Автори: Ніколас Денфорт та посол Мілослав Сташек для War on the Rocks
Оригінальний подкаст був опублікований 8 квітня 2024 року
Ніколас Денфорт: Мене звуть Ніколас Денфорт, і це «Waar on the Rocks» - подкаст про стратегію, оборону і зовнішню політику. Я радий бути тут сьогодні вранці в посольстві Чехії на Spring of Freedom Road разом з послом Мілославом Сташеком. Щиро дякую вам за те, що приєдналися до нас.
Мілослав Сташек: Дуже дякую за запрошення.
Ніколас Денфорт: Ми хотіли б розпочати нашу розмову з того, що ви розповісте нам про «Чеську ініціативу щодо боєприпасів».
Мілослав Сташек: Ця ініціатива була оголошена нашим президентом на останній Мюнхенській конференції з безпеки, але для Чеської Республіки це не є чимось новим, тому що в основному те, що ми оголосили і намагаємося заохотити інші країни приєднатися до нас у цих зусиллях, ми почали робити фактично в перший день російського нападу на Україну. Це означає, що на першому етапі ми намагалися доставити те, що могли, що було на наших складах і якими були наші можливості. Але в той момент, коли ми бачимо дефіцит боєприпасів і засобів протиповітряної оборони з українського боку, ми подумали, що було б розумно в принципі заохотити інші держави до створення спільного фонду, з якого ми зможемо закуповувати боєприпаси, яких найбільше потребують українці. Це боєприпаси калібру 122 і 155 міліметрів для гармат. І ми починаємо контактувати з державами, які не є членами Європейського Союзу. Тобто з країнами, які, як правило, не можуть нічого доставити безпосередньо в Україну, але вони були готові співпрацювати з нами, з Чеською Республікою. І я дуже радий, що на даний момент у нас є 20 країн «на борту», які в основному фінансово долучилися до фонду. А також Канада, яка не є членом ЄС. Це означає, що це те, що ми обіцяли в перший день доставити українцям - понад 800 000 одиниць боєприпасів на суму 1,5 мільярда доларів США. Але, схоже, ми зможемо та спроможні зібрати навіть більше, ніж декларуємо. Це означає, що переговори ще тривають, і завдяки підтримці всіх країн ми зможемо створити більший потенціал для українців. І я думаю, що це необхідний міст, тому що ми все ще чекаємо і сподіваємося, що додатковий бюджет [задля допомоги Україні] буде схвалений Конгресом. І ми завжди говоримо, що підтримка українців повинна стояти на двох ногах - на європейській та американській. І, безумовно, Європа не в змозі в принципі продовжувати ці зусилля протягом тривалого періоду часу. Це означає, що нам потрібна певна підтримка і з боку Сполучених Штатів. І я сподіваюся, що це станеться, і це станеться незабаром, і ми зможемо спільно підтримати Україну в захисті своєї території та свободи.
Ніколас Денфорт: І мені цікаво розпитати Вас трохи більше про американський погляд на це питання. Але, зосередившись трохи більше на ініціативі, дайте нам зрозуміти, хто є країнами, які фінансують це, і хто є країнами, які фактично постачають боєприпаси.
Мілослав Сташек: Ну, це те, що ми не можемо розголошувати, тому що це частина угоди. Це означає, що я можу підтвердити лише ту кількість, про яку ми говоримо на даний момент.
Ніколас Денфорт: І більше ви нічого не можете чи не хочете сказати про те, де...
Мілослав Сташек: Я думаю, що це максимум того, чим я можу з вами поділитися.
Ніколас Денфорт: Як щодо викликів, з якими Ви стикаєтесь, намагаючись розширити цей проєкт, намагаючись втілити його в життя? Чи є речі, на які слід звернути увагу людей у Вашингтоні з точки зору того, як Сполучені Штати можуть допомогти подолати бар'єри, з якими може зіткнутися проект?
