Білорусь - вижити чи зникнути?

Білорусь зараз

Наразі Білорусь є республікою, що знаходиться на північ від України. Повну владу у ній має псевдо-комуністична мафія на чолі з Олександром Лукашенком, яка повністю покладається на протекцію з боку Московії. Взамін же Лукашенко провадить політику, надиктовану імперськими радниками з Москви - це стосується як зовнішньої політики (взаємодія із сусідами та світом), так і внутрішньої (убивство власної економіки, русифікація, деградація країни та населення).

Білорусь у фактах:

• 9.2 мільйони жителів, з яких 8 млн білорусів, а також з яких тільки 2.5 млн говорять білоруською у повсякденному житті

• 73 млрд доларів ВВП

  • Переважно державна власність

  • Ключові галузі: сільське та лісове господарство, добувна промисловість, машинобудування, та хімічна промисловість

  • Ключовий торговий партнер: Московія

  • Ключові проблеми: висока інфляція, висока заборгованість, велика залежність від енергоносіїв з Московії, низька продуктивність праці

Загалом Білорусь зараз характеризується як пост-радянська держава, повністю залежна від Московії (фінансово, ресурсно та політично), з низькою ефективністю економіки та тотальною русифікацією населення.

Грубо кажучи, Білорусь зараз стає повноцінною частиною Імперії, яка згодом поглине Білорусь і перетворить її на таку ж “глубинку”, як Смоленськ, Псков, Рязань, чи будь-який інший регіон Імперії.

Білорусь в історії

Якщо коротко, то дуже давно на території Білорусі проживали племена балтів, які згодом були витіснені прийшлими племенами слов’ян з півдня (Полісся). Ключові слов’янські племена, що осіли на території Білорусі були Кривичі та Дреговичі.

Пізніше ці племена підпали під вплив і владу Києва, проте часто відділялись через міжусобиці на Русі. Ключове князівство - Полоцьке, хоча були також і Смоленське і Турово-Пинське та ін.

Згодом Полоцьке князівство увійшло до складу литовської держави, керівники якої, приєднавши руські землі, прийняли православ’я та русинську мову, як мову письма. Це свідчило про вищу престижність тогочасної мови слов’ян, якою записані були Литовські статути та інші документи у ВКЛ до унії з Польщею.

Коли сталась унія, то землі русинів були розділені і частина земель ВКЛ, що лежить на підень від річки Прип’ять була передана Польщі. Це стало початком розділення народу на дві гілки. Хоча як ми бачимо з козацьких повстань - люди зі Слуцька чи Мінська вважали себе такими ж православними русинами, що і люди у Києві чи Львові чи на Січі.

Протягом перебування під владами різних корон у Речі Посполитій, посилилися і різниці між різними частинами русинів на південь та на північ від Полісся. У цей час русини у Білорусі починають звати себе литвинами, тобто литовськими русинами. Великий вплив мало також і те, що на території України була деякий час автономія Гетьманщини і дворяни зберігали свою культуру, в той час як на території Білорусії, після розділів Польщі, багато дворян русифікувалось, або залишилось полонізованими.

Чітке розділення літературних мов русинів сталось на межі 18-19 століття: Енеїда Котляревського почала українську новітню літературу з полтавського діалекту, а в Білорусі тим часом ряд авторів пишуть твори північно східним діалектом, який матиме великий вплив на літературну мову білорусів.

19 та 20 століття ознаменувались ростом національної свідомості у Європі, падінням імперій та постанням національних проектів. Східна Європа була не унікальною в цьому плані - постали проекти українців, білорусів, донців, кубаньців. На жаль, Білорусь, як і Україна - не встояла, проте проблема Білорусі було те, що і дворянство, і народ підтримували різні проекти: дворяни були або за Польщу/Річ Посполиту, або за недєлімую, в той час як багато простих людей побігли на заклики комуністів. По факту, Білорусь була розчавлена московитами у перші місяці після капітуляції Німеччини і далі розділена між поляками та московитами. Фактично, під владою обох держав білоруси піддавались все більшим і більшим утискам. Поляки знущались і полонізували, московити знущались, убивали і перетворювали на московитів. Далі сталась друга світова, повна окупація білорусів московитами, утиски продовжились.

Це все відбилось на менталітеті білорусів. Білоруси стали аморфними політично (не всі). Більшість була комуністичною мовчазною масою (як і в Україні, впринципі), яка на жаль, обрала у 1994 році собі голову колгоспу у президенти. Цей голова колгоспу повернув взад все що було зроблено про-білоруського за 1991-94 роки і продовжив політику русифікації та подальше перетворення білорусів у мовчазне стадо.

Білорусь завтра

У Білорусі є кілька варіантів майбутнього.

