З російською окупацією півдня Україна практично втратила свого головного постачальника кавунів - Херсонщину. Однак тепер, коли конкуренції з нею більше немає, перспектива вирощувати їх в інших регіонах стала привабливішою. Якою буде альтернатива херсонському кавуну?
Суботнім ранком біля червоного корпусу університету Шевченка в центрі Києва стоїть легкове авто з відкритим багажником, догори заваленим кавунами.
Пів тонни смугастих велетнів, які приїхали прямо з баштану у полтавському селі, розбирають менш ніж за годину. Покупці вже сплатили за них в інтернеті і сюди приїхали, тільки щоб забрати кавуни собі на стіл.
Ці кавуни виростив і привіз до столиці підприємець Сергій Марченко. Як не дивно, його основна діяльність з фермерством не повʼязана, а кавуни – це радше хобі.
Утім, це хобі може дещо розповісти про те, як змінюється виробництво і споживання кавунів в Україні після початку повномасштабного вторгнення.
Схоже, що Україна у кавуновому питанні вимушено повертається до часів, про які писав ще Всеволод Нестайко у своїх “Тореадорах з Васюківки” - там головні герої "навідувались" до великого колгоспного баштану в центрі Україні. Та й старші люди часто згадують, що у їхньому дитинстві великий кавуновий баштан - це була не рідкість по всій Україні.
Чому Херсонщина була чемпіоном з кавунів
До великої війни Херсонщина була безперечним лідером у вирощуванні кавунів, майже половина всієї посівної площі в Україні припадала саме на цей регіон.
Особливі піщані ґрунти, кількість сонячних днів та тепло створили найкращі умови для великих і ранніх врожаїв, а також вплинули на смакові якості, що перетворило херсонський кавун на впізнаваний бренд.
Віднедавна херсонський кавун ще й отримав географічне зазначення, що підтверджує звʼязок особливої якості продукту з певною територією.
"У нього три складові", - пояснює BBC Україна Юрій Палічев, виконавчий секретар "Асоціації виробників Херсонського кавуна"
По-перше, це традиція вирощування – на цій території віками вирощували кавуни, й ще у XVIII столітті існувала назва херсонський кавун.
По-друге, піщані ґрунти таврійського регіону, де раніше проходило річище Дніпра.
І зрештою смакові властивості. Херсонський кавун - солодкий, рівень цукрів у ньому має бути не менше 12 за шкалою Брікса, а нітратів - не більше сорока, пояснює Палічев.
Утім, повномасштабне вторгнення Росії практично викреслило цей регіон з аграрної мапи України.
Лівий берег Херсонської області, де росли найкращі сорти кавунів, та південь Запорізької залишаються в окупації. Але й на звільнених територіях близькість лінії фронту та міни в полях заважають фермерській діяльності.
Багато фермерів з окупованих територій переїхали на нові місця і намагаються відродити свій бізнес в інших кліматичних умовах. А для декого відсутність конкуренції з Херсоном відкрила нові перспективи.
Український кавун розпочав сміливу подорож мапою України.
Тепер кавуни вирощують майже всюди - від північного сходу на Харківщині до Львівщини і Закарпаття. А зниження ціни в цьому сезоні, кажуть експерти, переконливо свідчить, що пропозиція на ринку достатня, аби задовольнити попит.
Як усе це змінює ринок кавунів? Чи є вирощування цієї ягоди в інших частинах України таким же економічно вигідним, як на півдні, і отже, чи будуть кавуни - дешевими?
А головне – чи буде альтернатива херсонському кавуну такою ж смачною?
Як кавуни вирощують на Полтавщині
Щодо смаку своїх кавунів, вирощених на Полтавщині, Сергій Марченко сумніву не має.
Він продає свій товар по 30 грн за кг, що дорожче середньої ціни в магазині. Але замовлень стає все більше і агроблогер, як Марченко сам себе називає, поступово розширює виробництво.
Хоча основний бізнес підприємця – це рекрутингова агенція “Борщ”, пʼять років тому Марченко купив хату в селі за 30 км від Пирятина і почав вирощувати біля неї моркву.
“Це було більше хобі ніж бізнес, підписникам було цікаво купити моркву у блогера, якого вони читають”, - каже Марченко BBC Україна.
Але врожаї на “найкращому українському чорноземі” спонукали продовжити справу. Через рік підприємець додав помідори, а потім почав “експериментувати” з кавунами.
Про смак своїх кавунів Марченко розповідає, як сомельє про вишукані вина, і додає, що це - його філософія.
“Мені хочеться, щоб мої підписники спробували, що таке справжній домашній кавун, вирощений як для себе, який не купиш у супермаркеті”, - каже він.
Водночас він визнає, що кавун - досить складна у вирощуванні культура в центральних областях.
Якщо сіяти у відкритий ґрунт, насіння сходить пізно й погано, його з’їдають шкідники. Тому вирощувати кавуни можна тільки з розсади, до того ж ретельно обирати якісне насіння.