Мілослав Сташек: Ні, проєкт базується в основному на підтримці європейських держав, і на даний момент Канада та США не беруть активної участі в ньому, але ми все ще чекаємо, що вони будуть брати активну участь у підтримці українців на двосторонньому рівні. Це означає, що ці шматочки мозаїки складуться в Україні і, безумовно, допоможуть українцям на фронті, тому що ми проходимо дійсно критичний момент конфлікту, і масштаби боєприпасів, які щодня використовуються росіянами та українцями на окупованій росією українській території, є величезними. І ми повинні якось балансувати, тому що це, по суті, заохочує нас виходити за межі Чеської Республіки і залучати до цієї ініціативи також інші країни та міжнародну спільноту
Ніколас Денфорт: Дозвольте запитати, Ви, очевидно, сказали, що сподіваєтесь, що Сполучені Штати продовжуватимуть робити більший внесок у підтримку України. Ви показали цією ініціативою деякі кроки, які можуть зробити європейські країни за відсутності такої підтримки. Якщо допомога, на яку Ви сподіваєтеся, і на яку багато хто сподівається від Вашингтона, не буде надана - які ще ідеї є у Вас? Які ще ідеї у вас є щодо того, як Європа буде продовжувати вирішувати цю проблему?
Мілослав Сташек: Ми дійсно намагаємося заохотити спікера Джонсона просунутися в цьому питанні, приєднавшись до листа спікерів Європейського парламенту. Ми зробили те ж саме на рівні європейських послів. Ми регулярно контактуємо з членами Конгресу, намагаємося пояснити їм, що робить Європа, що роблять країни-члени ЄС і наскільки важливим є альянс зі США в цьому конкретному питанні. Тобто, це та діяльність, яку ми проводимо і на яку ми орієнтуємося в Конгресі. З нашого боку, ви були свідками того, що на початку цього року Європейський Союз затвердив черговий бюджет допомоги українцям у розмірі 54 мільярдів євро. Наразі обговорюється ще один бюджет. Це означає, що ми дійсно намагаємося зробити все можливе, щоб утримати і заповнити вакуум, який утворився через відсутність США на даний момент.
Ніколас Денфорт: Під час нашої розмови Ви згадали, що у вас заплановано низку візитів на високому рівні з боку чеського уряду. Розкажіть нам про них. Розкажіть, що буде на порядку денному двосторонніх відносин.
Мілослав Сташек: Ми перебуваємо на етапі підготовки візиту нашого прем'єр-міністра, який буде головним моментом наших двосторонніх відносин. Звичайно, важливою темою буде співпраця у сфері безпеки, а також співпраця в енергетичній сфері. Ми відкриваємо нові напрямки співпраці зі США у сфері кібербезпеки. Буквально два тижні тому ми провели перший кібер-діалог зі США в Чеській Республіці. Ми дуже тісно співпрацюємо з США в інших третіх країнах, наприклад, в Латинській Америці. Це дуже важливий імпульс у наших відносинах. Крім того, квантові технології - нещодавно ми підписали «Угоди Артеміди», щоб стати частиною космічної ініціативи нинішньої адміністрації. Це означає, що ми також намагаємося бути активними в співпраці в космосі. Це означає, що, безумовно, відбудеться революція в нинішніх відносинах, де ми можемо рухатися вперед і як ми можемо співпрацювати в майбутньому, в тому числі і з питання України. Ми також є активним партнером США в Африці на південь від Сахари, в Тихоокеанському регіоні тощо. Також, як я вже згадував, співпраця у сфері безпеки є темою номер один, тому що на першому етапі ми вирішили придбати гелікоптери Bell. Ви знаєте, що на початку цього року ми підписали контракт на придбання 24 одиниць F-35. Це означає, що загалом для нас США є дуже важливим партнером, з одного боку, для модернізації нашої армії та оборонних технологій, але також дуже важливим джерелом енергоносіїв, тому що побічним ефектом конфлікту в Україні стала енергетична криза, тому що до конфлікту ми сильно залежали від енергоресурсів з росії.
Ніколас Денфорт: Так. Розкажіть нам більше про те, як ви з цим впоралися.
