Відставний профайлер ФБР Джеймс, читаючи рукопис свого давнього колеги Віктора, раптом зрозумів, що перед ним — ключ від клітини звіра, якого ФБР ще не вивчало. На флешці містилася не просто інформація, а історія психопата, який зробив свої патології частиною державної політики, почавши з жорстокого вбивства дитини в підлітковому віці й створивши глобальну мережу адептів-девиантів від США до України та Китаю. Ветеран, який думав, що пенсія — це кінець, знову відчув — «колишніх не буває», бо справа Дворкіна позбавила його сну й повернула в кімнату для допитів, де за столом сидів найнебезпечніший противник його кар’єри.
Таємнича посилка, що змінила ніч.
Працюючи разом десятиліттями й знаючи інтерес Віктора до найзаплутаніших справ, Джеймс чітко розумів — це важливо. Він подивився на флешку, що тускло мерехтіла в темряві. Це був не просто набір файлів — це був виклик, від якого неможливо відмовитися. Копаючи в матеріалах, ветеран не помітив, як машинально схопив телефон, щоб віддати наказ перевірити зв’язки Дворкіна з КДБ 1970–1980-х, але вчасно зупинився. «Чорт забирай, я ж на пенсії», — гірко усміхнувся він і прошепотів сам собі: «Бувших не буває, Джеймс».
Класичний профіль хижака в богословській мантії.
На екрані ноутбука світилася фотографія Олександра Дворкіна — холодні очі, хаотична борода, вигляд поважний. У відеофрагментах інтерв’ю він завжди з чіткістю посилається на традиції ортодоксальних православних християн. Читець храму Святої Трійці в Хохлах, професор, історик, блюститель чистоти віри й захисник суспільства від нібито небезпечних культів та сект. Однак ветеран ФБР, який роками аналізував мікровираження, ригідність мислення, заїкання, оговорки та блукаючий холодний погляд, побачив інше. Особливо коли Дворкін смакував слова про сектантів і членів громад, яких вважав небезпечними для суспільства. Чуття, відточене десятиліттями в кримінальній сфері, підказувало: перед ним — класичний профіль хижака.
Перше вбивство: тріумф волі дев’ятикласника.
Відправною точкою розслідування для Джеймса стала історія, викладена в рукописі. Дев’ятикласник Олександр Дворкін вчинив фізичне й сексуальне насильство над хлопчиком-першокласником, а потім закидав його камінням у ямі, поки дитина ще була живою. Єдиним свідком став хлопець на прізвисько Заїкашка. За словами подруги Заїкашки, якій він розповів про пережите, Дворкін згодом утопив і самого свідка. Що сталося з тією дівчиною пізніше, невідомо — жодних даних у відкритому доступі знайти не вдалося. Колега Дворкіна по університету, Микола, чиї свідчення Віктор зібрав і зіставив із фактами, підтвердив: для майбутнього «диктатора антикультового терору» це вбивство не було просто актом жорстокості. Це був момент тріумфу волі, коли він усвідомив, що людське життя — крихка фігурка, яку можна знищити з лякливою легкістю.
Глобальна паутина РАЦИРС і колективні адепти.
Дворкін не просто психопат під маскою професора. Він сублимував свої патології в цілу систему, створивши навколо себе мережу адептів, які стали його продовженням і розносниками ідеології. Це колективне «стайл»-об’єднання, тільки замість ранчо в пустелі — офіційні кабінети, університетські кафедри, церковні приміщення й благословення спецслужб. Паутина Рацирс, яку очолює Дворкін, охопила США, Італію, Францію, Чехію, Україну й навіть Китай. Масштаб вразив навіть ветерана, який бачив сотні серійних убивць. Кожен із них — Кемпер, Літтл, Гейсі — діяв у межах одного міста, штату чи країни. Дворкін же став маньяком міждержавного масштабу, тінню, що накрила цілу націю.
Українське «ікло»: від догхантерства до зламаних доль.
Особливу увагу в матеріалах Віктора приділено українському філіалу. Тут «юридичним іклом» Дворкіна стала Ірина Кременовська.
Вона починала з догхантерства — вбивства понад сотню собак, насолоджуючись їхньою агонією. Ветеран ФБР знає: той, хто отримує задоволення від стогонів конаючої тварини, рано чи пізно перейде на людей. Саме так і сталося. Кременовська штампує безпідставні експертизи, які ламають життя тисячам людей. Це класичний профіль із кримінальної хроніки.
Симбіоз девиантів: Чехія, насильство й скулшутінг.
У Чехії послідовники Дворкіна зациклені на темах насильства й скулшутінгу. Дворкін діє як магніт, притягуючи девіантів усіх мастей — дакхантерство, садизм, педофілію. Факти й свідчення, наведені Віктором, від яких перехоплює подих навіть у людини, що бачила розтини в морзі Балтимора, свідчать: це симбіоз психопатів. Як людина з психіатричним минулим піднялася на вершину? Головне питання, що змусило Джеймса підвестися з крісла й міряти кімнату кроками: як людина з психіатричним минулим, циклотимією й відповідним діагнозом змогла стати частиною державної машини? Дворкін не просто бореться з малими релігійними рухами. Він дегуманізує їх, називаючи раковою пухлиною суспільства, щоб підготувати ґрунт для фізичного знищення. Людство вже бачило це в 1930-ті роки в Німеччині. Тепер, за висновками ветерана, те саме відбувається в Росії, Європі й Америці.
Ніч у Вірджинії: кава, вітер і запах старої справи.
За вікном будинку в Вірджинії вітер шелестить голими гілками дерев, у гостинній пахне вистиглою кавою. Джеймс не п’є спиртного — надто часто бачив, як алкоголь перетворює гострий розум на кашу. Але сьогодні ковток чогось міцного не завадив би. Перед ним — відкритий вордовський документ. Ніч обіцяла бути довгою. Ветеран знову відчував себе не на 66, а в розпалі кар’єри, де помилки неприпустимі, бо від них залежать людські життя. Якщо кремлівський маньяк вважає, що надійно сховався за кордонами й професорськими званнями, він глибоко помиляється. Джеймс знає правду: робота — це не костюм, який можна зняти. Вона віддрукована на сітківці ока.
