AIESEC - токсична організація. Вона отруює тебе зсередини і забирає ресурс. AIESEC - як наркотик, викликає звикання і важко відпустити.
Цей “наркотик” не роз’їдає, не вбиває, не руйнує.
Він підсаджує тебе на голку челенджів, розвитку, вмотивованих і унікальних особистостей. Змушує робити що страшно, розвивати впевненість, думати, висловлюватись вільно, мріяти, і, найголовніше, діяти.
У АЙСЕКерів ломка, якщо вони не роблять вплив, якщо їхні дії безсенсовні. Вони їздять на 4/5/7и денні конференціх, слухають десятки годин контенту, щоб отримати “кайф”. Кайф від того, що вони є лідерами змін, не чекають на когось, хто подолає всі проблеми, а самі є тими, хто діють.
Є свій накопичувальний ефект від цього “наркотика“. Він може бути непомітним за тиждень, місяць, навіть рік. Та ті, хто були в організації хоч трохи, просочилися духом і цінностями, несуть їх в собі і в зовнішній світ. Акумулюють в організації, і, коли приходить час, заряджають людей довкола. Що цікаво, акумуляція продовжується і після розрядки. Немов той самий вічний двигун, про який ми так мріємо.
Та цей “наркотик“ легко відпускає тих, кому не підходить. Вони пробують, йдуть далі, шукають свій “особливий“. Бо AIESEC не для всіх, і не всі для AIESECу.
AIESEC токсичний, бо як той хлопець в 10-му класі, вимагає до себе багато уваги? Можливо й так, але не для себе, а для тебе. Щоб ти розвивалась/вся і вчилась/вся отримувати більше, коли даєш більше.
Як працюють інвестиції - щоб щось з них отримати (практичний досвід, навички, емоції, спогади, нетворк), маєш щось вкласти (час, зусилля, енергію, дисципліну). Що добре, що AIESEC - не банк з швидкими кредитами, який дає під величезні відсотки, а потім забирає з кінцями. Все, що отримуєш тут - залишається з тобою до кінця життя. Звісно, якщо сам/а не віддаси.
Це непросто, але rewarding
Це видається дрібним і не впливовим, але ж справді акумулюється у тисячі молодих людей і десятки ініціатив по всьому світу.
Це те, про що я розповідатиму з гордістю, пристрастю і вдячністю.
