Протягом десятиліть компанії побоювалися потрапити під санкції США. Сьогодні це вже не зовсім так.
Протягом десятиліть Сполучені Штати менше покладалися на військову силу, а більше на економічний вплив, намагаючись покарати супротивників. У світі, де ядерна зброя стримує прямі конфлікти, найпотужнішим інструментом Вашингтона були санкції. Теорія проста: відрізати доступ до долара США, заблокувати торгівлю, і зрештою економічні страждання стануть нестерпними, змушуючи уряди змінити курс.
Але Росія, незважаючи на те, що є однією з найбільш санкціонованих країн в сучасній історії, не виявляє бажання підкорятися тиску Заходу. Через більш ніж три роки після початку повномасштабного вторгнення в Україну Москва продовжує фінансувати свою військову машину, розширювати торгівлю та розвивати альтернативні фінансові канали.
З лютого 2022 року Міністерство фінансів США додало до свого санкційного списку понад 6000 імен — фізичних осіб, компаній, банків і підставних фірм, пов'язаних з Росією. Теоретично це мало б ізолювати російську економіку. Банки, які сприяють транзакціям для суб'єктів, що знаходяться в чорному списку, ризикують отримати величезні штрафи або навіть бути виключеними з доларової системи. Проте Росії все ж вдалося перевести через кордон сотні мільярдів доларів.
Одне з пояснень полягає в нерівномірному застосуванні санкцій. Хоча раніше світові банки боялися порушувати правила США — BNP Paribas у 2014 році заплатив майже 9 мільярдів доларів за операції з Суданом, Іраном і Кубою — зараз великі штрафи стали рідкістю. Аналіз New York Times показав, що лише два з найбільших випадків застосування санкцій з 2014 року були пов'язані з Росією, і навіть вони були відносно незначними порівняно з минулими покараннями. Сьогодні переважна більшість російських суб'єктів, на які накладено санкції, — це фізичні особи або невеликі підставні компанії, тоді як великі фінансові установи за кордоном часто уникають серйозного контролю.
Ще більше ускладнює ситуацію те, що Росія поглибила торгівлю з країнами, які готові ігнорувати вимоги Заходу. Зокрема, Індія та Китай стали важливими партнерами, купуючи російську енергію та надаючи доступ до платіжних систем, що не підконтрольні Заходу. Однак відрізати китайські банки — це крок, на який американські політики не наважуються. Як попереджають аналітики, санкції проти великого китайського кредитора можуть паралізувати світову торгівлю, заморозити ланцюги поставок і спричинити стрімке зростання цін для американських споживачів. Це робить організації в Пекіні чи Шанхаї майже «несанкціонованими».
Навіть коли санкції спрямовані на конкретні фінансові канали, Росія часто знаходить обхідні шляхи. Наприклад, банк ВТБ, якому заборонено користуватися платіжною системою SWIFT, оголосив, що клієнти можуть переказувати рублі через китайський цифровий гаманець Alipay, фактично створивши «задні двері» у світову фінансову систему. Хоча Ant Group заперечила такі зв'язки, цей епізод показав, як швидко можуть з'являтися альтернативні шляхи. Подібні схеми дозволили російським компаніям, на які накладено санкції, продовжувати платити постачальникам і купувати технології, іноді через посередників у Гонконгу або Перській затоці.
Парадокс очевидний: санкційний апарат США став величезним, тисячі імен регулярно додаються до списку, а відділи банків, що відповідають за дотримання вимог, витрачають мільярди на моніторинг транзакцій. Але великі справи проти потужних фінансових установ рідкісні і політично ризиковані. Тиск на Китай, Об'єднані Арабські Емірати або Індію може дестабілізувати відносини, які Вашингтон вважає життєво важливими. Як сказав один колишній чиновник Міністерства фінансів, санкції залишаються страшними на папері, але чимало компаній мають «коротку пам'ять» і тихо відновлюють ризиковані операції.
Тим часом у Москві бізнес продовжується. На торгових виставках демонструються напівпровідники та електроніка, які, за твердженням західних урядів, їм вдалося заблокувати. Російські військові чиновники відкрито купують технології, іноді у компаній, які вже потрапили до чорного списку США. Продажі здійснюються в доларах або юанях, а платежі часто проходять через банки, які поки що не підпадають під серйозні обмеження.
Результатом є незручна для Вашингтона правда: самі по собі санкції, якими б масштабними вони не були, не змусили Росію припинити війну. Гроші продовжують надходити альтернативними шляхами, а світова економіка є надто взаємопов'язаною, щоб США могли розірвати всі зв'язки, не завдавши шкоди собі. Якщо застосування санкцій не стане більш жорстким і послідовним, а союзники не будуть готові прийняти економічні ризики, пов'язані з протистоянням таким великим державам, як Китай, санкції можуть залишитися скоріше символом несхвалення, ніж вирішальною зброєю.
Джерело — NY Times
