ну таке як письменниця
рудоволоса мамка рудого кота, названого ідентично до їстівного плоду фінікової пальми. жертва творчої думки з 2010 (ого!) року. маю повну юридичну освіту і, відповідно, травму на все життя. зачитаємось?
Цій історії вже сім років. Я здмухнула пилюку з архіву, переклала з російської, а потім переписала свою "Піаністку" наново, залишивши від попередниці лише скелет. Я люблю її, я хочу розповісти вам про неї.
Що посієш — те й пожнеш через призму стосунків батьків та дітей. Мова не про ті злидні, коли немає чого їсти, а про ту емоційну прикрість та бідність, які ви можете дати одна одній.
Тепла, чуттєва, дещо сексуальна проза. Хочу розповісти про те, що жіноча любов - страшенно гарна. Отже - слухайте.
Й до мене дійшло — подібні тексти не перемагають на літературних конкурсах не тому що написані непрофесійно, а просто тому що вони в принципі не для конкурсів. Маю попередити: текст містить чутливу інформацію категорії 18+.
кімната, наповнена людьми - мовчки спостерігає. в їхніх фужерах - ігристе. чи в тому самому льодові його охолоджували?
принцип холізму* на прикладі ангорового светра *ідеалістичний напрям сучасної філософії, що розглядає цілісність світу як наслідок творчої активності якогось містичного поля цілісності
В мене завжди була підтримуюча родина. Настільки, що пророкувала залишитись в дівках через стабільно розварені макарони.
Трошки дитячих спогадів, думок про релігію та патологічну анатомію. Можливо, для когось покажу новий варіант опори для себе при проживанні втрати, бо для мене цей текст - не сумний, а підтримуючий.