Чи можна отримати справжю свободу, заховавшись від людей, світу, суспільства?. Можливо, це – спроба втекти від себе, але, наскільки вдале таке рішення?, і чи правильним був цей вибір?, тим паче, що за наслідки такого рішення, двом молодим людям довелося «сплатити» аж надто дорогу ціну, за найкоштовніше, що не виміряєш грошима... і вже не повернеш назад, навіть ціною власного життя.
Нова книга Світлани Талан «Де живе свобода» читається легко, на одному диханні, а від тексту, у буквальному сенсі, важко відволіктися, тому що, навіть, якщо читач перебуває десь в іншому місці, а не з книгою, то його думки, все одно залишаться поруч із персонажами.
В процесі читання роману, уява «домальовує», провокує нові запитання: де реальні події, життєві історії, а де художній домисел ТАЛАНовитої письменниці, що спонукає читача співпереживати персонажам роману, радіти та сумувати разом з ними до останньої сторінки.
Родіон – успішний представник «золотої молоді». У нього є все: гроші, освіта, розваги, друзі, але юнак не має найціннішого – особистої свободи... Відчувши перше нестримне, палке кохання до своєї молодої вчительки, він так щиро сподівається віднайти, і, за всяку ціну, зберегти цей найкоштовніший скарб – почуття до коханої жінки, але... чи до снаги?, адже кохання, це - не просто квіти, подарунки, красиві слова, турбота, взаємопідтримка одне одного, а й відповідальність двох людей за свої вчинки та дії, від яких залежить майбутнє.
Віталія – викладач ліцею, молода науковець, єдина донька своєї владної матері. Дівчина прагне виправдати надії матері, тому що жінка забезпечила дочці кар`єру, роботу, успішне життя, статус у суспільстві, однак, чи зуміла відчути та зрозуміти цінності, що значно коштовніші за гроші: взаємоповагу, розуміння, материнську любов та підтримку, бажання допомогти найріднішій людині, яка опинилася у складній життєвій ситуації?.
Де межа між любов`ю до України та обов`язком перед найближчими людьми?, чому у супільстві, де панує закон та мораль, так часто трапляється беззаконня та несправедливість?, хто нестиме відповідальність і чи будуть покарані винуватці? – відповідь на ці та багато інших запитань шукатиме читач, розмірковуючи над перепетіями сюжету книги.
Письменнця порушує у романі «Де живе свобода» такі важливі проблеми суспільства як: обов`язок людини та громадянина захищати цілісність та незалежність України?, громадський контроль за діяльністю влади – це головне завдання журналіста в умовах інформаційної війни, необхідність навернення до Бога та християнських цінностей для духовного відродження українського народу. Епізод відбудови церкви у зоні відчуження, другій зоні неподалік чорнобильської АЕС, де живе одна єдина людина – священник, є символом цього духовного відродження.
Тема чорнобильської трагедії є однією із найважливіших сюжетних ліній роману. Описуючи «мертве місто» Прип`ять, пусті будинки, покинуті в них речі, дитячі іграшки, безлюдні вулиці, порожні дитячі атракціони, письменниця підкреслює трагедію кожної окремої родини, чиї життя чорнобильська катастрофа змінила назавжди і повернутися не судилося вже ніколи:
«Вражена побаченим, Віталія довго стояла на одному місці. Вона не могла відірвати погляду від дитячого автодрому, де машинки атракціону зупинилися назавжди. Вони просіли, покрилися мохом, днища їх проржавіли і крізь діри у них пробивалася трава. Тир, каруселі, гойдалки — все завмерло на місці. Гнітюче враження справило колесо огляду, яке мало радувати мешканців міста й гостей, демонструючи місцевість із висоти, але завмерло в одній позі раз і назавжди.»(1)
«Де живе свобода» – роман про цінності, свободу, відповідальність та вибір.... Вибір між світом та темрявою, добром та злом, любов`ю та ненавистю, гідністю та пристосуванством, вірністю та зрадою. Свобода вибору – найвища цінність, яка залишається в серці кожного з нас і тільки, зберігши промінчик світла у своїй душі, відчуємо, де саме наш шлях і, незважаючи на всі труднощі, зробимо вірний крок у майбуття, сповненого надії на те, що завтра буде кращим та світлішим.
(1) Світлана Талан «Де живе свобода» - С. 145
Примітка: Огляд книги написано спеціально для сайту “Буквоїд“ 28.03.2020 Текст публікується в авторській редакції з відновленого архіву.
