складно любити, за молодості не ясної
можна поєднувати, може, і бити недругів нещасних
при яскравому місяці, темного столу узбіччя веселки, що лежить
через вітри й дощі, з подихом сонця західних рядків
ми будемо йти, куди тіні покажуть
біля гори сварок і любові, віри і правди, - я дам єдиний шанс, покласти жереб пропозицій
Сум і туга. Ліричний герой спостерігає за незнайомцем і згадує про свого друга, який лежить у будці, втомлений і хворий. Святкові звуки не приносять радості, а навколо панує тиша і пустота, що підкреслює відчуття самотності та безнадії.
Тихенько колихали хвилі, човен простенький, коли вийшов на алею моря. Мрії, сонячні промені — все у твоїх ніг. Тільки знайди для себе сьогодення видимих рук. Чи зможеш пройти повз тіла, які тонули в очах дитячих полів?
Вірш сповнений емоціями, притаманними подіями, що цільно закріплені за якимось місцем. Тим місцем, з яким ми асоціюємо подію, чи то зірки, чи сповнена любові, людина.
