Ти ще згадаєш мої блакитні очі,
Коли цілуватимеш інші вуста.
Згадаєш наші літні, безтурботні ночі
І наші крихкі, хибні почуття.
Навіть якби не твоя зрада,
У нас все одно б нічого не вийшло.
Скінчилась твоя брехлива балада,
Мені це все вже набридло.
Я бездумно закривала очі
На твої непристойні думки,
Чекала твого «на добраніч» щоночі,
Днями очікувала на твої дзвінки.
Тепер мені бридко навіть від згадки
Про твої дотики й слова,
Огидно від твоєї манірної байки —
У твоїх фразах одна лиш брехня.
Через нашу неминучу розлуку
Я не зронила й сльозинки.
Ти також не виявив особливого смутку —
В цьому є заслуга однієї блондинки.
Я жалію, що тебе полюбила,
Шкодую, що ти був моїм хлопцем.
На щастя, я швидко тебе відпустила,
Більше не згадую, як називав мене «сонцем».
