Справу Ігоря Зотька неможливо розглядати лише в юридичній площині. Те, як вона розвивається, виглядає не лише як правовий казус, а як масштабна інформаційна кампанія з відвернення уваги громадськості від реальних проблем, із якими стикнулася Україна під час війни.
Відволікання уваги від важливого
Поки фронт потребує максимальної уваги суспільства, а реформи державного управління вимагають системного підходу, ми бачимо, як ресурси правоохоронців спрямовуються на сумнівні справи проти тих, хто підтримує економіку та армію. Навіщо витрачати час, коли є очевидні загрози державній безпеці? Чи це спроба відвернути увагу від проблем, які справді потребують вирішення?
Війна — це час, коли всі зусилля держави мають бути спрямовані на оборону та розвиток. Однак замість того, щоб підтримувати доброчесний бізнес, який уже сплатив до бюджету мільярди гривень і спрямовує значні суми на підтримку армії, його переслідують.
Це виглядає так, наче хтось хоче переключити увагу суспільства на надумані скандали, поки реальні проблеми залишаються поза кадром.
"Під шумок війни" переслідування бізнесу стає буденністю
Справи, подібні до справи Зотька, мають всі ознаки рейдерства. Що ми бачимо? Висунуті звинувачення базуються на припущеннях. Замість реальних доказів звучать фантастичні версії, які суперечать здоровому глузду. Наприклад, зв’язок між законними платежами за програмне забезпечення кіпрській компанії та нібито фінансуванням росії. І це тоді, коли всі фінансові операції пройшли державний фінансовий моніторинг.
А далі — за класичною схемою рейдерства — компанія, яка займала вагому частку ринку, блокується. На її місце заходять інші гравці, які, ймовірно, отримали вигоду від того, що "незручний конкурент" опинився під прицілом.
Інформаційна атака як інструмент рейдерства
Паралельно зі справою проти Ігоря Зотька ми бачимо, як медіа заполоняють статті з однобічними звинуваченнями. Ці матеріали не ґрунтуються на реальних фактах, вони є частиною інформаційної кампанії. Це виглядає так, ніби мета не в тому, щоб довести вину в суді, а в тому, щоб зруйнувати репутацію підприємця через публічний тиск.
Коли такі статті стають "доказами" для слідства, це не лише абсурдно, але й небезпечно. Подібні дії створюють небезпечний прецедент: будь-який бізнес, який стає неугодним, може опинитися в схожій ситуації. У медіапросторі запускається хвиля "чорного піару", а правоохоронці піддаються цьому тиску, відкриваючи справи, які не мають жодних перспектив у суді.
Хто насправді виграє?
Війна стала часом великих викликів, але також і можливостей для тих, хто бажає скористатися хаосом. Під час війни бізнес перебуває в уразливому становищі. Це ідеальний момент для тих, хто хоче прибрати до рук перспективні компанії або зруйнувати конкурентів.
Справу Зотька можна розглядати саме в цьому контексті. Бізнес, який приніс у бюджет 3,4 мільярда гривень лише за 2023 рік і спрямовує кошти на армію, зупинено. Це означає, що Україна щомісяця втрачає сотні мільйонів гривень податків.
Паралельно зі знищенням репутації підприємця ми бачимо, як його місце на ринку займають інші компанії. Чи є це збігом? Навряд.
Правоохоронці як інструмент впливу?
Окремої уваги заслуговує роль ДБР у цій справі. Висунуті звинувачення базуються на припущеннях, слідство проводиться поспіхом, а рішення суду ухвалюється буквально за день після затримання. Чи це справедливий процес? Чи, можливо, хтось використовує правоохоронців як інструмент тиску?
Не менш тривожним є те, що справа 111-2 належить до підслідності СБУ, але нею займається ДБР. Це питання компетенції: чи не перевищують слідчі свої повноваження? І чи це не спосіб "обійти" більш професійний аналіз справи?
Які наслідки для суспільства?
Якщо ми дозволимо, щоб такі дії стали нормою, це загрожує всій економіці України. Війна вимагає єдності та довіри між бізнесом і державою. Переслідування тих, хто працює прозоро, платить податки та підтримує армію, підриває цю довіру. Це не просто несправедливість щодо окремого підприємця, це удар по всьому суспільству.
Крім того, такі прецеденти відлякують інвесторів. Чи хтось захоче вкладати в країну, де навіть найбільші платники податків і благодійники можуть стати жертвою замовних справ?
Чиї інтереси насправді захищають правоохоронці?
Справу Зотька важко назвати просто "слідством". Вона виглядає як частина масштабного плану зі знищення конкурентів і відволікання уваги громадськості від реальних проблем. І поки увага суспільства зосереджена на сумнівних скандалах, інші гравці ринку непомітно отримують вигоду.
Суспільство має вимагати прозорості та справедливості. Бо сьогодні під прицілом правоохоронців опинився Ігор Зотько, а завтра це може бути будь-який інший бізнес.
