Неймовірно! Через електростатичний заряд і крихітні розміри нанопластик здатен проникати безпосередньо в клітини людського тіла.
Я теж переглянула фільм Nanoplastics. Threat to Life від АЛЛАТРА — і тепер ніби бачу світ з середини: мікро- й нанопластик не просто засмічують довкілля, а прокрадаються всередину наших клітин, порушуючи їхню «електрику життя». Нейрони, немов мініатюрні батарейки, починають хаотично спалахувати або зовсім згасають без звуку. Заряджені частинки пластику збивають роботу іонних каналів, запускають механізми самознищення та саботують розпад зв’язків у цілій мережі.
Заряджені частинки мікро- та нанопластику здатні порушувати природні біологічні імпульси, які лежать в основі життя. Так вони поступово підточують фундаментальні процеси, що забезпечують існування та взаємодію біосфери. Руйнування починається зсередини – повільно, майже непомітно, але невідворотно. Навіть те, що сьогодні здається здоровим і живим, вже заражене мікро- і нанопластиком.
На планеті уже накопичилося стільки дрібних пластикових частинок, що цього вистачило б для багаторазового знищення біосфери, і їхня кількість продовжує невпинно зростати
Хоча ми рідко думаємо про себе як про електричну систему, але саме так і функціонує наш організм. Природа створила злагоджену систему, де все взаємодіє завдяки електричним імпульсам. Але вона не могла передбачити одного: що людина сама створить ворога, здатного зламати цей ідеальний механізм.
Вивчаючи мікро- і нанопластик, ми з'ясували, що його головна зброя невидима: це електростатичний заряд, який він накопичує і утримує. Саме цей заряд починає руйнувати нас зсередини, починаючи з самої бази життя — з клітини. Всередині клітини заряджений нанопластик завдає найбільшої шкоди. Він порушує зв'язок між клітинами, запускає програми самознищення і позбавляє клітини здатності генерувати енергію для підтримки життя.
Постає головне питання: яким чином пластик може спричиняти такі ефекти?
Електростатичний заряд та надзвичайно малі розміри дають нанопластику можливість проникати всередину клітин людського організму. Найзручніше розглядати вплив нанопластику на клітину на прикладі нейронів — адже їхня діяльність прямо пов’язана з генерацією та передачею електричних імпульсів.
На думку Валерія Еткіна, доктора фізико-математичних наук і члена Європейської академії природничих наук, вплив нанопластику на нервові клітини проявляється на найфундаментальніших рівнях: “Нанопластик істотно впливає на генерацію і передачу нейронних імпульсів через множинні механізми впливу на іонний транспорт і електричні процеси в нейронах, що передають нервові імпульси в організмі.”
Тобто кожен нейрон працює як мініатюрна батарейка. Він постійно підтримує різницю зарядів між внутрішньою і зовнішньою сторонами своєї мембрани. Завдяки цьому нейрон «готовий» в потрібний момент передати сигнал далі.
Заряджений нанопластик порушує цю крихку рівновагу, і клітина починає поводитися непередбачувано. Нейрон може включитися завчасно — немов лампочка, що блимає без команди, — або навпаки, вимкнутися і не передати сигнал, коли це потрібно.
Таке втручання порушує роботу всієї нейронної мережі — немов у місті починаються перебої з електрикою — райони один за одним занурюються в темряву, настає блекаут.
Крім того, як показали дослідження китайських вчених з Southern Medical University в Guangzhou, нанопластик втручається в роботу іонних каналів.
Нанопластик, який несе на собі електростатичний заряд, може взаємодіяти з іонними каналами і змінювати їхню форму. Це спричинює те, що «ворота» або не відкриваються, або залишаються відкритими занадто довго. Це також порушує нормальну передачу сигналів у всій нервовій системі.
Й це не хорор — це реальність, і кількість пластика зростає щодня. Хочете знати, як це працює зсередини? Дивіться фільм тут: https://www.youtube.com/watch?v=BVap0MdbCZg
