Ми ніколи не повернемось з цієї війни.
Вона закінчиться, чи "стане на паузу".
Ми будемо казати, що вона нас заїбала.
Що ми хочемо вже остаточно повернутись додому.
Але ми залишимось там... мізками, нервами, братами, думками, словами, снами, болями і сподіваннями.
Вчиться жити разом із нами, бо ми будемо до останього дня жити там і ми не зможемо "вернутися".
Ми будемо адаптуватися до вас, але ви теж маєте адаптуватися до нас, інакше ми не порозуміємося.
Позивний Цепеш.