Мілослав Сташек: Це був дуже, дуже, дуже важкий період для нас, тому що ми заявили, що хочемо диверсифікувати наші енергетичні ресурси одразу після початку конфлікту. Це означає, що ми почали контактувати з нашими партнерами, почали з диверсифікації, але це нелегко, тому що зазвичай для поставок таких енергоресурсів, як СПГ, вам потрібні довгострокові контракти, і всі партнери мають довгострокові контракти. Це означає, що потрібно в це «встрибнути». Це не так просто. Ми знали, що для нас будуть критичними перші три зими. Ми це теж пройшли. Нам пощастило, бо погода була досить м'якою. Тобто того, що у нас було в сховищах, в принципі, вистачало для того, щоб покрити наші потреби. Тим часом ми домовилися з урядом Нідерландів. Ми орендували морський термінал і через нього почали імпортувати ЗПГ з Луїзіани та Техасу. І зараз, на даний момент будуються нові термінали на півночі Німеччини. Це означає, що це буде ключовим елементом для постачання більшої кількості ЗПГ до Чеської Республіки, але не тільки до Чеської Республіки, а й до інших країн Центральної Європи. Це означає, що це один імпульс. Звичайно, ще одним параметром є ядерне паливо, тому що ми отримували паливо в основному від «Росатому». Ця угода також була розірвана, і зараз ми підписали нову угоду з Westinghouse. Це означає, що ми отримуємо паливо на наші атомні електростанції також від наших партнерів у Сполучених Штатах. На даний момент ми також обговорюємо деякі можливості співпраці щодо ММР, малих модульних реакторів, тому що для того, щоб виконати «Зелену угоду» і до 2050 року мати економіку, засновану на відновлюваних джерелах енергії. Я також був радий, що нам вдалося разом з Францією переконати решту Європи оголосити ядерну енергетику джерелом відновлюваної енергії. Ми знаходимося на шляху до розширення нашого портфеля ядерних потужностей. На даний момент чеський уряд бере участь у тендері на чотири нові великі блоки. У той же час ми ведемо переговори про малі модульні реактори, які поступово повинні замінити вугільні електростанції в Чехії.
Ніколас Денфорт: Я пам'ятаю, коли розпочався конфлікт, однією з головних проблем, яку ми висвітлювали у War on the Rocks і про яку всі говорили, була енергетика. В рамках дискусії про енергетику, про те, як європейська громадська думка переживе виклики, що прийшли з конфліктом, зокрема, енергетика, як це вплине на європейську підтримку України, як це вплине на європейську єдність. Як Ви оцінюєте, озираючись на попередні два роки, як Європа в цілому, як європейська громадська думка, як європейські уряди працювали разом, не працювали разом, покращили свої зусилля для спільної роботи над подоланням цієї кризи?
Мілослав Сташек: Я думаю, що криза призвела до зміцнення відносин у партнерстві з НАТО, тому що... А також масштаб єдності, який ми спостерігали в НАТО і в Європейському Союзі, є чимось безпрецедентним, тому що ми, як центральноєвропейські країни, взяли на себе ініціативу одразу ж на початку конфлікту, головними гравцями були Чехія і Польща. Ми негайно почали допомагати українцям, а згодом інші країни Бенілюксу, Франція, пізніше Німеччина, почали підтримувати деякі ініціативи, які ми запропонували. Єдність велика, і ми зберігаємо цю єдність, що є дуже важливим посланням для Москви, тому що я думаю, що вони недооцінили той факт, що ми зможемо говорити в один голос, щоб повністю підтримати українців, і я думаю, що Москва завжди розраховувала на поділ думок всередині Європейського Союзу. Все ж таки це 27 держав - але цього не сталося, і, звичайно, за допомогою інших партнерів ми змогли пережити цей критичний період, і я сподіваюся, що ми знаходимося на дуже хорошому шляху до повної зміни платформи енергетичної безпеки в Європі. Безумовно, Росія переносить свою увагу саме на Китай, на Індію, тому що більшість європейських країн не зацікавлені в тому, щоб отримувати їхні ЗПГ і нафту, але це чудова можливість для Сполучених Штатів. Це означає [можливість] почати відігравати вирішальну роль надійного постачальника енергоресурсів для Європейського Союзу. Але ми не залежимо лише від імпорту ЗПГ зі Сполучених Штатів. Ми, безумовно, маємо справи з Норвегією, з іншими країнами на Близькому Сході. Це означає, що в основному те, що нам потрібно, ми купуємо на міжнародному ринку. Це означає мікс енергоресурсів.
Ніколас Денфорт: Я читав статтю, написану вашим міністром закордонних справ спільно з його польським колегою, і одна з речей, на якій він наголосив, і на якій, як я знаю, наголошують інші чеські політики, полягає в тому, що, зрештою, після України існує реальна загроза для НАТО з боку росії. Як Ви бачите природу цієї загрози? Чи вважаєте Ви, що це те, до чого люди тут не завжди готові?
