складно любити, за молодості не ясної
можна поєднувати, може, і бити недругів нещасних
при яскравому місяці, темного столу узбіччя веселки, що лежить
через вітри й дощі, з подихом сонця західних рядків
ми будемо йти, куди тіні покажуть
біля гори сварок і любові, віри і правди, - я дам єдиний шанс, покласти жереб пропозицій
Любов розтане під гірськими дорогами, а млини й пасовища вдихнуть пахощі майбутнього, що були поверхами зведені, в очікуванні поглядів, на світлі вітрини.
Прохання про залишок, втіху з рідним плечем, імпонує та свідчить про тривогу, - катастрофою, що трапилася незадовго до " найкращих " канікулів, в проміжку озера, забутого тінню зими.
Супровід під лихо, - передає пахощі, ніжні, щирі, дбаливо мрійливі. Поринають у світ, поринувши руки до земної пустелі, за столиком емоцій. Які звабливо опустить очі, щоб не заплакати під шум.
Хто тобі м'яко стелить, в час самоти, коли підступаєх до вікон сліпих непроглядна ніч?
Хто тобі м'яко стелить, в час самоти, коли підступаєх до вікон сліпих непроглядна ніч?
