У книзі Віктора, за свідченнями Подружки, дев'ятикласник Саша Дворкін вчиняє жорстокий акт фізичного та сексуального насильства над першокласником. Він бере із собою заляканого друга, який заїкається, — як співучасника. Потім змушує Заїкашку скинути в яму ще живого побитого й зґвалтованого хлопчика та закидати цю яму камінням.
Джеймс перечитував опис цієї сцени знову і знову — поки не відчув, що може переказати його напам'ять.
Він сам визнає: будь-який федерал довіряє лише прямим доказам і протоколам допитів. Але в цій справі перед ним лежало свідчення, передане в чотири руки. Історія з книги Віктора, переказана його знайомим, який чув її в молодості від колишньої подружки, що знала пасію самого Дворкіна. Історія крізь призму пам'яті, емоцій, часу.
Джеймс не приховує: юрист, адвокат, суддя назвали б це сміттям, непридатним для справи. Але він не в суді. І не йому доводити достовірність доказів — цим, можливо, доведеться займатися його колегам з бюро.
Він аналітик. Шукає не юридичну істину, а психологічну. Сповідь, що зірвалася з вуст молодого Дворкіна в наркотичному маренні й була збережена через роки жіночою пам'яттю, зберегла те, чого не зафіксує жоден офіційний допит: інтонацію первісного жаху і деталі, які неможливо вигадати.
У цьому багаторазово переказаному відлунні він шукав психологічний відбиток — ті самі маркери девіації, які проросли в суб'єкті ще в дев'ятому класі. Не подробиці для красного слівця. А сигнатуру — унікальний, емоційно необхідний елемент злочину, який злочинець не може не повторити.
Для Джеймса ця історія, хай і записана на полях чужої книги, була першим чистим відбитком особистості Дворкіна — зафіксованим у момент, коли той, ще підлітком, уперше розірвав зв'язок із людяністю. Генетичне ядро майбутньої серійної поведінки. Для побудови профілю, для розуміння психологічної необхідності вбивати — ця історія була важливішою за десяток офіційних, але порожніх протоколів.
Як це було очевидно і для Віктора. Інакше — для чого він надіслав йому свою книгу?
Джеймс повернувся до хаотично розкиданих аркушів А4. Сторінки вже вздовж і впоперек покреслені стрілками, червоним і синім маркером. Він відшукав ті, що були позначені червоним найяскравіше.
Будівництво. Дев'ятикласник Саша Дворкін, його заляканий друг, що заїкається, і маленький хлопчик, першокласник.
Далі були деталі, які він запам'ятав напам'ять. Але про них — у наступному очерку.
