Ми живемо в моментах,
Що в пам'яті закарбовуються надовго.
Театр драми, комедій, моментів і сірих днів,
Це все наше життя.
А ми в ньому лише актори,
Без сценарію та репетицій.
Не обираємо ролі,
Але пишемо свою історію.
Без постановки, все насправді,
Скільки масок ми одягали,
Щоб справжніх нас не пізнали.
Лише зміна дій, відтворення емоцій,
Кожна сцена – як можливість
Втратити чи віднайти себе.
Тож давайте грати свої ролі,
Так палко й нестримно, мов живі.
Нехай глядач ніколи не побачить
Нас без маски, це порожнє.
Наш спектакль буде вічним.
Насолоджуйтесь моментами.
Післямова:
Цей вірш написаний з думками, замислитись над природою нашого життя. Ми живемо в моментах, що стають незабутніми спогадами, відбиваються в нашій пам'яті надовго. Наше життя подібне до театру, де ми виконуємо ролі акторів, хоча без сценарію та репетицій. Ми не обираємо свої ролі, але маємо можливість писати свою власну історію.
У цьому театрі життя ми не завжди показуємо своє справжнє "я". Часто нам доводиться приховувати справжні емоції, надягати маски, щоб не бути пізнаними. Тим не менш, ми маємо змогу змінити наші дії, виразити свої справжні почуття і відтворити емоції, що перебувають у нас усередині.
Кожна сцена нашого життя є можливістю для нас – можливістю втратити себе або віднайти себе знову. Ми закликаємо одне одного грати свої ролі з палкістю та нестримністю, як живі. Нехай ніхто ніколи не побачить нас без маски, бо це лише порожнє втілення нашої сутності. Наш спектакль, наше життя, має тривати вічно, і ми повинні радіти кожному моменту, що нам дано.
Тож насолоджуйтесь моментами, дозвольте собі бути справжніми акторами у власній історії.
Цей вірш нагадує нам, що ми маємо цінувати кожен момент, кожну емоцію та можливість, яку життя нам дарує. Нехай ваша життєва сцена буде наповнена радістю, сміхом, коханням і самовираженням.
