Сучасна Українська держава є правонаступницею радянської республіки не лише на словах, а і в реальності, за своєю суттю. Сучасна Україна повстала як республіка на міжнародній арені у 1991 році, але на відміну від сподівань наших предків про повне оновлення, по факту сталась просто заміна вивіски з “УРСР” на “Україна” залишивши ту ж саму машину і ту ж саму машину за вийнятком кількох вільноринкових законів.
За останні 30 років Україна пройшла великий шлях змін, проте ще багато чого треба зробити. І це стосується не тільки зміни букв та слів у текстах законів, а зміни сутності державної машини, її роботи, її механізмів, законодавчого поля і тому подібне. Таким чином у цій статті ми розберемо, яких змін нам досі не вистачає.
Важливо! Ми беремо за основу суверенну територію України для наших реформ включно з територіями які окуповано з 1991 р.
Реформи
Адміністративна реформа
Сучасна адміністративна система дісталась нам у спадок від совєтів у вигляді областей, де в кожній є окрема рада, а також уже наше надбання - адміністрації (районні та обласні). По факту в кожній області та районі найважливі роль відіграє Адміністрація, а не рада. Голова такої адміністрації за своїми повноваженнями є місцевим князьком, якого призначають з Києва. Його боязнь звільнення продукує бажання накрасти як най більше, замість збільшення власної ефективності.
Також область і район (адміністрація та рада) не є суб’єктом місцевої політики, а скоріше є прокладкою для затримання частини грошових потоків з Києва у громади. Тому нашою пропозицією є зміна адміністративного поділу, зміна системи управління, а також податкової системи.
Наша пропозиція - замість областей ввести землі, які за своєю суттю є укрупненими областями і які базуються на історичних регіонах, а також економічних взаємозв’язках. Наша пропозиція - це 20 земель, абсолютно різних за площею, населенням та економічним розвитком.
Найбільшими містами є мільйонники - Київ, Одеса та Харків - білі кола.
Від 500 тисяч до 1 млн - Львів, Дніпро, Запоріжжя, Донецьк та Кривий Ріг - білі круги.
Найбільша концентрація міст - на сході у так званому Подінців’ї. Найменше міст у малонаселених регіонах як то Карпати чи Полісся.
Реформа влади
В Україні завжди були проблеми з владою, підпорядкуванням, визначенням обов’язків і суцільними конфліктами коли є інтерес і перекиданням відповідальності, коли є проблеми. Таку систему необхідно реформувати.
Класично є три гілки влади - виконавча, законодавча і судова. Якщо із судовою і законодавчою все доволі зрозуміло наразі, то із виконавчою проблеми, адже найперше вона розділена - прем’єр і президент, який управляє всим і нічим одночасно і без свого парламенту він ніхто, а з парламентом - диктатор.
Виконавча влада
Виконавча влада має бути централізованою, єдиною з конкретними дійовими і відповідальними особами, які мають звітувати за свою діяльність і бездіяльність перед народом (виборцями).
Саме тому пропонується позицію Президента країни зробити головною у виконавчій системі влади. Президенту будуть підпорядковуватись уряд (міністри) та голови різних служб - секретних і ні, військових і цивільних тощо.
Людей на посади міністрів чи голів служб повинен затвердити парламент за поданням президента. Контроль уряду буде здійснювати парламент через виклики до парламенту для звітування, або ж через висловлення недовіри.
Законодавча влада
Парламент залишить свою назву як Верховна Рада та матиме дві палати - верхню та нижню. Верхня палата матиме назву “Старшина”, а її члени зватимуться старшинами. Нижня палата зватиметься “Віче” і її члени зватимуться представниками.
Кожна земля буде представлена двома старшинами незалежно від населення чи площі. В той же час кількість представників буде залежати від населення і в середньому це буде приблизно один представник на 200 тисяч людей.
Таким чином Старшина буде мати 40 членів (обираються раз на 6 років у шахматному порядку), а Віче - 205 членів (обираються кожні два роки).
Закони будуть голосуватись простою більшістю (50%+1 від складу), в той час як важливі рішення (наприклад по внесенню змін до Конституції, чи оголошення вотуму недовіри) будуть ухвалюватись конституційною більшістю (75% +1).
Також окремим випадком буде механізм перебрання влади парламентом на себе за умови нездатності виконавчої влади виконувати свою роботу (як це було у лютому 2014 року). Для такого необхідно буде 90% +1 голос від складу паламенту і після цього парламент буде призначати віце-президента, який сформує перехідний уряд, що керуватиме країною кілька місяців до виборів нового президента.
У повноваженнях парламенту буде прийняття законів, бюджетів, підтримання/непідтримання кандидатур на посади міністрів та голів служб, контроль за діяльністю уряду (створення слідчих комісій тощо).
