Привіт, читач. Це я Оля. І це моя історія. І перед тим як ми прийдемо до суті, для початку я розкажу трохи про себе.
Мені 20 років, скоро 21. Живу в Дніпрі вже 4 роки. Обожнюю фотографію і можливо зв'яжу своє життя з нею. (Якщо хочете побачити мої роботи, напишіть про це коментар. В 2024 планую вступати на журналістику або психологію. Про те, чому пішла з минулого університету, розкажу трохи згодом.
Маю собаку, яку просто обожнюю та кота.


Активно веду блог в Інстаграм з грудня місяця, бо мене це надихає. Вихід друкарні чекала дуже довго і слідкувала за всіма новинами. Нарешті дочекалась.
Маю декілька друзів, але в Дніпрі майже нікого, тож відкрита для знайомств))
Про життя розказала. А далі про жахи мого життя.
З 11 років маю суїцидальні думки, з 13 страждаю депресіями. Останні два роки активно борюся з епізодами, навіть лежала в психіатричній лікарні (про цей досвід також далі буде).
На друкарні планую ділитися думками з приводу життя та розказувати про депресію, щоб ви знали всі її симптоми і змогли допомогти друзям або собі на її початку, а не коли вже буде сильно запущена. Звертатися до спеціалістів потрібно вчасно.
Всім добра та миру