Він підсаджує тебе на голку челенджів, розвитку, вмотивованих і унікальних особистостей. Змушує робити що страшно, розвивати впевненість, думати, висловлюватись вільно, мріяти, і, найголовніше, діяти.
Зеленою "копійкою" їдемо уздовж полів невкритих снігом. Снігу цієї зими взагалі мало було. Та і самої зими теж. Мінуса прийшли не більше як тиждень тому. А до цього тепло було. Ще було ніяково, незрозуміло, час від часу п'яно і майже завжди кепсько.
Колись, 4 роки тому, я дуже сильно вдарилась в стіну буденності і персональної стагнації. Бам-м-м-м. Цей “удар” перевернув моє життя і досі відгукується - вже не боляче, але з нагадуванням.
Я люблю пісяти. Вночі, коли нікого нема, бо я веду себе слично, я виходжу з хати й гойно дзюрю: на кущі, на кам'яні кути будівель, на постаменти пам'ятників – та куди завгодно. Все рідне місто я аж дай Боже обсцякав, мені нема нічого заласнішого за це.
Буша – це маленьке село на Вінниччині з великою культурною спадщиною та унікальними ландшафтами. Тут, у тиші та спокої, час ніби зупиняється, дозволяючи поринути в минуле й задуматися над вічним.
Друга в цьому році відпустка, та осіння тепліша за червневу. Тому і думки, і дії тепліші. Можна пройтися вуличками в будень і потішити себе, що не на роботу. Згадати, що існують не лише дитячі бібліотеки. Завітати неначе до музею. Бо воно щось таке забуте.
Мотолига і піздець прилетіли одночасно. Ну може мотолига на пару секунд раніше вистрибнула з-за єдиної вцілілої стінки того, що раніше було магазином.
Смерть сиділа на краю воронки і періодчно жбурляла в мене невелички грудки глини ...чи то перевіряючи чи я ще не її клієнт, чи то щоб не заснув.
Артур продав душу дияволу – так казали сусіди. Продав за повний комплект принад щасливого життя: кар'єру, сходинки якої більше нагадували екскаватор, за вірних друзів, двійку синів і прекрасну дружину.
Калеб сміявся над моєю мрією поїхати в США. По-сумному сміявся. Казав, що якщо і існує на світі Пекло, то за його прототип Бог брав Америку.
Історія написана після відвідання виставки загиблого воїна та фотографа Максима Бурди.
Так трапилося, що в відділенні банку, в якому ми на початку нашої Польської Епопеї відкрили рахунок, працює один-єдиний консультант.
Поки я гортала «Відьмака» і поєднувала між собою сюжетні лінії в книжці і серіалі, до Ані в директ написав турок.
Прозаїк
