Чи може Кремль розпочати обстріл країн Балтії за допомогою дронів та балістичних ракет? Про це пише Константін Еггерт для Euractiv, партнера LRT English.
Минулого тижня автор цієї статті, як і всі інші мешканці Вільнюса, отримав SMS-повідомлення від служби цивільної оборони: «Це попередження про повітряний напад, шукайте укриття». Причина: у повітряному просторі Литви з’явився невідомий безпілотник.
«Попередження про повітряний напад» — це тепер просто ще одна фраза, яка, разом із «безпілотник» та «хакерська атака», свідчить про напружену ситуацію, що є постійною темою в соціальних мережах та новинах.
25 травня Володимир Путін підписав закон, який надає йому право використовувати армію для «захисту російських громадян» за кордоном. Одночасно Москва звернулася до Суду ООН із вимогою притягнути до відповідальності країни Балтії, зокрема Латвію, за «порушення прав росіян».
Масштабна кібератака на литовське агентство державної реєстрації — нібито з боку російських хакерів — призвела до величезного витоку персональних даних громадян і резидентів. Серед них були й емігранти з Росії та Білорусі. Для Вільнюса, Риги та Таллінна такі атаки є частиною психологічного тиску Москви на східний фланг НАТО.
Але навіщо? Путін стикається з тим, що все більше схоже на провал на українському фронті. Загальноприйнята думка полягає в тому, що йому бракує ресурсів для будь-яких військових дій, що мають значення, в інших регіонах. Це не зовсім так. Політична коробка передач Путіна, як відомо, не має режиму заднього ходу. Він ніколи не визнає помилок, а його КДБ-шне навчання передбачає такий спосіб дій: коли щось йде не так, рішенням є створення нової кризи в іншому місці, щоб відвернути увагу, а потім вимагати поступок для її вирішення. У гіршому випадку це дасть Кремлю час; у кращому — може принести деякі поступки. Повномасштабне вторгнення до країн Балтії видається малоймовірним. Навіть якщо Росія вважає, що це не спровокує колективну реакцію НАТО згідно зі статтею 5 (що є величезним ризиком), вона не зможе зібрати достатніх сил для такого наступу. До того ж неможливо було б приховати підготовку. Крім того, навіть адміністрація Трампа, яка скептично ставиться до НАТО, цілком може вирішити попередити Кремль про катастрофічні наслідки такого кроку.
Часто обговорюється сценарій блискавичного транскордонного вторгнення російського спецназу, покликаного викрити слабкість і роз’єднаність НАТО. Але хоча це можливо в теорії, на практиці це зустріне запеклий опір.
«Наскільки мені відомо, розвідувальні служби Литви, Латвії та Естонії дуже детально бачать і чують, що відбувається в глибині російської території», — сказав мені Кір Джайлз, директор з досліджень Центру вивчення конфліктів у Лондоні.
«Вони будуть готові. На мій погляд, балтійським державам навіть не знадобиться допомога союзників, щоб відбити такий напад».
Чи міг би Кремль, замість дій на землі, запустити шквал дронів і балістичних ракет проти однієї (а може, і всіх) країн Балтії? Це те, чого ніхто не міг передбачити ще три роки тому. Такі удари мали б на меті спровокувати паніку серед цивільного населення, що, у свою чергу, ускладнило б військову реакцію. І хоча головна мета такого нападу — викликати паніку серед населення, він також перевірив би рішучість і внутрішню згуртованість НАТО.
Як і в двох інших сценаріях, це було б дуже ризиковано. Батальйони передової оборони НАТО розгорнуті у всіх трьох балтійських країнах. Такий удар безпосередньо загрожував би військовому персоналу союзників і становив би не менший — якщо не більший — акт війни, ніж будь-який транскордонний рейд. НАТО доведеться змусити Росію піти на військові витрати, а її сильно мілітаризована ексклава Калінінград стане головним об’єктом блокади союзників.
Якщо Путін хоче розпочати тотальну війну з альянсом, це один із найпевніших способів це зробити. Але, як показує чверть століття спостережень за Путіним, якщо він справді хоче конфлікту, він знайде або просто вигадає привід. Досі він уникав реальної конфронтації в Балтії через величезний ризик її програти.
То чому ж Кремль загострює регіональну напругу, якщо не готується до військової операції? Можливо, Едвард Лукас, директор новоствореного Балтійського центру міжнародної безпеки, має рацію у своїй оцінці: «Ця піар-офензива, так само як і вторгнення дронів, є сама по собі метою, спрямованою на підрив військової рішучості альянсу, поширення сумнівів і страху серед [місцевого] населення та допомогу проросійським політичним силам у Європі у закликах до поступок режиму».
Якщо це так, то ця війна триватиме доти, доки нинішній режим правитиме Росією. Але як реагувати на цю загрозу — це питання, яке залишається здебільшого без відповіді.
Джерело — LRT English
