Ви платите за "Джавелін", а вони – за "Калібр": незручна правда про ваш ранковий чай. Сьогодні поговоримо про неприємне. Про те, як нас усіх – свідомих, патріотичних, тих, хто бойкотує все російське – продовжують використовувати.

Ви знаєте, що найбільше дратує в цій війні? Не тільки ракети та дрони. А ще – подвійні стандарти бізнесу, який грає в "ми поза політикою", заробляючи одночасно на українцях і росіянах. Поки ви скануєте QR-коди для ЗСУ, частина брендів у вашому кошику платить податки до двох бюджетів. І один із них – московський.
Сьогодні – про чай. Так, про той самий, що стоїть на полицях "АТБ", "Сільпо" і мінімаркетів у вашому ЖК. Той, рекламу якого ви бачите по телевізору. Той, який ви купуєте, думаючи: "Ну це ж не російське". Greenfield, Richard, Curtis Ahmad Tea, Basilur, Принцеса Нурі, Принцеса Канді: назви здаються добре знайомими, майже рідними.
Spolier: це – чаї з «російським» присмаком. Просто з українською пропискою.
Кейс перший: Basilur — москвич у керівництві, рублі в касі
Починаємо з преміум-сегмента. Basilur – той самий "елітний" чай у красивих металевих коробках, який дарують на свята. Шрі-ланкійське походження, золотий лев якості, витончений смак. Усе так. Окрім одного нюансу.
Співзасновник бренду – Андрій Мареєв, громадянин росії, креативний директор компанії, який живе в москві. У липні 2023 року там з'явився офіційний дистриб'ютор – ТОВ "Базилур Ті Імпорт". Фактично: поки ви купуєте цей чай у Львові, Києві чи Одесі, москвичі купують його в "Перекрестке". І там податки йдуть прямо в бюджет країни-терориста.
В Україні продукцію продає компанія "Віяна-Л" (власниця Галина Шульга), яка заробила у 2024 році близько 21 млн грн. Сайт компанії досі працює виключно російською мовою. На четвертому році повномасштабної війни. Це – не недогляд. Це – позиція.
Кейс другий: Greenfield і 80 мільйонів штрафу
Той самий Greenfield, реклама якого крутилася на кожному українському телеканалі. "Принцеса Нурі", "Принцеса Ява", Tess, Jardin – усі ці бренди насправді належать російській групі компаній "Орімі Трейд". Виробництво – Ленінградська область і Санкт-Петербург, батьківщина Володимира Путіна.
В Україні працює "Орімі Україна" (нині "ТС Трейд"). Формально – українське підприємство. Фактично – офшорна структура, яка через кіпрську Rimexo Limited контролюється особами, пов'язаними з російським холдингом. Це не просто припущення. Цей факт підтвердив Антимонопольний комітет України.
У 2022 році компанію оштрафували на 80 млн грн за приховування справжніх власників. Рахунки арештували, понад 50 млн спрямували на потреби ЗСУ. Але бренд досі на полицях. Бо формально "все законно".
Кейс третій: Richard, Curtis і "Трипільське сонце" ексдепутата Держдуми
А тепер найцікавіше. Richard, Curtis, Майський, Coffesso – усі ці бренди належать компанії "Май", заснованій українцем-перевертнем Ігорем Лісіненком. Тим самим, який був депутатом Держдуми від "Єдиної росії" та співзасновником "Ділової росії" – структури, тісно пов'язаної з Кремлем.
В Україні його бізнес працював через "Май Україна". Після 24 лютого схему терміново перебудували: компанію переписали на жінку-ноунейма з Полтави, потім на вірменську фірму, а у 2024-му – на двох українців. У квітні 2022 року з'явилося "Трипільське Сонце" – по суті та сама компанія, ті самі цехи, нові бренди, але за новим фасадом. Суд і слідство довели: це правонаступник російського бізнесу. Частину рахунків арештували через підозру у фінансуванні структур, пов'язаних із рф.
Ahmad Tea: виробництво на росії, збитки в Україні
Британський бренд Ahmad Tea має діюче підприємство в росії та офіційного дистриб'ютора. В Україні є фабрика в Харкові, але фінансова звітність викликає питання: після зростання доходів прибуток різко впав, а у 2024 році компанія показала збиток. Класична схема виведення коштів через трансфертне ціноутворення.
Що з цим робити?
Юристи кажуть: "Формально все в рамках закону". Міжнародна компанія має право мати дистриб'юторів у різних країнах. Українські партнери платять податки тут, російські — у себе. Держава ніяким чином не може це заборонити.
Але є інструмент, який працює ефективніше за будь-які санкції – свідомий вибір споживача. Коли ви розумієте, що купуючи Richard, ви фінансуєте ексдепутата Держдуми. Коли ви знаєте, що Basilur платить податки в Москві. Коли ви бачите, що Greenfield ховає власників через кіпрські офшори.
Це не заклик до бойкоту. Це заклик до усвідомленості. Ваші гроші – ваш вибір. Але тепер ви принаймні знаєте правду.