складно любити, за молодості не ясної
можна поєднувати, може, і бити недругів нещасних
при яскравому місяці, темного столу узбіччя веселки, що лежить
через вітри й дощі, з подихом сонця західних рядків
ми будемо йти, куди тіні покажуть
біля гори сварок і любові, віри і правди, - я дам єдиний шанс, покласти жереб пропозицій
В лазарет ступаю я,
сповідь про втрату, самотність і примирення з болем. Ліричний герой звертається до друга чи, можливо, до частини самого себе — до того, хто залишився поруч у спільному “човні” життя
Текст про глибокі емоції, втрати та спогади. Він передає відчуття смутку і самотності, коли тіло і душа переживають труднощі. Відстань між людьми створює напругу, але спільні спогади допомагають зберегти зв'язок, навіть у важкі часи.