Мілослав Сташек: Ми не хочемо недооцінювати росію, тому що у нас є свій досвід. Ми отримали його через історію Мюнхенської угоди 1938 року, і я думаю, що демонстрація слабкості перед росією збільшує апетит росіян йти далі. Це означає, що ми повинні бути готовими. Я дуже радий, що чеський уряд також прийняв новий закон про те, що з цього року ми будемо витрачати 2% ВВП на оборону, що є нашим зобов'язанням як країни-члена НАТО. Якщо ви подивитеся на масштаби [внесків] країн-членів до конфлікту в Україні, то лише чотири країни витрачали більше 2% ВВП на оборону. Якщо ви подивитеся на цей рік, то лише чотири країни ще не витрачають 2% ВВП на оборону. Це означає радикальну зміну безпекового середовища в Європі, а також енергетичного середовища. Для нас це означає, що ми засвоїли свої уроки минулого і ми дуже обережні, і я думаю, що росіяни добре розуміють, так це силу. Це означає, що будь-яку слабкість, яку ви покажете Путіну, я думаю, він сприйме як можливість.
Ніколас Денфорт: Ви згадали про Мюнхенську угоду. Однією з речей, яка вразила мене, коли я читав згадану статтю, було те, що вона занурена в історію, і я хотів запитати Вас, коли читав її, що так багато наших дебатів у Сполучених Штатах про зовнішню політику в кінцевому підсумку повертаються до Мюнхена як до точки відліку. Мені дуже цікаво почути, як виглядають ці дебати, ця метафора, це історичне посилання з чеської перспективи.
Мілослав Сташек: Ні, тому що ми бачимо певну схожість з Мюнхенською угодою в Україні. Ви пам'ятаєте 2014 рік, коли росія напала на Крим і забрала його в України. Тоді Захід відреагував більш-менш символічними санкціями проти росіян, і здавалося, що всім нормально [співіснувати] з росією, і росіяни на цьому зупиняться. Але зараз ми у 2024 році, і ви бачите, що відбувається на сході України. Це означає, що це нагадування про Мюнхен дійсно є для нас тривожним дзвінком. Як я вже казав, ми бачимо дуже багато подібностей, і саме тому ми намагаємося пояснити європейським країнам на Заході, а також США, що ми не можемо йти на жодні напівдомовленості з росіянами, і що ми дійсно повинні стояти з українцями [пліч-о-пліч] до кінця конфлікту і допомогти їм повернути свою територію назад. Тому що будь-які половинчасті рішення - це просто паузи, які дадуть росіянам можливість відновити свою армію і потенціал і в майбутньому знову продовжити цей конфлікт. Це означає, що це не остаточне рішення, і я думаю, що коли цей конфлікт закінчиться, нам потрібно буде не тільки послати хороший і позитивний політичний сигнал українцям, але й почати розбудовувати їх військовий потенціал, щоб вони могли уникнути будь-якого конфлікту з росією в майбутньому.
Ніколас Денфорт: Мене цікавить те, що ми читали в останні місяці про напруженість у Вишеградській групі. По дорозі сюди я проїжджав повз угорське посольство. Мене вразило, що Угорщина також є країною, яка має дуже потворну історію російської окупації, і все ж очевидно, що нинішній угорський уряд має інший політичний погляд на те, що це означає для України, ніж Чехія. Чи не могли б Ви розповісти нам трохи про цю напруженість, про те, що робить ваш уряд, ваша урядова дипломатія, щоб спробувати її подолати?
