Войовнича Америка зриває стратегію Путіна
Після вторгнення в 2022 році стало остаточно зрозуміло: Росія вже давно рухається в бік ревізіонізму — тобто прагне змінити післявоєнний порядок і правила міжнародної політики.
Після завершення холодної війни Москва намагалася впливати на систему безпеки в Європі, диктувати умови слабшим сусідам і сперечатися зі США та Європою в ООН та інших міжнародних організаціях. Російське керівництво називало світовий порядок, заснований на правилах, західною вигадкою, створеною для збереження американського панування. Натомість Росія подавала себе як силу, що виступає за більш багатополярний світ і прагне більшої глобальної ваги без обмежень і правил.
Але тепер Кремль опинився в несподіваному становищі: Сполучені Штати дедалі частіше поводяться так, як раніше поводилася сама Росія. На перший погляд це могло б бути вигідно Володимиру Путіну. Замість Вашингтона, який протидіє захопленню територій і сперечається з Москвою на міжнародних майданчиках, у Білому домі з’явився президент, якому близька логіка «сила вирішує все». Дональд Трамп різко критикує міжнародні інституції, виходить із багатьох структур ООН, скорочує їхнє фінансування та створює альтернативні механізми посередництва, зокрема Раду миру. Він також демонструє готовність тиснути на слабші держави так, як це робить Росія.
Проте в довшій перспективі це може зіграти проти Москви. Стратегія Путіна працювала лише доти, доки США не копіювали російську поведінку: Москва звільняла себе від правил, але хотіла, щоб Вашингтон залишався зв’язаним ними. Росія формально критикувала старі міжнародні інституції, але сама активно користувалася ними, особливо правом вето в Раді Безпеки ООН. Тепер дії Трампа можуть знецінити цю перевагу. До того ж, поки триває війна проти України, Путін змушений спостерігати, як США застосовують силу проти двох важливих партнерів Росії — Ірану та Венесуели.
Кремль, безперечно, отримує певні вигоди від жорсткого стилю Трампа. Американсько-ізраїльське протистояння з Іраном принесло Росії додаткові прибутки від нафти. У Москві також сподіваються, що Трамп загрузне в низці зовнішньополітичних криз, ослабить позиції США у світі й допоможе Росії перемогти Захід у війні проти України. Але це не означає, що російська влада зможе довго користуватися такою ситуацією. Навпаки, якщо США почнуть поводитися як Росія, це не обов’язково посилить Кремль. Найімовірніше, глобальний вплив Росії, який і так ослаб через війну, ще більше зменшиться під тиском Сполучених Штатів.
Росія вже багато років використовує конфлікти довкола міжнародних угод і організацій для боротьби проти американського домінування. Путін ще в 2007 році в Мюнхені дорікав США за зневагу до міжнародного права. Після анексії Криму у 2014 році західні країни посилили санкції, а російські дипломати стали ще частіше вступати в суперечки із Заходом у міжнародних структурах. Так Москва намагалася створити образ, ніби західні держави лише прикриваються глобальними інституціями, щоб просувати анти-російську політику. Одночасно Росія просувала ідею «гнучкої дипломатії»: співпрацювати не з усіма, а лише з тими, хто їй вигідний. Так з’явилися формати на кшталт Астанинського процесу щодо Сирії, а пізніше Москва активно підтримала розширення БРІКС.
Водночас Кремль ревниво охороняв своє право вето в Раді Безпеки ООН. Після початку війни проти України Росія спершу не хотіла повністю паралізувати Раду, але згодом дедалі частіше використовувала вето на користь союзників у Малі, Сирії чи Північній Кореї. Так Москва одночасно підривала роботу ООН і зберігала її як інструмент впливу. Те саме стосувалося й Генеральної Асамблеї: у 2024 році російські дипломати намагалися зірвати ухвалення Пакту майбутнього. І хоч вони не досягли успіху, це суттєво ускладнило переговори.
Повернення Трампа до Білого дому спочатку здавалося Москві подарунком. США підтримали російське вето щодо резолюції ООН, яка засуджувала війну проти України. Скепсис Трампа щодо НАТО, згортання міжнародної допомоги та тиск на програми захисту прав ЛГБТК+ виглядали як курс, вигідний Кремлю. Але одночасно Трамп почав підривати саму систему ООН та інших міжнародних організацій, на яку Росія раніше спиралася як на майданчик, де її голос був рівний голосу США. Він урізав участь США в міжнародних структурах, вивів країну з ЮНЕСКО та скоротив фінансування ООН. Окрім цього, він створив Раду миру — але там Росія не має тих привілеїв, які має в Раді Безпеки ООН. Для Путіна це виявилося не підвищенням статусу, а навпаки — приниженням.
Ще більш неприємним для Москви стало те, що Трамп почав діяти за принципом прямої сили. Хоча він прийшов до влади з антивоєнними гаслами, у 2025 році США застосували силу проти кількох держав, а також проти близьких союзників Росії. У Москві це викликало тривогу й навіть заздрість: російська війна проти України загрузла, а американські операції виглядали швидкими й ефективними. Це ще раз показало, що Росія не може так само впевнено проєктувати силу за межі України. А отже, світ, у якому США діють за російською логікою, не обов’язково є світом, вигідним для Кремля.
Зрештою, Путін хотів не того, щоб правила зникли для всіх, а того, щоб Росію визнали великою державою, з якою рахуються. Але Трамп руйнує саме той порядок, у якому Росія ще мала певні важелі впливу. І замість бажаного для Кремля посилення Москва ризикує отримати ще більш хаотичний світ, де немає стабільних правил, а її власна вага виявляється меншою, ніж вона хотіла б показати.
Джерело — Foreign Affairs
