокалом на місцевій мові.
Це була знакова для них пісня, але пізніше вони змогли взяти тей самий рецепт і вивести його ще на рівень вище з піснею “Machi Bhasad”.
Тут вже епічність як культурного колориту, так і музики виходить взагалі на захмарний рівень. Кліпи цього гурту однозначно треба саме дивитись, а не тільки слухати, бо і відео і аудио частини на дуже високому рівні.
Чималу роль в житті гурту відіграє і гумор, що можна наприклад побачити в їх пародійній пісні “ANGRY SANTA METAL” яку вони зробили ще на ранньому етапі свого існуванні. Це ж помітно і по “Tunak Tunak Tun” (божевільний кавер на божевільну індійську попсу, згаданий в попередньому тексті). Та і сцена після титрів в “Ari Ari” з тієї ж опери.
Також варто згадати і їх найбільш фолкову пісню “Aaj”. Красива музика, красива природа і як завжди потужна енергетика.
The HU. Монгольська музична міць
Однозначно найуспішніший гурт в підбірці. Сотні мільйонів переглядів на ютубі, колаби з провідними американськими рок-музикантами, запрошення на запис музики для високобюджетних проектів (наприклад їх можна почути в грі Start Wars: Fallen Order).
Тексти монгольською мовою, величезна кількість аутентичних народних існтурментів і максимально незвична манера співу. От рецепт їх успіху. І почався він 5 років тому з пісні “Yuve Yuve Yu”.
Цікавий факт: вже в другому відео гурту (“Wolf Totem”) можна побачити плашку що відео зроблено за сприяння профільного монгольського міністерства. Враховуючи на що наше мінкультури витрачає гроші, схоже час наших відправляти в Монголію на курси підняття кваліфікації.
А щоб зрозуміти наскільки це було вдале вкладення і як воно вистрілило, достатньо буде згадати що пізніше вийшла оновлена і частково перекладена версія цієї пісні вже в колаборації з вокалістом Papa Roach.
Ну а ті хто грали в Зоряні Війни: Падший Орден мають пам’ятати епічну битву на арені під музику саме цих хлопаків:
Nini Music. Тайванський метал
Не можу пригадати жодного рок чи метал гурту з материкового комуністичного Китаю, зате Тайвань дає нам можливість насолодитись металом з традиційними китайськими інструментами стараннями ютуберки Ніні.
Приємним сюрпризом особисто для мене став випадково знайдений під час написання цього тексту колаб Ніні з вокалістом раніше згаданих Bloodywood:
Ruijin (GYZE). Японський метал для анімешників
Це гурт який складно коментувати всерйоз. Ну точніше бажання коментувати їх всерйоз зникає коли вперше бачиш в їх відео “наруто-ран”. Але робити щось абсурдне на серйзоних щах це також талант (доведено кожним третім Power metal гуртом, а цей гурт по суті в тому числі і пауерщики). Тож просто: енергійний, веселий, місцями епічний і дуже японський метал.
Найбільш серйозною річчу в їх репертуарі можна мабуть назвати “Oriental Symphony”. Враховуючи що текст про Орієнтал метал, не згадати пісню з настільки символічною назвою було б просто злочином.
Ще можна як символічний факт згадати що у цього гурту є пісня “Asian Chaos". Могли б і гурт так назвати, їм би підійшло.
Wagakki Band. Ну дуже японський гурт
В цьому гурті японське все. Музика, інструменти, мова, костюми. Такий собі концентрований екстракт Японії. Цитувати ієрогліфи назв їх пісень я не буду (не знаю чи готова до них платформа, а я точно ні), тож просто наведу пару прикладів пісень для ознайомлення.
І так, номінально це скоріше японський фолк-рок ніж метал, але це не ті кордони які забороняється перетинати, тож чом би й ні.
Shepherds Reign. Самоанський метал
Взагалі з інформацією про них є певна плутанина (наприклад про місце базування гурту я бачив найрізноманітніші згадки від Нової Зеландії до різних островів Полінезії). Але що точно вдалось підтвердити: мова самоанська (рідна мова вокаліста), музика також, а уж колорит самоанський ми всі вже завдяки Голлівуду думаю впізнаємо і без перевірок.
P.S. Мені відомо що в Oriental metal є чимало гуртів які мають вище рейтинги, але підбірку я робив суб’єктивно на свій смак, як таку собі міні-вітринку напряму. На тій же вікіпедії можна знайти ще чимало гуртів, якщо сам по собі такий напрямок цікавий.
І на випадок якщо когось здивує відсутність серед згаданих японців доволі розкрученого гурту Babymetal, то окрім суб’єктивного фактору, вони ще і не зовсім жанрово сюди підходять (це скоріше так званий “кавай-метал”).
