Спочатку все здається нічиїм та ніяким, а потім формується в метражі
І хочеться крикнути до небес: «Він - той, кого ніколи не пам'ятаєш цілком, проте завжди намагаєшся віднайти»
Тінь притискається чолом до німої стіни
Що ви тут із собою робите? – Палю мости
Мої легені вільно зможуть дихати навіть без підтримки твоїх жалюгідних ребер
Розламаєшся навпіл, станешся попелом, артрофуєшся до найменших молекул
Сказав Бог: «Нехай станеться світло»
Нас огорнула темрява
Твої очі замінили мені лямки маминої сумки, за яку вічно хочеться триматись, незалежно від віку та вміння орієнтуватись в приміщенні
Мені страшно прагнути чогось невідомого, тому ігнорую навіть вагомі відмінності
Опускається сонце, руки німіють, я боюсь твоїх доторків, мені хочеться зникнути - ще краще - щоб ти зник
Ти наречений залишатись шкірозамінником
Сказав Бог: «Люби ближнього свого, як любиш самого себе»
Огида зводить нам щелепи