Місцева влада
Рівень земель. Керуватиме землею губернатор, якого обиратимуть на місцевих виборах у два тури більшістю голосів. Керуватиме губернатор 4 роки і буде обмежений двома термінами. Він формує місцевий уряд і відповідальний за виконання законів, федеральної політики і формує власну політику землі. Крім губернатора буде і земельне віче, яке буде приймати місцеві закони і визначати економічну та соціальну політику на території конкретної землі. Віче контролює губернатора і має право висувати недовіру діючому губернатору.
Рівень громад. Громадами будуть керувати старости, яких обираимуть на 2 роки без обмежень кількості термінів. Староста разом з громадським віче формує місцеву політику, формує місцевий бюджет та займається по суті розвитком громади.
Фінансова реформа
Ця реформа є комплексною і включає в себе наступні реформи:
- Податково-митну
- Бюджетну
- Грошову
- Банківську
- Фондову
- Пенсійна
Податкова реформа
Суттю цієї реформи буде зменшення штату податкової та митної служб, створення цифрових і прозорих процесів адміністрування податків та митних зборів, розділення податків на федеральні, земельні та громадські зі зміною відповідальних за їх встановлення, а також спрощення оподаткування і зменшення ставок на окремі податки.
Зменшення штату служб та цифровізація процесів - це речі, які йтимуть паралельно, адже чим менше треба взаємодії платників з цими службами, тим менше треба спеціалістів, які будуть там працювати.
Що стосується розподілу податків. На різних рівнях будуть встановлюватись різні податки. Ключовими є такі податки: податок на доходи фіз осіб, податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість, податок на власність, екологічний податок, майновий податок, податок на землю та інші. Суть реформи буде в наступному: держава встановлює розмір податку на доходи фіз осіб на рівні 5%, але в той же час дає право земельному віче додавати власний податок на доходи фіз осіб, який йтиме виключно у земельну скарбницю. І таким чином людина що живе у Львові і людина що живе в Одесі платитимуть по 5% ПДФО в державний бюджет і ще зверху 5% якій йтимуть у земельний бюджет, але в якийсь момент Галицьке земельне віче приймає рішення про збільшення своєї частини цього податку на 1% і тоді львів’янин платитиме 11% ПДФО, а одесит - 10% ПДФО.
Крім того, ще буде введена рента, як плата за користування надрами. Ця плата буде йти в спеціальний фонд добробуту і розподілятись на рахунок кожної новонародженої дитини. По набуттю 18-річчя, ця дитина матиме право витратити ці кошти на навчання в Україні чи закордоном, або ж зарахувати цю суму на свій пенсійний рахунок.
Бюджетна реформа
Як уже казалось, податкова реформа буде спрямована на розподіл податків на різні рівні, а також на загальне зменшення суми податків, що збиратимуться.
Паралельно з цим, буде йти бюджетна реформа. Вона буде стосуватись витратної частини бюджету, а також самого процесу бюджетування.
Бюджети будуть розділені на Державний, Земельний та Громадський. На кожному рівні будуть збиратись свої податки і кожен з рівнів буде змушений жити по своїх доходах. Тому велика частина трат буде урізана. Це стосуватиметься - зменшення штату бюджетників, зменшення збиткових підприємств (або закриття, або приватизація), закриття окремих програм підтримки населення та економіки. Загалом - зменшення можливості розкрадання коштів платників податків (наших з вами). Будуть заборонені субсидії і субвенції, а також забирання надлишку коштів з громад у державний бюджет. Усі повинні будуть жити по своїх доходах.
Ключовою статтею витрат буде оборонний, інфраструктурний та пенсійний (перший час) бюджети. Всі інші йтимуть на залишок від цих трьох.
З оборонним все зрозуміло - наша держава повинна бути сильною на випадок будь-якої загрози і її виживання є першочерговим інтересом для нас усіх.
Інфраструктурний бюджет буде покликаний на те щоб розвивати інфраструктуру в країні шляхом надання грантів. Гранти будуть надаватись на проєкти, підготовлені громадами чи землями єдиною сумою з урахуванням потенційного ризику здорожчання матеріалів чи праці. Наприклад, громада хоче побудувати у себе міст через річку. Міст буде коштувати в теперішніх цінах 500 тисяч гривень. Громада подається з цим проектом на грант, але суму вказує 600-650 тисяч гривень на випадок, якщо здорожчає проект. Якщо громаді вдасться побудувати його дешевше, то залишкові кошти будуть у громаді (Додатковий стимул економити). В той же час від інфрастурктурної служби будуть направлятись комісії по дослідженню якості виконаних робіт в будь який момент часу протягом періоду гарантії.
Грошова реформа
Грошова реформа полягатиме у кліькох вимірах - деномінація, створення електронної версії валюти, лібералізація і стабілізація.