Перший варіант
- подальше варіння у московському котлі і поступове перетворення білоруса на середньостатистичного, спитого в ноль, ваньку
- приєднання шести областей Білорусі до Московії з подальшою деградацією до рівня Смоленська, де великий відтік населення, депресія довкола та відсутність нормального життя та інфраструктури

Другий варіант
- захоплення влади націонал-орієнтованими групами, покращення відносин із Заходом, погіршення відносин з Московщиною
- у цьому випадку є ризик перетворення Білорусі на сателіт Польщі, яка буде активно висмоктувати людський ресурс, а також заводити власний капітал для контролю виробництв
- це може здатись дивним, але політична робота польського уряду ведеться уже тривалий час у цьому напрямку і не лише в Білорусі, а і в Україні

Третій варіант
- захоплення влади національними групами, які вже мають бойовий досвід в Україні, такими як БДК чи Пагоня (яким варто уже зараз починати засновувати просвітницькі огранізації)
-заснування конфедерації з Україною та побудова нової спільної держави, де обидві частини русинського народу зможуть творити спільне майбутнє, про що мріяли князі Острозькі та інші

Зупинимось на третьому варіанті, як на тому, що нам здається найбільш раціональним.

Варінт Три у нашому баченні

Створення спільної конфедерації має засновуватись на рівності усіх її громадян. Не буде переваги українців чи білорусів, бо таких народів не буде. Будуть Русини, та їх етно-регіональні підгрупи. У підтвердження цього пропонується перенесення органів управління державою на Полісся (наприклад у місто Овруч, або Туров), а також є пропозиція і необхідність відновлення давньої русинської мови, або ж створення книжної мови на базі поліського діалекту з додаванням елементів степового, галицького та білоруських діалектів. Крім книжкої діти у садочках та школах будутьв вивчати власні діалекти для збагачення словникового запасу і різноманітності мови.

Спільна держава матиме площу 811 тис кв км, населення у приблизно 40 мільйонів та ВВП близько 400 млрд дол з перспективою активного зростання через ріст продуктивності в Білорусі, збільшення ринку, росту заробітньої плати і тд.

Ключовими галузями будуть: сільське та лісове господарство, добувна, харчова, легка, хімічна промисловість, машинобудування, енергетика та ін. Кваліфікований персонал, потужна наукова та технічна галузь дозволять тут розташувати підприємства з головних ланцюгів постачання.

Така держава буде в регіоні одним з основних гравців.

Основними конкурентами будуть: Польща (40 млн населення і 700 млрд ВВП), Туреччина (85 млн населення та 1 трлн ВВП) та Московщина (140 млн населення та 2 трлн ВВП). Московщина та Туреччина мають тендеції до внутрішньої нестабільності (для прикладу, в Туреччині курди становлять до 20% населення, та виробляють до 15% ВВП Туреччини).

Русинська конфедерація (нова Річ Посполита за своєю суттю) знаходиться на перетині ключових торгових та пасажирських маршрутів, має багато туристично цікавих об’єктів (історичні місця, морські, гірські та санаторні курорти), а також має розвинені ключові галузі.

Важливими економічними аспектами розвитку буде побудова сильної інфраструктури (автомобільні дороги, залізниці, аеропорти, морські порти, енергетичні об’єкти), а також подальший рух населення з сіл та вьосок до міст та містечок (урбанізація). Сучасні села та вьоски перетворяться на хутори, або зникнуть зовсім, а ті села та вьоски, які зараз мають від 1500 жителів будуть ставати містечками. Також буде тенденція до переїзду власників земель на власні ділянки. Таку міграцію необхідно заохочувати через приватизацію землі та обмеження володіння землею до 1000 гектарів в одні руки. Таким чином сформується пласт землевласників, що будуть жити і годуватись за рахунок землі, бо інакше при відтоку населення єдині хто зможуть обробляти землю будуть агрохолдинги з великим автопарком техніки, які можуть тисячу гектарів землі зробити за день і поїхати на іншу таку ж незаселену ділянку.

Також важливою буде адміністративна реформа, яка уже почалась в Україні: укрупнення районів, але перенесення повноважень та послуг з районного рівня - на рівень громади, а з області - на рівень укрупненого району. Таким чином люди замість того щоб їхати за 100-150 км для отримання довідки в обласному центрі, отримають її за 50 км у районному центрі, або у центрі громади за 5-10 км. Для консолідації районів можна створити з десяток історико-економічних регіонів, які будуть чимось подібним за повноваженнями до штатів у США.

Приклад розділу областей на райони:

Висновки

Загалом у такій конфігурації Білорусь та її жителі будуть у найбільш вигідному становищі, адже вони збережуть свою культуру, мову, отримають доступ до світових ринків, зможуть розвиватись як економічно, так і соціально. Держава буде базуватись на конфедеративних засадах і в ній не буде якогось одного народу/етносу, який тягнутиме все на себе і рівнятиме інших під свою подобу.