Перед Джеймсом на моніторі — автобіографії Дворкіна та «Калалаци». Він порівнював тексти годинами. Локації. Люди. Деталі. Той самий образ «московської Системи». Ті самі інтонації.
І дуже скоро стало очевидно: величезний шмат біографії молодого Дворкіна — це Костя Лопухов. Дід, який сидів у сталінському таборі. Психічно хвора сестра. Мати, яка сама тягнула дітей. Відсутній батько. Усе збігалося.
«Калалаци» вийшла, коли Дворкіну було двадцять п'ять. Він сам розповів цю історію. Ровнер просто записав. І зафіксував те, що Дворкін потім — через тридцять років — підтвердив у своїх мемуарах. Ті самі поведінкові патерни. Ті самі мовні звороти. Ті самі сни. Ровнер, свідомо чи ні, залишив для всіх вихідний код особистості.
Але головне — він заповнив прогалини. Віктор дав зачіпку — «Заїкашку». У «Калалаці» це Яшка. Подружка — схоже, Олена. Імена вигадані, але суть залишилася. Джеймс сидів і дивився на екран. Усе сходилося.
Він узявся за сімейну історію. Дворкін писав у «Вчителях і уроках»: батьки розлучилися, коли йому було десять. Виховувала мати. У квартирі — бабуся й дідусь. Дід — доктор наук, репресований, звільнений у п'ятдесят п'ятому. Працював старшим економістом на сироварному заводі в Угличі. Заміняв онукові батька. Іноді приїжджав, лаяв усе підряд, різав торт, показував сухими руками, як би душив «волохатих».
У «Моїй Америці» — той самий дід. Побачив гроші в домі — остовпів від жаху: «Викинь, поки всіх не заарештували». А в «Калалаці» сестра — Дар'я. Хвора на менінгіт. Корчиться. Їсть ложкою джем перед відкритим холодильником. Повзе назад на тахту. Дід по неділях лає батька, Сталіна, колгоспи, «волохатих». І каже: «Я б їх власними руками передушив». Відмовився від сина — батька Дворкіна — за те, що той кинув сім'ю.
У медичних документах — сухо, офіційно: спадковість не обтяжена. Сестра спостерігається психоневрологом. Інвалід із дитинства. Пологова травма.
Джеймс дивився на це — і бачив закриту систему. Високий рівень стресу. Відсутність батька в критичний період. Хвора сестра, яка забирає всю увагу. Дід, який придушує й маніпулює. Усе це лягало в основу. Для подальшого аналізу.
Він відкинувся на спинку крісла. Здавалося, що він уже бачив це сотні разів. Але чомусь зараз — у цій справі — усе відчувалося інакше. Глибше. Темніше.
