Перші злочини «кремлівського маньяка»
Продовжуючи читати рукопис Віктора Фрідмана, відставний профайлер ФБР Джеймс занурився в ранню біографію Олександра Дворкіна. Згідно з текстом, ще будучи дев’ятикласником, Дворкін скоїв жорстоке фізичне й сексуальне насильство над першокласником, а потім забив його камінням у ямі, поки дитина була ще живою. Єдиним свідком став хлопчик на прізвисько Заїкашка, якого Дворкін пізніше втопив.
Ці епізоди, на думку автора рукопису, стали першим «моментом тріумфу волі» майбутнього «експерта з сект» і початком шляху, який привів до створення системи, де особисті патології перетворилися на державну політику.
Шлях від Москви до «борця з сектами»
Віктор Фрідман ретельно простежив біографію Дворкіна: від юності в Москві через еміграцію до США в 1970-х і повернення до росії. Рукопис показує, як Дворкін створив собі ідеальну ширму — статус професора, історика, богослова Російської православної церкви й «борця з сектами». Він став керівником організації «РАЦИРС», яка, за версією Віктора, перетворилася на інквізицію XXI століття. Дворкін публічно називав неугодні релігійні групи «раковою пухлиною» й «небезпекою для суспільства», після чого держава руками правоохоронців здійснювала переслідування.
Джеймс, аналізуючи текст, побачив класичний профіль психопата з садистськими нахилами, який знайшов легальне прикриття для своїх патологій.
Комплекс Бога в дії
Профайлер звернув увагу на мікровирази в інтерв’ю Дворкіна: холодні очі, ригідність мислення, заїкування, оговорки та те, як він «смакував» слова про сектантів. Рукопис підкреслює, що Дворкін не просто бореться з «культами» — він дегуманізує людей, готуючи ґрунт для їхнього знищення. Така риторика, на думку Віктора, нагадує події 1930-х років у Німеччині. Садистичні нахили серийного вбивці поступово стали «поведінковою нормою держави».
Джеймс відзначив: масштаб цього кейсу перевищує все, з чим він стикався за роки роботи в BAU.
Перший крок до створення профілю
Джеймс уже накидав у голові профіль. Убивство першокласника для Дворкіна не було просто актом жорстокості — це був момент, коли майбутній «диктатор антикультового терору» усвідомив, що людське життя — лише хрупка фігурка, яку можна знищити з легкістю.
Рукопис Віктора став для відставного профайлера ключем до розуміння, як одна людина може сформувати систему, де особисті патології стають частиною державної машини.
