Друкарня від WE.UA

“Кращі часи” вірш

"От раніше були часи"

Казали вони коли їм водночас закривали рота їхня ж "добродушна влада"

Але вони нічого, все гаразд у них "найкращий час для життя"

Все торочать вони молодшому поколінню, а самі пашуть на трьох роботах щоб прокрормиьь сім'ю та собаку.

Все дослухаються до того що кажуть сусіди, та роблять їм на радість, але чомусь придирливі зируи в їхню сторону не зупинилися, їх стало ще більше, вони ще дивуються.

А самі дивляться на студентів на вулиці які співать Скрябіна та водять хороводи та мовлять "втрачене покоління" "їм аби веселитись, та нічого не робить"

"А працювать хто буде?”

Статті про вітчизняний бізнес та цікавих людей:

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Anastasia
Anastasia@Av_lyu

Люблю писати для душі

11Довгочити
1.4KПерегляди
2Підписники
Підтримати
На Друкарні з 17 квітня 2023

Більше від автора

Це також може зацікавити:

  • Ера Ненависті.

    Ніякий меч тоді мене так і не взяв. Вороги падали переді мною, немов трава від коси. Кожний коваль вміє володіти зброєю, з якою працює.

    Теми цього довгочиту:

    Фентезі
  • Двері

    Варто їм було вийти з під'їзду та опинитися під лагідним вересневим сонцем, як життя одразу налагодилося.

    Теми цього довгочиту:

    Оповідання
  • Слово радість

    Пам’ятаю, як одного літа, коли я вкотре йшов гірською стежкою, слово радість — як той птах, що, бува, зненацька пролітає небом, якого не чекаєш і не відразу впізнаєш — промайнуло в моїй свідомості і викликало подив.

    Теми цього довгочиту:

    Переклад

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Це також може зацікавити:

  • Ера Ненависті.

    Ніякий меч тоді мене так і не взяв. Вороги падали переді мною, немов трава від коси. Кожний коваль вміє володіти зброєю, з якою працює.

    Теми цього довгочиту:

    Фентезі
  • Двері

    Варто їм було вийти з під'їзду та опинитися під лагідним вересневим сонцем, як життя одразу налагодилося.

    Теми цього довгочиту:

    Оповідання
  • Слово радість

    Пам’ятаю, як одного літа, коли я вкотре йшов гірською стежкою, слово радість — як той птах, що, бува, зненацька пролітає небом, якого не чекаєш і не відразу впізнаєш — промайнуло в моїй свідомості і викликало подив.

    Теми цього довгочиту:

    Переклад