Частина сьома. Про відносини між мораллю і метафізикою.

У скільки відносин ми розуміємо зв'язок мораллю і метафізикою?

У трьох відносинах: 1. Мораль є наслідком метафізики, чи, так би мовити, метафізикою у дії. 2. Метафізика є необхідністю та постулатом моралі. 3. Мораль та метафізика не залежать один від одного.

Що ти думаєш про вчення, яке ставить мораль у залежність від метафізики?

Таке вчення небезпечне. Таке вчення змушує необхідне бути підтриманим із боку зайвих сутностей, змушує певне бути невизначеним, практичне - мріями. Воно перетворює моральне життя на сомнамбулізм тремтячого від страху і надії.

Що ти думаєш про концепцію, яка проголошує мораль і метафізику незалежними один від одного?

Це вчення є єдиним, яке можна підтримати з морального погляду. Це саме та концепція, яка має здійснюватися практично.

Теоретично, чи не містять перші дві відносини частину правди?

Морально хибні, вони висловлюють ймовірну метафізичну думку. Вони означають, що всі реальності утворюють єдине ціле, і що між людиною та всесвітом існують тісні зв'язки.

Чи є індивідуалізм метафізикою?

Індивідуалізм як такий потенційно здатний співіснувати та уживатися з різними метафізичними системами. Однак, наприклад, такі представники індивідуалізму, як Сократ або кініки мали певну зневагу до метафізики. Епікурейці ж були матеріалістами, а стоїки – пантеїстами.

Що ти думаєш про метафізичні вчення в цілому?

Як і вірші, я люблю їх за їхню красу.

У чому полягає краса метафізичних віршів?

Метафізика прекрасна за двох умов: 1. Одна повинна розглядатися як можливе і гіпотетичне пояснення світу, але не як система певностей, і вона не повинна заперечувати інші системи – «ближні вірші». 2. Метафізика повинна пояснювати все шляхом гармонійної редукції всіх феноменів до однієї єдності.

Що ми маємо робити у присутності позитивної метафізики?

Ми повинні великодушно позбавити її потворності та хитромудрості в теоретичних побудовах для того, щоб зробити її більш поетичною.

Що ти думаєш про дуалістичну метафізику?

Дуалістичні метафізичні системи дають попередні пояснення; це напівметафізика. Немає істинної метафізики, але єдина істинна метафізика – ця та, яка зводиться до монізму.

Чи є індивідуалізм абсолютною мораллю?

Індивідуалізм – це мораль. Індивідуалізм - це найсильніший моральний метод з усіх нам відомих; це найнеприступніша цитадель чесноти та щастя.

Чи підходить індивідуалізм всім людям?

Є люди, яких неминуче відштовхує здається суворість і жорсткість індивідуалізму. Таким людям слід вибрати інший моральний метод.

Як я можу дізнатися, що індивідуалізм мені не підходить?

Якщо після відданої спроби практичної реалізації індивідуалізму я відчуваю себе нещасним, якщо я не відчуваю, що перебуваю в істинній гармонії, і якщо мене турбує жалість до себе та інших - тоді я повинен відкинути індивідуалізм.

Чому?

Тому що цей моральний метод виявився надто сильним для моєї слабкої натури, що неминуче приведе мене або до егоїзму, або до занепаду духу.

Як я можу вести моральне життя, якщо я занадто слабкий для індивідуалізму?

За допомогою альтруїзму, любові, жалості.

Чи приведуть мене ці чесноти до дій, відмінних від дій індивідуаліста?

Істинно моральні істоти роблять одні й самі дії та, щобільше, всі вони також і утримуються від тих самих дій. Кожна моральна істота поважає життя інших людей; жодна моральна істота не займається перманентним множенням марного багатства тощо.

Що скаже альтруїст, який даремно намагався втілити на практиці індивідуалістичний метод?

Він скаже собі: «У мене залишився той самий життєвий шлях, яким я повинен слідувати. Я нічого не зробив, крім того, що залишив обладунки надто важкі для мене, які привнесли в моє життя численні жорстокі удари від долі та людей. І тепер я взявся за палицю паломника. Але я завжди пам'ятатиму, що я тримаю цю палицю для того, щоб підтримувати себе, а не для того, щоб бити нею інших».