Що потрібно знати про угоду Трампа щодо Гренландії: три ключові моменти - Atlantic Council

НЬЮ-ЙОРК — Президент США Дональд Трамп, прем’єр-міністерка Данії Метте Фредеріксен та прем’єр-міністр Ґренландії Єнс-Фредерік Нільсен у вівторок підписали нову угоду про оборону Ґренландії. Очікується, що цей крок покладе край майже дворічній кризі, яка завдала серйозної шкоди відносинам між Сполученими Штатами та їхніми європейськими союзниками.

Документ здебільшого повторює умови чинного оборонного договору від 1951 року, який дотепер регулював військову діяльність США на острові. Утім, він містить низку нових положень, що надають Сполученим Штатам нові повноваження щодо певних аспектів безпеки Ґренландії та закріплюють довгостроковий характер американської військової присутності в регіоні.

Ось три ключові нововведення цієї угоди:

1. Пряма заборона на військову присутність країн, що не входять до НАТО, та акцент на ролі Альянсу в безпеці Арктики.

Нова угода чітко визначає: держави, які не є членами НАТО, не можуть розгортати свою військову присутність у Ґренландії без одностайної згоди всіх трьох сторін.

Дональд Трамп неодноразово висловлював занепокоєння щодо військової активності Росії та Китаю поблизу Ґренландії, а також щодо ймовірності того, що супротивники створять там бази, які становитимуть загрозу для національної безпеки США. Наразі активність потенційних супротивників поблизу острова майже нульова, і не було жодних реальних ознак того, що Москва чи Пекін наблизилися до створення там своєї бази. Попри це, дане положення має розвіяти побоювання американської адміністрації щодо потенційних загроз у майбутньому.

Забороняючи присутність супротивників, угода водночас недвозначно підкреслює роль НАТО в забезпеченні безпеки Арктики. Адміністрація Трампа постійно закликала європейських союзників взяти на себе головну відповідальність за власну конвенційну оборону, і цей принцип тепер поширюється й на арктичний регіон. Новий договір підтверджує цей заклик і сигналізує про підтримку ініціатив Альянсу, таких як програма посиленого пильнування Arctic Sentry («Арктичний вартовий»).

2. США отримують нову роль у перевірці інвестицій у Ґренландію.

Окрім тривог щодо військової присутності ворожих сил, адміністрація Трампа також висловлювала занепокоєння тим, що супротивники можуть отримати доступ до критично важливих мінеральних ресурсів Ґренландії або встановити над ними контроль.

Угода встановлює правило: США, Данія та Ґренландія повинні одноголосно схвалювати будь-які інвестиції в чутливі сектори (такі як видобуток корисних копалин та інфраструктура) з боку держав, що не є членами чи партнерами НАТО, а також не входять до ЄС. Усі три сторони мають дійти згоди, що такі капіталовкладення не становлять загрози національній безпеці.

Хоча Данія вже використовувала власні механізми перевірки інвестицій для блокування китайського капіталу, нова угода надає Сполученим Штатам безпрецедентне право голосу у визначенні того, які треті країни чи інвестори є загрозою для безпеки Ґренландії. Це фундаментальна зміна, яка суттєво посилює вплив США на внутрішні справи острова.

3. Передбачено механізми на випадок здобуття Ґренландією незалежності.

Більшість ґренландців підтримують ідею відокремлення від Королівства Данія в майбутньому, і вже існують відповідні процедури на випадок, якщо народ ухвалить таке рішення.

Новий договір безпосередньо враховує цей сценарій. У ньому вперше чітко прописано, що в процесі здобуття суверенітету незалежна Ґренландія перебере на себе всі права та обов'язки Королівства Данія, передбачені цією угодою. Це знімає занепокоєння частини американської адміністрації щодо того, що договір 1951 року не давав достатніх гарантій доступу США до Ґренландії у разі її незалежності.

Важливо зазначити, що документ формує бачення майбутнього: після здобуття незалежності Ґренландія міцно залишатиметься в структурі Альянсу, що підтверджує її відданість трансатлантичній спільноті.

Загалом, нові положення угоди є радше поступовим еволюційним зрушенням у відносинах між США, Данією та Ґренландією, аніж їхнім повним переформатуванням. Договір підтверджує суверенітет і територіальну цілісність Ґренландії та Королівства Данія, таким чином не перетинаючи «червоних ліній» Нуука та Копенгагена.

Оборонна діяльність США у Гренландії й надалі регулюється звичними процедурами, і всі три сторони, як і раніше, повинні надавати згоду на створення нових американських оборонних зон. Водночас нова угода чітко поширює ці правила на безпілотні військові об'єкти. Це, найімовірніше, відкриває шлях для розгортання нових оборонних баз, які стануть опорою для американської системи континентальної оборони «Золотий купол» (Golden Dome).

Загалом, цей договір вдало балансує між змінами та стабільністю. Такий підхід має забезпечити сталий розвиток оборонного потенціалу в Гренландії та суттєво знизити напруженість у відносинах між Сполученими Штатами та їхніми союзниками по НАТО.

Джерело — Atlantic Council