Автор: Андерс Пак Нільсен
Оригінальне відео було опубліковане 16 липня 2024 року
Останнім часом я спостерігаю дебати про можливий новий український контрнаступ. Наразі Україна перебуває в обороні, і так було більш-менш з жовтня минулого року. Але в якийсь момент вони захочуть змінити ситуацію і знову перейти в наступ. І питання в тому, коли нам слід очікувати, що це станеться? Поговорімо про це.
На війні це нормальна річ, що все рухається туди і назад. Обидві сторони матимуть періоди, коли вони перехоплюватимуть ініціативу, йтимуть у наступ, а потім настане період, коли вони займатимуть оборонну позицію і зосереджуватимуться на відновленні своїх сил і підготовці до наступного наступу. Так було і у війні між росією та Україною. Думаю, якщо малювати дуже широкими мазками, то можна сказати, що перші шість місяців повномасштабного вторгнення росія перебувала в наступі. А потім, після цього, Україна перехопила ініціативу, і ми спостерігали український наступ, який тривав близько року, тобто з кінця літа 2022 року і до осені 2023 року [пан Нільсен ігнорує наступ «Групи Вагнера» на Бахмут - прим. Мортіса]. І за цей час відбувся дуже успішний Харківський наступ України, був успішний Херсонський наступ, а потім був також сумнозвісний літній наступ минулого року, який не був дуже успішним. А потім настав період, коли росія перейшла в наступ, і це триває з осені до сих пір. І ми можемо сперечатися про те, наскільки успішним був цей російський наступ, але я, мабуть, схиляюся до того, що його досягнення обмежені. Якщо ми подивимося на те, скільки ресурсів вони використали і скільки часу зайняв цей наступ, то, на мою думку, це не так вже й вражає. Але загалом, напевно, варто очікувати, що в якийсь момент ініціатива знову перейде до українців, і тоді ми матимемо період, коли Україна буде в наступі.
І якщо ми подивимося на війну як на певну динаміку енергії, то можна сказати, що коли ви перебуваєте в обороні, то ви можете відновити і накопичувати енергію. А потім, коли ви переходите в наступ, ви використовуєте цю енергію. І тоді ви повинні йти в наступ, тому що це єдиний спосіб виграти війну, але це також означає, що ви будете витрачати енергію. І врешті-решт у вас не залишиться жодної енергії, і тоді наступ має закінчитися, і вам доведеться знову перейти до оборони. Тож ця точка, в якій у вас більше немає наступальної енергії, називається точкою кульмінації. Зазвичай це вдалий момент для ворога, щоб розпочати контрнаступ, тому що він виходить з періоду оборонних боїв, коли він накопичував енергію, а ви перебуваєте на низькому [її] рівні. Тому, коли ви намагаєтесь з'ясувати, який час є найкращим для контрнаступу, ви дуже часто намагаєтесь передбачити, коли ворог досягне точки кульмінації. І тоді воєнні дії можуть коливатися туди і назад, поки в якийсь момент одна зі сторін не зможе більше цього робити, і тоді ми матимемо те, що ми можемо назвати вирішальним наступом, який може закінчити війну. Це також сталося, коли росія розпочала свій нинішній наступ. Вони помітили, що український наступ досягнув кульмінації, і тоді вони перехопили ініціативу. І зараз питання полягає в тому, наскільки ми близькі до того моменту, коли російський наступ досягне кульмінації. Вони наступають вже дев'ять місяців і витрачають ресурси. І в той же час українці нарощують свої ресурси. Вони отримують збройну допомогу від своїх партнерів, і ми отримуємо повідомлення, що українці вже не відчувають нестачі озброєнь, як це було пару місяців тому. А навесні Україна також розпочала нову велику хвилю мобілізації. Подейкують, що вони створюють щось на кшталт 14 нових бригад. Це досить значна сила, яку вони можуть використати в певний момент.