Деномінація буде відбуватись на 100 наступним чином - кожні 100 гривень зараз стануть 1 новою гривнею з конвертуванням усіх цін, відповідно. Будуть випущені гривні номіналами - 1, 2, 5, 10, 20, 50 грн, а також замість копійок будуть введені шаги номіналом - 1, 2, 5, 10, 20, 50 ш. Шаги будуть легкими в користуванні і будуть легко вірізнювані один від одного за формою, розміром та кольором
Лібералізація валюти та її стабілізація - це важливий етап у розвитку кожної грошової системи. Гривня буде легко конвертована без будь яких обмежень чи механізмів. Але в той же Національний банк матиме важелі впливу на валюту ті ж самі що і зараз
Банківська реформа
Наразі банківська система перебуває у гарному стані, але у неї є велика проблема наразі і це - велика присутність держави в цьому секторі. Держава володіє п’ятьма великими банками - Приватбанк (№1), Ощадбанк (№2), Укрексімбанк (№3), УкрГазбанк (№5), Сенсбанк (№9), які разом займають 56% усього банківського сектору.
Державі необхідно буде знайти рішення приватизації цих банків, адже хоч вони зараз і працюють самостійно без втручання уряду, проте завжди є ризик, що вони стануть механізмом агресивної грошової політики держави зі шкодою усій системі. Крім того приватизація цих банків може принести до 40 мільярдів доларів у бюджет, які потім можна буде витратити на інфраструктуру.
Фондова реформа
Державні необхідно буде нарешті провести реформу фондового ринку. Для цього необхідно буде зробити абсолютну лібералізацію ринку, відносин між учасниками, зменшити втручання держави непотрібними чи зайвими регуляціями, зменшити кількість документів для учасників ринку, а також для реєстрації нових паперів. Попит від компаній на боргові цінні папери є і ми бачимо це через єврооблігації, а також через внутрішні облігації (випадок з Новою поштою). Також однозначно є запит і на фінансування через участь в капіталі (через акції), проте ринк мертвий, а нові учасники бояться заходити.
Пенсійна реформа
Державі необхідно вже нарешті впровадити зміну пенсійної системи. Відмовитись від індексацій пенсій, замінити ЄСВ, на окремий збір на пенсію та окремий збір на соціальне страхування на випадок втрати працездатності чи інвалідності. Поточні пенсії будуть продовжувати виплачуватись з державного бюджету протягом 10 років. Основу утримання пенсіонерів мають лягти на їх дітей, або ж на будинки догляду.
Тим часом сучасні працездатні люди будуть платити два збори - пенсійний та страховий. НАприклад, по 3% від зарплати обов’язково утримуватимуться із зп на пенсійний і страховий рахунок, по 3% обов’язково платитиме роботодавець на ці рахунки і ще людина сама може обирати довільний відсоток відрахування на свою пенсію чи страхування життя.
Накопиченими грошима у фонді управлятиме спеціальна компанія, здачою якої буде не стільки заробити, скільки не втратити ці кошти, в тому числі від інфляції.
У випадку виходу на пенсію чи втрату працездатності, людина отримуватиме свої виплати до кінця життя і у випадку якщо людина достроково помирає, то кошти виплачуються далі родині померлого до останньої гривні.
Інфраструктурна реформа
Державі необхідно буде переглянути свою інфраструктурну політику і змінити підходи. Наразі в країні є проблеми з інфраструктурою і не малі.
Автодороги
Державі необхідно буде ввести інститут платних доріг зі збереженням безкоштовних альтернатив. Хоча вони насправді не є безкоштовними - за них держава платитиме нашими грошима.
Також необхідно буде ввести поняття швидкісних автодоріг. Вони повинні будуть бути мінімум шестиполосними з обмеженням максимальної швидкості у 160 км/год, а також із забороною їхати повільніше ніж 120 км/год у крайній лівій смузі, а також із забороною туди виїжджати вантажівкам чи автобусам.
Такі дороги повинні будуть пронизати всю країну, щоб швидкість доїзду з крайніх міст була максимально великою, а сам доїзд був комфортним (без населених пунктів по дорозі, чи ризику появи пішоходів/тварин на дорозі).
На карті такі дороги відмічені оранжевим. Жовтим відмічені автодороги, що уже зараз є (на приклад Київ-Чоп) із чотирма смугами, обмеженням у 110 км і відсутністю обмежень при проїзді через населені пункти.
Такі дороги вимагатимуть великих інвестицій, тому ми ставимо інфраструктурний бюджет в основу бюджетної політики.