Мілослав Сташек: Ну, оскільки цього року ми головуємо у Вишеградській четвірці, ви могли бачити, що у нас відбулися дві важливі події. Це був саміт Вишеградської четвірки в Празі, а потім міністерська зустріч Вишеградської четвірки, і є чіткий поділ, що Чехія і Польща стоять по один бік, а Угорщина і Словаччина - по інший, і основний поділ полягає в тому, як ми бачимо підтримку українців і як ми бачимо відносини з росією. Це означає, що ситуація в Словаччині змінилася після виборів. Ми все ще бачимо певні відмінності, коли словацький прем'єр-міністр говорить «для внутрішнього споживання» і коли він говорить «назовні», але факт залишається фактом: вони не готові нічого надавати українцям разом з Угорщиною, і той факт, що, наприклад, словацький міністр закордонних справ зустрівся з Лавровим, є чимось таким, що неможливо собі уявити в контесті Чехії або Польщі. Це означає, що саме в тих обставинах, в яких ми зараз перебуваємо, це є головною розбіжністю. Звичайно, у нас є наші сусіди, у нас є нормальна економічна інвестиційна співпраця, але на політичному, найвищому політичному рівні цей поділ існує, і на даний момент дуже важко щось планувати на платформі Вишеградської четвірки. Це означає, що ми намагаємося також приєднатися до, наприклад, енергетичної співпраці з такими країнами, як Німеччина, Голландія, Італія, які є дуже важливими для нас. Словацький та угорський уряди повинні в основному переоцінити те, що вони роблять, але, зокрема, Угорщина все ще сильно залежить від імпорту енергоресурсів з росії. «Росатом» будує їхні атомні електростанції. Це означає, що ми маємо справу з такою ситуацією, і ми не хочемо розривати наші відносини зі словаками та угорцями. Це нонсенс. Ми, як я вже казав, все ще є сусідами. Співпраця існує, але ми, наприклад, в якості символічного жесту несхвалення того, що роблять словаки на найвищому політичному рівні, відкладаємо спільне засідання урядів.
Ніколас Денфорт: Чи можете Ви все це пояснити? Як Ви, бачачи це зблизька, розумієте, як виборці і політики в цих країнах могли дійти такого висновку щодо війни, який відрізняється від висновку народу Чеської Республіки?
Мілослав Сташек: Тому що ми все ще перебуваємо у сфері інтересів росії, тому що головна, основна амбіція Путіна - відновити зону впливу, яка була у росії. В цих країнах - ми також є частиною цього - він намагається дійсно вести цю інформаційну кампанію. Вони грають з різними сегментами суспільства, і ви бачите, що в Угорщині та Словаччині їм це вдалося. Це результат виборів, і тому я дуже радий, що у нас є п'ять політичних партій в коаліції, і у нас ніколи [ще] не було такого уряду і президента, які дотримувалися б однієї лінії в зовнішній політиці, в питаннях обороноздатності, в енергетичній стратегії і т.д. Тому що в деяких країнах завжди існує поділ між офісом президента і, звичайно, урядом, але в Чеській Республіці це не так.
Ніколас Денфорт: Трохи змістивши географічний фокус - Ви сидите перед гігантською мапою світу. Дивлячись на неї, я повертаюся до того, що Ви сказали раніше про американсько-чеську співпрацю в Латинській Америці, в Африці на південь від Сахари, в Індо-Тихоокеанському регіоні. Я хотів би скористатися хвилиною, щоб дізнатися Ваші думки про те, як це виглядає? Як наші країни співпрацюють у таких географічно віддалених регіонах?
Мілослав Сташек: Ну, звичайно, є кілька тем, над якими ми працюємо. Одна з них, про яку я вже згадував, - це кібербезпека. Це те, що є дуже важливим. Іншим елементом є боротьба з дезінформацією. Для нас особливо важливим є регіон Сахари в Африці, тому що це регіон, який має безпосередній вплив на безпеку, міграцію та економіку Європи. А також питання зв'язку, особливо з індо-тихоокеанськими партнерами. Тобто, це основні теми, якими ми займаємося. Перед дуже важливим самітом НАТО у Вашингтоні, який відбудеться в липні, будуть також сесії, присвячені Україні і, звичайно, співпраці з країнами Індо-Тихоокеанського регіону. Тому що Індо-Тихоокеанський регіон загалом дуже важливий саме з економічних причин, з інвестиційних причин також. І це також дуже важлива транспортна лінія. Це означає, що ми намагаємося працювати з нашими партнерами - Японією, Південною Кореєю, Австралією, В'єтнамом, Індією. Це країни, з якими у нас історично склалися дуже добрі відносини, і ми намагаємося зміцнювати нашу співпрацю в регіоні.
Ніколас Денфорт: Останнє запитання. Дивлячись на Ваше резюме, я побачив, що Ви провели значну частину своєї кар'єри на Близькому Сході. Ви розмовляєте арабською. Важко уникнути того, що там зараз відбувається. Дуже цікаво почути Ваші думки про конфлікт в Газі, які його наслідки для Європи, для світу.