Дискусія, яка почала мати місце, полягає в тому, що робити українцям, якщо російський наступ досягне кульмінації протягом наступних кількох місяців? Чи повинні вони перехопити ініціативу і розпочати контрнаступ, чи спробувати залишатися в обороні і дати собі ще трохи часу, щоб накопичити більше сил? І це хороше питання, тому що є аргументи щодо обидвох точок зору. Але дехто стверджує, що українці повинні бути обережними, щоб не втратити цю можливість і дати росіянам більше часу на підготовку надійної оборони, тому що ми бачили, наскільки добре росіяни вміють будувати оборону і як важко українцям атакувати, коли росіяни можуть воювати на укріплених позиціях. Це аргумент на користь того, що Україні варто спробувати приурочити свій контрнаступ до точки кульмінації наступу росіян. Це також матиме певні політичні переваги, оскільки, можливо, створить новий оптимізм і зруйнує наратив, що «ми починаємо розуміти, що це безнадійна боротьба, і що росіян просто неможливо перемогти.» І це насправді те, що ми бачимо зараз досить часто. В останні місяці все частіше лунають розмови про необхідність мирних переговорів і про те, що західні країни повинні примусити українців до [підписання мирної] угоди. І я не хочу перетворювати це відео на цілу дискусію про мирні переговори, але я думаю, що цей наратив дійсно небезпечний. Я вже зняв кілька відео, де застерігав від цього припущення, що може бути угода, і що українці можуть просто прийняти цю угоду, якщо захочуть, тому що це не так. І я думаю, що важливо розуміти, що проблема не в тому, що нам потрібно змусити українців сісти за стіл переговорів, а в тому, як нам переконати росіян сісти за стіл переговорів і як нам переконати їх, що їм також потрібно йти на компроміси, тому що це зовсім не та позиція, в якій росіяни зараз знаходяться. Але це все ще дуже поширений аргумент, який звучить у західних аналітичних колах, що це безнадійна боротьба і що немає жодного шансу, що Україна коли-небудь зможе переломити хід війни проти російських військ у цій війні. Тому в українського керівництва будуть сильні стимули бути агресивним і намагатися розпочати контрнаступ якнайшвидше, тому що це може активізувати військові зусилля і, можливо, знову перетворити нинішній песимізм на певний оптимізм.
Однак є й протилежні аргументи на користь того, що Україні слід зачекати і що не варто одразу переходити в наступ. І один з аргументів, звичайно, полягає в тому, що вони можуть бути не готові. Тому не варто посилати бригади в бій до того, як вони будуть готові. Але іншим аргументом є невизначеність щодо результату американських виборів у листопаді. Якщо Байдена переоберуть, то американська допомога Україні, ймовірно, продовжиться на більш-менш такому самому рівні, як і раніше, але якщо оберуть Трампа, то незрозуміло, що станеться. Дональд Трамп заявив, що може припинити постачання зброї в Україну. Тож українцям доведеться готуватися до того, що через кілька місяців підтримка з боку США може припинитися. І, чесно кажучи, я думаю, що це буде вирішальним фактором у цьому питанні, що для українців було б занадто небезпечно починати контрнаступ до того, як буде ясно, яким буде результат американських виборів. Отже, якщо ми повернемося на кілька місяців назад, то в українській армії був великий дефіцит боєприпасів, і це було спричинено тим, що американський пакет допомоги був заблокований у Конгресі США. Це призвело до «снарядного голоду», що дало росіянам дуже значну перевагу на полі бою. Але причина, чому все стало так погано, полягала в тому, що це сталося одразу після періоду українського наступу, тому що американська допомога почала блокуватися в Конгресі одразу після того, як український контрнаступ досягнув кульмінації. Тож ЗСУі відчували нестачу матеріальних засобів, і вони саме входили в період, коли їм потрібно було відновити запаси, коли американці припинили допомогу, і тоді вони не мали ресурсів, необхідних для відновлення цих запасів. Тому я думаю, що українці будуть прагнути не припуститися тієї самої помилки двічі. І якщо вони зможуть залишатися в обороні до американських виборів, а потім зможуть використати цей час, щоб переконатися, що у них є великі запаси зброї, то вони будуть у досить хорошій позиції, щоб протистояти російському тиску протягом деякого часу, навіть якщо президентом буде обраний Дональд Трамп і виникнуть перебої в поставках зброї.
Ось моя думка щодо того, коли можна очікувати, що українці знову спробують перехопити ініціативу і перейти в наступ на полі бою. У них будуть дуже сильні стимули спробувати зробити це якомога швидше, тому що з'явиться можливість, коли російський наступ досягне точки кульмінації, і з політичної точки зору українці захочуть спробувати відновити певний оптимізм щодо того, як йде війна, але невизначеність занадто велика, поки ми не знаємо результатів американських виборів. Тому, щоб розробити стратегію, потрібно узгодити цілі, шляхи і засоби, а для українців просто неможливо розробити послідовну стратегію контрнаступу до того, як вони матимуть уявлення про засоби, які вони матимуть для цього контрнаступу. І як тільки американські вибори закінчаться, вони матимуть набагато краще розуміння ресурсів і того, чи є у них все необхідне для проведення цього контрнаступу, але не раніше. Тож, зрештою, я думаю, що вирішальним фактором у визначенні часу українського контрнаступу будуть американські вибори, а не ситуація на фронті. А поки що, я думаю, нам слід очікувати, що українці намагатимуться і надалі дотримуватися терплячого підходу, коли вони дійсно хотіли б, щоб росія продовжувала свій наступ якомога довше, і, можливо, будуть деякі локальні контрнаступи з боку українців. Харківська область є прикладом місця, де, можливо, вони могли б спробувати щось зробити, не вкладаючи занадто багато ресурсів, але було б ризиковано розпочинати великий контрнаступ по всій лінії фронту до того, як з'явиться більше впевненості щодо поставок зброї, а це, ймовірно, станеться не раніше 2025 року.
