Смерть сиділа на краю воронки і періодчно жбурляла в мене невелички грудки глини ...чи то перевіряючи чи я ще не її клієнт, чи то щоб не заснув.
- Ну, як твій день?
Спитав я її.
Вона жбурнула в мене добрячий шмат бруду і сміючись відповіла:
- А наче ти не знаєш? Ми разом були сьогодні в тих окопах.
- Но я не бачив, щоб ти сильно напрягалася. Мені було майже нудно. Коли ми зайшли вони всі були вже майже двухсоті.
- Вибач, що тобі було нудно.
Вона знову засміялася.
- Діставай цигарки, зараз покуримо.
Сказала вона.
Я підтягнув праву ногу і дістав цигарки.
Вона ніколи не помилялася. Кацапський АГС вихаркнув ще пару гранат, мене знову обсипало глиною і настала тиша.
Я закурив і перекинувся на спину.
Ми мовчки курили споглядаючи як нічне небо перерізує "потяг" із нової пачки "старлінків".
- Ну що, ти готовий?
Спитала смерть.
- До чого?
- Ну ти ледащо...
Сказала вона і кинула в мене свій недопалок .
- В нас дві години, дійти до точки і заїбошити той АГС коли підари вернуться. Давай, воруши сракою.
Десь позаду ліворуч, смачно загавкав новий кулемет сусідів, відволікаючи кацапів від просування нашої "маленької диверсійної групи"...
Позивний Цепеш.