“Економіка херсонського кавуна завжди буде краще, ніж економіка кавуна, вирощеного в центральній Україні, - каже Марченко. - В наших широтах не так багато сонця, як на півдні, тому важливо вміти це робити, а також обирати правильні сорти”.
Серед бестселерів на баштані агроблогера - гібрид Ред Стар. Це темно-зелений круглий кавун з тонкою шкуркою і легким смаком без приторності, схожий на сорт, який у народі називають Вогником. Але з радянським Вогником нічого спільного він немає, додає Марченко.
Також популярний серед покупців кавун Юммі американської селекції “Спарк сідз” і Тайгер голландської компанії “Енза Заден” зі смужками як у тигра.
Для кожного регіону краще підходить свій сорт, вважає Марченко, він продовжує експериментувати.
Цього року він створив тестувальний баштан, на якому вирощує 25 різних сортів кавунів, з яких обере найкращі на наступний рік.
Баштанний бум в Україні
Пропозиція на ринку кавунів цього року продовжує швидко зростати, кажуть експерти. На початку серпня ціни в супермаркетах впали подекуди до 13-15 гривень за кілограм.
І основна причина – розширення виробництва маленькими й середніми господарствами у різних регіонах.
У перший рік війни через втрату Херсонщини виробництво зменшилося вдвічі – з 400 тис. тонн у 2021 році до 204,5 тис. – у 2022-му. Минулого року в Україні зібрали вже 215,7 тис. тонн кавунів, а у нинішньому сезоні прогнозують майже 240 тис. тонн.
Фермери Херсонщини почали відновлювати господарства на нових місцях, а підприємці в інших регіонах отримали можливість збільшити виробництво й задовольнити внутрішній попит, каже аналітик Клубу аграрного бізнесу Максим Гопка.
“Раніше була велика конкуренція з півднем. Там собівартість виробництва була нижча, кавуни дозрівали раніше і значно в більших обсягах, тому перспектива вирощувати їх в інших регіонах була менш привабливою”, - пояснює експерт.
Тепер вона зʼявилася, як для західних, так і центральних та східних областей.
Якщо минулого року фермери ще експериментували, цього року закладені більш серйозні насадження, каже Гопка.
“Це справжній баштанний бум”, - підсумовує Марченко.
Він додає, що на вирощування овочевих культур і, зокрема, кавунів, переходить багато фермерів, які раніше займалися зерновими. Тепер через проблеми зі збутом, це стало менш вигідно.
З відходом з ринку великого херсонського виробника зʼявилось багато маленьких господарств, які продають свій товар у локальних магазинчиках за принципом “ось тут виростили, тут і продаєм”, каже експертка центру "Агро перспектива" Лариса Гук.
Це зручно ще й з огляду на те, що кавун – вередлива у транспортуванні ягода, й її перевезення за 300-400 км потребує значних зусиль.
“Українські аграрії дуже кмітливі і гнучкі, миттєво пристосовуються до змін ринку”, - вважає Гук.
Не треба забувати й про те, що внутрішнє споживання суттєво знизилося через виїзд українців за кордон та мобілізацію, нагадують аналітики.
Ще одна причина зростання пропозиції – це відновлення імпорту.
З поверненням контейнерного перевезення через порти, що зменшує витрати на логістику, в Україні відновився імпорт кавунів і динь, зазначає Гопка.
Усе це призвело до того, що ціна цього року подекуди повернулася до довоєнної, каже експерт.
Якщо минулого року вона була в середньому 20 грн за кілограм, зараз на оптових ринках можна знайти кавуни по 9-10 грн за кг, каже Гопка.
Як ми купуємо кавуни
Водночас змінюється й споживацька поведінка.
Якщо раніше люди купували по декілька цілих кавунів з вантажівки у дворі, тепер усе частіше обирають четвертинку чи половинку у супермаркеті, каже Гук.
За середньої ціни в магазині 15-20 грн за кілограм, кавун, який важить 10 кг, коштуватиме 150-200 грн. Екзотичні пропозиції, як-от іспанські кавуни, кавуни, вирощені органічно, жовті чи без кісточок коштуватимуть ще дорожче – від 30 до 100 грн за кілограм.
З огляду на це, з одного боку, зменшуються обсяги покупки, а з іншого – покупець буде вже обирати з усього асортименту фруктів, яким кавун тепер не поступається у ціні, пояснює Гук.
“На ринку є й інші ягоди та фрукти, що впливає на сегмент кавунів, - каже аналітикиня. - Є персик по 60 грн, малина, ожина і так далі, кожна людина обиратиме під себе”.
Реагуючи на зростання цін багато хто повернувся до практики вирощування кавунів у себе на городі.
За словами Гук, її родичі на Полтавщині влітку повністю задовольнили потребу в овочах і фруктах, у тому числі й кавунах, зі свого городу.
