Питання, на яке не має короткої відповіді.
І точно буде мало одного допису. Але з чогось треба починати, так?
Тому пишу: часто складність буквально не в тому, що вирозходитеся з людиною, а в тому, что саме ця людина задовольняла ваші певні(важливі для вас) потреби. Скажімо, в цих стосунках (любовних чи дружніх) ви закривалисвою потребу відчувати себе потрібною і важливою. Чи, наприклад, отримувалибатаго турботи і уваги, фінансову стабільність, цікаві прогулянки, веселіпригоди, довгі і душевні розмови...
І виходить, що коли приходить час відпустити людину, то разом з нею – ви відпускаєтеі звичний спосіб задовольнити потребу. Звісно, буде і розпач, і розгубленість,і незрозумілість, як тепер вам жити, коли ця потреба залишається не закритою.
Перше, що треба зробити в такому випадку – зрозуміти, яку саме потребу задовольняла цялюдина. І усвідомити, що є інші способи отримати те, що ви хочете. Іншалюдина може вас лише доповнити, стосунки можуть стати вашим фундаментом длякращого розуміння себе, для зростання. Але інша людина не зможе закрити вашу внутрішнюпорожнечу. Ні своєю увагою, ні турботою, ні безкінечною любов’ю. Звісно,стосунки можуть зцілити, але це, швидше, виняток, ніж правило.
Спочатку у вас повинні бути ви самі. А вже потім – інший.
Ви повинні розуміти свої потреби і вміти закривати їх самостійно. Підтримуватисебе, поважати, дружити із собою, радувати себе. І тоді вам буде легше ібудувати стосунки, і бути в них, і, якщо вже так станеться, відпускати людинуіз свого життя, не втрачаючи цілковито себе.
