Труднощі, як казав Сократ, оголюють справжню суть людини. Вони не просто будуть її, а показують правду про неї. І розкривають потенціал людини. Тому, ми під час випробувань можемо розкрити в собі справжнього монстра, якого ніщо не може спинити.
Чим життя милостиве? Так це тим, що воно не зариває тебе попросту в могилу - а дає шанс встати. Тут, у цьому світі, нічого не направлено на те, аби вбити тебе. Все направлено на те, аби побудувати тебе. На благо ж тобі. Після того як ти встанеш - ти побачиш зміни, силу в собі. І разом з цією силою продовжиш свій шлях далі.
Є різні види страждань:
Ті, які ти просто можеш переносити пасивно. Коли тебе кинула дівчина або ж ти зустрів смерть людини - тобі єдине, що залишається, це просто пережити... Намагатися робити повсякденні справи, та зцілюватися після отриманої травми. Оскільки тут потрібне саме зцілення, яке відбувається поступово, цеглинка за цеглинкою. Подібно до відновлення руїн. - ти їх відбудовуєш, поступово. Рана кровоточить, болить - але іншого варіанту немає, потрібно лише зцілюватися. Постарайся бути собі другом, розуміючим.
І ті, які виникають під час боротьби. Коли потрібно йти, і тебе зустрічає могутній опір та важкість! Тут є дуже хороші моменти аби проявити свій дух та характер! Прояви свою свирепість! Якщо давлять на тебе - ДАВИ У ВІДПОВІДЬ! ДАВИ ЦЕЙ СИЛЬНІШЕ НІЖ НАМАГАЮТЬСЯ ДАВИТИ НА ТЕБЕ! ПЕРЕМОЖИ ЦЕЙ ОПІР! ПОКАЖИ ЙОМУ НА ЩО ТИ ЗДАТЕН! СКАЖИ ЙОМУ ЩО ВІН І ЯЙЦЯ З'ЇДЕНОГО НЕ КОШТУЄ! Саме в такі моменти в нас вироблюється сила. Ми мужніємо. Коли весь світ навколо тебе руйнується - тільки твоя воля стає захистком від хаоса. І саме вона утримує позиції на фронті духовної війни! І саме в серці того, хто продовжує йти вперед не дивлячись ні на що - з'являється сила, яка здатна завойовувати світи та рівняти цілі міста з землею. Встань, вже, воїн! І сражайся!
Неважливо насправді в якому суспільстві ми знаходимося, і що відбувається навколо. Квітка лотосу зростає з бруду. І ми подібно до квітки лотосу можемо нести світло у навколишній темряві. З ґрунту зла, брехні та лицемірства може вирости найкрасивіший лотос мудрості, щирості, милосердя та сили.
Проходячи через темряву та жах - ми маємо прикласти зусилля, аби самим не стати жахом та темрявою. Й ідентично, борючись зі злом - будь обережний, оскільки ти сам можеш стати злом.
Ніщо так не вимушує цінувати світле як біль та темрява. Ми проходимо через зло, щоби навчитися цінувати та обирати добро. Ми проходимо через смерть аби цінувати та обирати життя. І також, ми починаємо цінувати світло інших людей, проходячи через темряву. Будуть люди, які стануть твоїм смолоскипом у царстві пітьми, а іноді навіть - це ти сам. Іноді саме ти є вогнищем, яке зігріває далеких мандрівників, та той, хто вказує їм правильну дорогу.
Не варто шукати Бога тільки в Церквах та храмах, в храмах можна побільшості знайти фарисеїв, з фальшивою вірою та лицемірством за плечима. А справжня віра, справжнє одкровення Бога з'являється не в релігії - а в найстрашніший період твого життя, саме там Господь щомиті тебе за руку, й каже: Не бійся. Бог найближчий до тих, хто має розбите серце, кого ранили, кого розрубали на тисячу маленьких шматочків - і Бог згодом, збирає тебе знову, шматок за шматочком. Саме Господь допомагає в цьому. Через інших людей, в душевному нерозумілому спокої, коли його не мало бути. Коли ти виходиш з вогню неопалимий. Саме тоді людина стає найсильнішою версією себе, того якою ніколи не очікувала побачити. Саме тоді, в темряві, в ямі, але з Богом. Який бажає тебе звідти витягнути. Який розвиває в тобі смирення та терпіння. Який дає тобі сили та сенс продовжувати боротьбу. Він завжди поруч, і ніколи не покидає й не зраджує, навіть коли ми зраджуємо Йому