Паралельно з цим, буде дозволено концесію автодоріг. Наприклад, оголошується тендер на побудову швидкісної автодороги із Львова до Києва і приймаються запити від потеційних інвесторів. Далі через аукціон обирається найбільш вигідний для держави з точки зору принесених коштів і держава виділяє йому землю під будівництво дороги і дає всі дозволи. Далі інвестор за свої кошти будує ці траси за державними нормами, робить платні з’їзди/заїзди і вводить в експлуатацію. Користувачі дороги платять за неї, інвестор платить державі оренду за землю і підтримує дорогу в гарному стані. Обмеження швидкості на такі дороги будуть визначені окремо. Скоріше за все це будуть короткі дороги (наприклад швидкісна дорога від міста до аеропорту, тощо), або дороги з великим піковим навантаженням.
Залізниця
Залізниця все ще залишається важливим шляхом перевезень вантажів та пасажирів на далекі відстані у нас. Вона дешевша і комфортніша відносно автомобільного транспорту.
Для пасажирів, у нашому розумінні, має бути побудовано десяток ключових швидкісних залізничних шляхів. Основні потоки пасажирів - з усієї країни в Карпати і назад, з усієї країни на морські курорти і назад, рухи між великим містами бізнес-спільноти, а також рухи зі сходу на захід і у зворотньому напрямку студентів та туристів.
Для підприємств залізниця є важлива з точки зору перевезення товарів. Адже вона є дешевим транспортом, порівняно з автомобілями чи літаками.
Мережа залізниць у нас досить розгалужена, але в той же час має багато проблем - перевантаженість основних шляхів, зарегульованість, нестача тягової потужності для задоволення потреб економіки.
Наразі, залізниця перевозить в основному продукцію агро сектору, а також видобувної та металевоплавильної промисловості, а також як військова логістика.
Нашою пропозицією є лібералізація ринку тяги - дозволити приватним компаніям конкурувати з УкрЗалізницею у перевезеннях, а також проінвестувати з проекти по розширенню найбільш завантажених шляхів, прокладанню нових маршрутів, а також ремонт існуючої тяги.
Також варто було б Укрзалізницю розділити на кілька компаній - пасажирські перевезення (“Українська пасажирська залізниця”), вантажні перевезення (“Українські вантажні перевезення”) та адміністрування руху потягів і підтримка колій у робочому стані (“Українські залізничні шляхи”). УПЗ володіла б пасажирськими потягами і електричками, УВП володіла б вантажними потягами, а у віданні УЗШ були б вокзали, колії та організація руху по шляхах. З часом вокзали можна було б передати у концесію, як це уже зробили з автобусними станціями.
Повітряне сполучення
Повітряне сполучення варто розвивати в такій великій країні як Україна.
Наша пропозиція - це інвестиція держави у великі міжнародні аеропорти, як то Київ, Харків, Львів, Одеса тощо. Вона передбачає розширення і модернізацію частини старих аеропортів, а також побудову нових.
Уже готові міжнародні аеропорти наразі - це Львівський та Київський.
Підлягають реконструкції - Вінницький, Харківський, Дніпровський, Одеський та Сімферопольський.
Необхідна побудова з нуля - Карпатський міжнародний аеропорт та Бахмутський міжнародний аеропорт. Карпатський - для посилення туристичного потоку в Карпати, а також для розвантаженя автомобільних та залізничних шляхів. Бахмутський - для заміни Донецького аеропорту як основного в регіоні, адже Бахмут ми бачимо як столицю Подінців’я.
Крім того буде ряд земельних аеропортів - у кожному сучасному обласному центрі плюс у Коростені, Кривому Розі, Мелітополі, Маріуполі, Євпаторії, Сіверодонецьку.
Аеропорти будуть сучасні, буде розвиватись культура подорожей літаками навіть всередині країни, а також закордон.
Бізнес-центри
У кожному сучасному великому місті є центральні бізнес райони, як то Лондон-сіті, Дефанс у Парижі, Чикаго-Луп. або ж Манхеттен у Нью-Йорку.
Це ділові серця міст - райони великих хмарочосів-офісів, де розташовані штаб-квартири агропромислових, промислових, торгових, фінансових та ніших корпорацій. У таких районах укладаються угоди, вирішуються бізнес-справи, генерується та розподіляється капітал.
На наше бачення, в Українській державі буде п’ять ключових центрів: Львів, Вінниця, Київ, Харків, Дніпро та Одеса. Регіональний вплив буде як на карті нижче
Проект Kyiv City
Останнім часом до вторгнення йшли розмови про побудову ділового центру в Києві на місці старої промзони в районі Нижньої телички. Такий діловий центр включатиме в себе багато хмарочосів, парків, та власну лагуну, а також канатну дорогу. Тут будуть розташовуватись офісні, житлові та торгово розважальні комплекси, а також музеї, парки і навіть урядовий квартал з частиною бюджетників.
Інші City
Далі буде…
