Відома українська режисерка Кіра Муратова якось сказала:
«У мене завжди фільм зростає, як дерево. Є глобальний задум, а по ходу справи на ньому з'являються гілочки й так він розгалужується до самого кінця».
Кожен творець може черпати своє натхнення і брати ідеї з різних джерел, та для багатьох сучасних фільмів таким джерелом є література, яка стала їхнім найміцнішим корінням.
Думки про українське кіновиробництво можуть бути різними, однак, точно можна стверджувати одне: його зв’язки із сучасною українською літературою є нерозривними. Нижче — добірка творів, які були екранізовані або ж стали основою для написання сценаріїв.
Один з найяскравіших і найбажаніших переглядів березня 2024 року — екранізація дебютного прозового твору «Я, «Побєда» і Берлін» Андрія Кузьменка, більш відомого за псевдонімом Кузьма Скрябін. Пригоди, описані на сторінках твору, і на екрані — спогади самого автора про його старе антикварне авто й історії, у які він втрапив за її кермом.
У кінострічці лунають кавери на пісні гурту Скрябін, які записувалися такими виконавцями, як Танок на майдані Конго, Джамала, O’Torvald та іншими. Як і оригінальний твір, фільм показує бентежну молодість цілого покоління і транслює думку про бурхливість і всепрощенність молодості.
Було колись: твори й кіно для поціновувачів історичного жанру
Події роману «Фелікс Австрія» Софії Андрухович відбуваються у 19 столітті, й епоха показана на сторінках об’ємно й детально: від вивісок та гасел до актуальних тем і розмов персонажів. Знятий за мотивами цього роману фільм «Віддана» відтворює цю атмосферу ще більш повно, візуально, доповнюючи уявлення аудиторії про часи, що давно минули.
Дві подруги, що з дитинства разом — служниця Стефанія та її пані Аделя — сваряться і примиряються, мріють, закохуються і приховують таємниці, кінець кінцем лишаючись найближчими, попри всі негаразди. Софія Андрухович брала участь у розробці сценарію і відмічала свою зацікавленість у процесі, такому далекому від звичного їй світу літературного письма.
А от персонаж «Чорного ворона» Василя Шкляра — постать, що застала епоху значно пізнішу й, порівняно з попереднім твором, більш жорстоку. Головний герой — отаман Холодноярської республіки, який бореться за незалежність України проти радянських військ. Василь Шкляр, який видав більш як десять романів, покладався на історичні документи й навіть на розсекречені архіви КДБ, створюючи цю історію.
Фільм «Чорний ворон», випущений для глядачів у 2019 році, переносить події на великий екран і ще раз підкреслює важливість нашої пам’яті та шанування минувщини.
Інший роман, що зображає Україну минулого, однак не зупиняється на одному лиш історичному епізоді — твір Володимира Лиса «Століття Якова». Події, що охоплюють не одне десятиліття, зображають життя головного героя і його оточення в різних періодах і різних умовах.
Екранізоване у вигляді мінісеріалу «Століття Якова» показує любов, ненависть, довіру, прощення, розчарування і надію не самого лиш Якова; його перипетії — це спадок поколінь.
Важливі питання і щирі зізнання: література й кіно про побутове й головне
Невдовзі українські кіноглядачі зможуть переглянути фільм «Я і Фелікс», яким уже насолодилася іноземна аудиторія престижних міжнародних кінофестивалів. Режисерка Ірина Цілик не просто екранізувала роман Артема Чеха «Хто ти такий?», а й адаптувала його, аби створити ґрунтовну, щиру й ностальгійну кінострічку.
Юрій Іздрик зіграв у фільмі одного з головних героїв — ветерана-афганця Фелікса, який одного дня вступив у життя малого Тимофія і цим змінив його назавжди. У творі, як і в кіно, йдеться про дорослішання у колі сім’ї та друзів, формування особистості поряд із малознайомими, однак дуже важливими людьми, і в атмосфері дев’яностих, коли навіть серед усього безладу можна було знайти надію.
Не ставить питання, але зізнається: «Я працюю на цвинтарі» — роман Павла «Паштета» Белянського, події якого багато в чому віддзеркалюють його особистий досвід. Уже в назві роман і фільм відкрито заявляють про важливість тем, які розкриватимуть. Смерть, втрата й неможливість її пережити — усі переплітаються в буднях простого працівника, який навіть зі свого кабінету в бюро ритуальних послуг бачить зріз світу й життя, яким воно є і яким може бути.
Кінострічка, що лишається відданою чорному й комічному настрою книги, дозволяє глядачам побачити красу в осінніх моментах, відчути тугу й надію разом із персонажами, а також спробувати для себе оцінити складність і важливість життя.
Там, де сходить сонце: тексти й стрічки, присвячені українському сходу
Схід України, безумовно, є багатим на досвіди та історії регіоном. Його характер і природа, зранені подіями останнього десятиліття, постають сильними та водночас крихкими. Так у романі «Ворошиловград» Сергія Жадана, як і в його екранізації «Дике поле», постає тема повернення додому й боротьби за те, що колись було таким рідним і важливим.
Режисер фільму й автор книги погодилися, що цілковитим відображенням роману кінострічку вважати не варто. Однак їх основні сюжетні лінії та почуття, що розвиваються персонажами, однаково показують красу, родинну цінність і близькість Донбасу.
Інша екранізація, що відтворить роман Андрія Куркова «Сірі бджоли», ще не встигла потішити українських глядачів, однак вже запланована. Події твору відбуваються на території, уже охопленій бойовими діями, де навіть у давніх знайомих і погляди, і вподобання, і друзі — протилежні сторони конфлікту. Прагнучи врятувати своїх бджіл, головний герой вирушає у подорож навіть більш небезпечну, ніж життя на межі.
Багатовимірність простору: кінострічки, зняті за мотивами українських п’єс
Драма — один із видів літератури, що дозволяє творити поза текстуальним виміром, задіюючи всі елементи простору. Утім, навіть відіграна на сцені п’єса здаватиметься геть інакшою, ніж відзнята на камеру історія. Це твердження можна застосувати до кінострічки Володимира Тихого «Брама», знятої за мотивами п’єси Павла Ар’є «На початку і наприкінці часів». І текст, і стрічка показують життя родини, що повернулася до зони відчуження, адже не змогла подолати бар’єр стигматизації «чорнобильців». І хоча кінорежисер дозволяє собі значним чином адаптувати оригінал, атмосфера втрати й відстороненості зберігається.
Іншим відносно нещодавнім подібним релізом є фільм «Уроки толерантності», що оживляє на екрані персонажів п’єси «Гей-парад» Ігоря Білиця. Хоч із назви може здатися, що йтиметься про розвиток поваги до ЛГБТК+ людей, історія ця насамперед навчає любові до своїх найрідніших і найближчих без поділу за гендерами чи орієнтацією.
Сучасна українська література розвивається попри складні загрозливі умови. Майбутнє українських книжок — у руках вдячних українських читачів. Український кінематограф у цьому відданий партнер і чесний друг, з яким цей розвиток буде природним і натхненним.
Авторка: Олександра Беспала
Коректорки: Анна Ковбасенко та Ангеліна Іванченко
Маєш цікавий матеріал про сучасну українську літературу та хочеш, аби його опублікували? Надсилай на пошту bestseller.corporate@gmail.com.
Популяризуймо сучукрліт разом!