Мілослав Сташек: Ну, звичайно, цей конфлікт виник у дуже чутливий період конфлікту в Україні. Це означає, що фокус громадської думки одразу змістився. І ми бачили це в державних ЗМІ, що увага змістилася з України на Близький Схід. Звичайно, ми негайно засудили цей варварський напад ХАМАСу 7 жовтня на ізраїльське цивільне населення. Чехи добре відомі в контесті дуже тісних відносин з Ізраїлем. Вони тягнуться з 1948 року, коли ми допомагали ізраїльтянам на їхнє прохання захищати Ізраїль від арабських держав під час першої арабо-ізраїльської війни. Відносини дуже міцні. Це означає, що ми одразу запропонували допомогу Ізраїлю. Але зараз, звичайно, ситуація в Газі критична. І те, що ми намагаємося зробити - це гуманітарна ситуація. Ми схвалили кілька поставок гуманітарної допомоги в Газу і на Близький Схід. Отже, дуже важливим питанням є те, коли конфлікт закінчиться? І я вірю, що він закінчиться. Що буде з Газою? Тому що ми, як і раніше, дотримуємося «рішення про дві держави». Це, на наш погляд, єдиний спосіб, яким ми можемо в принципі забезпечити стабільність у регіоні. Але в цілому, те, що відбувається і що змінюється на Близькому Сході - це те, що з того часу, коли я служив на Близькому Сході, в більшості арабських країн з'явилося нове, молоде покоління лідерів. І, наприклад, те, що зробив уряд США, запровадивши Авраамові угоди, було чимось таким, що неможливо було навіть уявити 20 років тому, коли я служив на Близькому Сході. Це означає, що це те, що є дійсно позитивним і є єдиним способом дійсно стабілізувати регіон. І також буде дуже важливо досягти угоди між Саудівською Аравією та Ізраїлем. Це означає, що ми були дуже близькі до цієї угоди, але, на жаль, ця атака ХАМАСу все відсунула. Але я все ще вірю, що це реалістично в майбутньому.
Ніколас Денфорт: Якісь останні думки перед тим, як ми завершимо сьогоднішню зустріч?
Мілослав Сташек: Ну, можливо, про масштаб відносин між Чеською Республікою і США, тому що ми про це не говорили.
Ніколас Денфорт: Гадаю, це стосується всього, про що ми говорили.
Мілослав Сташек: Ні, але насправді це те, чому я дуже радий бути послом Чеської Республіки в США в цей період, тому що, з одного боку, це надзвичайно цікавий період. І відносини між обома країнами перебувають на історичному максимумі. І це є результатом обставинам, тому що в попередній період ми, звичайно, мали стратегічне партнерство. У нас були діалоги, але не вистачало трошки змістовного наповнення відносин. Але зараз, з Україною, з енергетичною співпрацею, з безпековою співпрацею, з відкриттям деяких нових сфер співпраці у науці та технологіях - це новий імпульс, на якому ми хотіли б будувати майбутнє наших відносин між Чехією та США.
Ніколас Денфорт: До цієї розмови я й гадки не мав, що саме природний газ з Луїзіани і Техасу є паливом у [чеських] домівках.
Мілослав Сташек: Ну, звичайно, в США проживає багато населення чееського походження. Офіційно 1,8 мільйона. Більшість населення проживає в центральній частині Сполучених Штатів, а найбільше чехів - у Техасі. І Техас на даний момент, з точки зору бізнесу та інвестицій, є штатом номер один для нашого інтересу. І взагалі, південні штати дуже орієнтовані на бізнес, і це також видно з інтересу чеських компаній прийти та інвестувати в нові галузі, такі як електромобільність, тому що ядро нашої промисловості базується на автомобільній промисловості. Ми є найбільшим у світі виробником особистих автомобілів на душу населення. Ми виробляємо 1,5 мільйона особистих автомобілів щороку. І завдяки тому, що ми і наші компанії є частиною глобального обміну, вони разом з великими гравцями переїжджають до США, і в Південній і Північній Кароліні є новий центр автомобільної промисловості, де Чеська Республіка є активним партнером, а також є активним учасником.
Ніколас Денфорт: Якби Ви тільки могли продовжити розмову про автомобілі, про чеські автомобілі - але я вдячний за Ваш час. Я розумію, що ми наближаємося до кінця часу, який ми запланували, тому я на цьому закінчую. Дуже дякую, що приєдналися до нас. Дуже дякую за розмову про все це.
Мілослав Сташек: Дуже дякую за запрошення і з нетерпінням чекаю на нову зустріч з вами.
