складно любити, за молодості не ясної
можна поєднувати, може, і бити недругів нещасних
при яскравому місяці, темного столу узбіччя веселки, що лежить
через вітри й дощі, з подихом сонця західних рядків
ми будемо йти, куди тіні покажуть
біля гори сварок і любові, віри і правди, - я дам єдиний шанс, покласти жереб пропозицій
відчуття болю та ностальгії, коли говорять про батьківські традиції та святкові моменти. важливості віри, звертаючись до слів янгола, які несуть надію та підтримку. дитя, що не піддається зневірі, символізує майбутнє і розповідає про місце, де панують доброта і гармонія.
Відчуття утрати, яке тонко контрастує з погодою, яка пронизує частку що болить та мовчить, на прохання про серце, змовкне танцем сповідним.
У місті, де вуличні ліхтарі боролися з темрявою, я стояв на краю безодні, відчуваючи, як страх пронизує мою душу. Це місце, де реальність і фантазія перепліталися, де кожен крок міг стати останнім.
Велика тарілка вислизнула з рук і скельця розлетілися по усій кухні. Тільки взялася їх збирати, як у передпокої роздався надривний телефонний дзвінок. Перечеплюючись через поріг, мало не падаючи, кинулась відповідати.
у глибині морській твій батько спить; кістки його перетворились на корали...
Велика тарілка вислизнула з рук і скельця розлетілися по усій кухні. Тільки взялася їх збирати, як у передпокої роздався надривний телефонний дзвінок. Перечеплюючись через поріг, мало не падаючи, кинулась відповідати.
у глибині морській твій батько спить; кістки його перетворились на корали...
