Не тікай від мене любов моя,
Чому ти так поступаєш зімною?
Думала, що завжди буду я твоя,
Аж серце обливається кров'ю...
Не тікай від мене і нікуда не іди,
Дай хоч трохи побути з тобою,
Відчути смак твоєї теплоти,
Окрили мене своєю любов'ю.
Чому ти так зімною поступаєш?
Все, наче, добре було...
І тут ти на іншу мене міняєш
І кажеш : "Вже все пройшло.."
Після слів, яких я прочитала,
Я не знала так, чого....
Потім враз я плакати почала,
Думавши це : все пройшло...
Правда це - любов зла буває,
І що ж мені тепер робити?
Ти не любиш мене, не кохаєш,
Аж просто нехочеться жити...
Но треба знати, що може ти не моя доля,
Просто думала, що навіки твоєю я стану,
Потихеньку житиму, якось поволі,
Можливо, колись, загоються мої рани...