Як кавун мандрує Україною
Утім, вирощування кавунів у центральних областях України феномен геть не новий.
Попри те, що Херсонщина була до війни лідером у виробництві, монополістом вона не була. І кавуни успішно вирощували не лише на півдні, в Одеській та Миколаївській області, а й на Харківщині та Сумщині.
Причому найбільші посівні площі (за винятком Херсонщини) були саме в центральній Україні - у Дніпропетровській та Полтавській областях.
І це давня традиція.
Вважають, що батьківщиною кавуна є Південна Африка, де він і досі зустрічається у дикому вигляді.
А на територію сучасної України кавун, скоріше за все, прийшов з Османської імперії. Про це свідчить й тюркське походження самої його назви.
Як пригадує автор статті про історію українського кавуна Владислав Бурда, перші згадки про промислове вирощування кавунів на теренах України з'являються у 1660 році. Тоді перші баштани зʼявилися у Чугуєві неподалік Харкова.
У 1774 році німецький мандрівник Йоганн Гюльденштедт, йдеться у дослідженні, занотував у щоденнику, що кавуни, вирощені біля джерел річки Берестової (це територія сучасної Харківщини), за розмірами не поступалися астраханським.
У XIX столітті на території України утворилися чотири райони баштанництва - кременчуцький, харківський, херсонський та одеський.
Кілька спеціалістів у аграрній галузі, які працювали ще в 70-х роках XX століття, розповіли ВВС Україна, що у ті часи у централізованому сільському господарстві домінувала ідея так званої “спеціалізації”, яку впроваджувала радянська влада.
Вона полягала у тому, що господарства змушували вирощувати тільки профільні культури, а від непрофільних треба було відмовлятись. Тож кавун у центральних областях потрапив у розряд непрофільних. І так поступово до кінця 80-х баштани стали рідкістю в Україні за межами південних регіонів.
При цьому втрачалась культура вирощування та насіннєвий фонд пристосованих до центральних регіонів країни сортів кавуна, які давали тут гарні врожаї.
Також у середині XX століття в СРСР розпочався загальнодержавний проєкт заліснення - створення лісосмуг і зрошування, пояснив виданню “Сонцесад” професор Білоцерківського аграрного університету Зеновій Сич.
Тому лінія посухи у 1970-1980-тих роках змістилася з півночі на південь, і баштанництво теж зосередилося на півдні.
Глобальне потепління та зменшення площі зрошувальних земель в Україні повернули лінію посухи назад - до Києва й вище, зазначив експерт. Однак вирощувати кавун на великих площах у центральній чи західній Україні до великої війни сенсу не було.
Тепер це цілком можливо. Але в умовах змін клімату основним питанням стає доступність й ціна води, каже аграрна експертка Лариса Гук.
“Через 20 років без зрошення на півдні про врожаї можна буде забути”, - додає Гук.
Водночас розширювати свою географію кавуну дозволяють й розвиток технологій, й селекція сортів, пристосованих для різних кліматичних зон.
Як кавуни переселились з Херсонщини на Львівщину
Саме це дозволило фермеру з Херсонщини Степану Горбяку виростити цього року кавуни на Львівщині - при чому той самий сорт, який він вирощував на своїй малій батьківщині.
“Виростили не гірше”, - каже він в телефонній розмові з BBC Україна, яка заскочила його прямо в полі.
“Можливо, запах трохи відрізняється, - каже фермер, - на Херсонщині все-таки більше сонця, але кавуни - солодкі, великі, 8-10 кг в середньому, а деякі й до 16-ти”.
Рідну Хлібодарівку Степана Горбяка росіяни захопили у перші дні війни. В окупації залишилися 400 гектарів землі, сільськогосподарська техніка, його дім.
Тоді фермер з дружиною вирішили відновити господарство неподалік Жовкви на Львівщині, куди ще до війни привозили свою продукцію.
Цього року на ділянці у чотири гектари Степан Павлович вперше виростив кавуни, дині, помідори й солодкий перець.
Тут - піщані ґрунти, які швидше прогріваються, ніж чорнозем, і на яких кавун швидше достигає, каже Степан Павлович. На такому ґрунті кавуни ростуть у Таврійському регіоні, визначеному територією географічного зазначення Херсонський кавун.
Але сонячних днів на Львівщині, звісно, менше, і тому кавуни фермер висаджував у розсаді, щоби вони встигли дозріти швидше.
На подив фермера кавунам знадобився полив, дощів на Львівщині стало значно менше.
“Без полива тут нічого не виросте – клімат змінюється”, - підсумовує Горбяк.
Щодо прибутку, Степан Павлович, поки що скептичний. За його словами, цього року ринки вже всі зайняті - супермаркети уклали договори з постачальниками, але наступного сезону він сподівається розгорнутися більше.
Єдине, про що фермер каже з упевненістю, - кавун, який переїхав на понад тисячу кілометрів на північний захід України не поступається херсонському.
Джерело — ВВС
