Потріскані стіни, пустий холодильник,
Стара і не власна квартира.
О п’ятій ранку лунає будильник —
Життя, мов невдала сатира.
На роботі з ранку до пізньої ночі,
Зовсім рідко настають вихідні.
Втомились вже руки жіночі,
Не вистачає на все зарплатні.
Цьогоріч не завітає до доньки
Святий Миколай на санчатах.
У домі зависли бідності нотки,
Останні монети — в малих рученятах.
«Доню, ми це купим пізніше,
Ще треба сплатити кредити.
Це робити стає все складніше,
А ще ж треба за щось жити.»
Злидні роздерли пусті гаманці,
Привели із собою невдачі.
Дні тепер голодні й скрутні,
Зруйновані мрії дитячі.
Насправді так було не завжди —
Бідність настала раптово.
Без стуку зайшла, усе зіпсувавши…
Вона тут надовго чи тимчасово?
