Як перетворити ніч на день? Це питання постало перед колективом ††† (Crosses), які 8 років переховувались у тіні, допоки не пролилось на них світло, що називають «PERMANENT.RADIANT».
У ньому складне музичне аранжування й туманний ліризм Морено, де інколи можна знайти посилання на минуле минуле Чіно і Лопеса, що цілком логічно, враховуючи вихід басиста Чака Дума з групи. До речі, це поставило під сумнів існування колективу, але дуо обрало варіант дражнити шанувальників синглами й відеокліпами. І без сумніву цей матеріал випереджає розвиток dream pop музики на роки.
Цього разу вони мали повну свободу для креативу. Однак спокійні мелодії Шона чи легкий вокал Морено не завжди такі милі й пухнасті.
EP відкриває химерними синтезаторами й перкусією пісня «Holier». Вона на стільки ж прекрасна, на скільки й тужлива. Відео пісні розкриває весь сенс: занурена у воду дівчина символізує хрещення, а її мовчазна покірність — підкорення релігії. Протягом усього кліпу вона намагається побороти нав'язані думки «святіших за неї» [holier than her], але їй це не вдається.
Своєю чергою «Sensation» виділяється спокійним ритмом і монотонним вокалом Чінаря. А «Vivien» навпаки, вступає доволі агресивно й динамічно. До того ж тут повторюється приспів з «...Baby One More Time» від Брітні Спірс.
Наступна композиція, «Cadavre Exquis», дотримується рамок фантасмагоричності «PERMANENT.RADIANT». Тільки ось його відмінність лежить у відсутності традиційного баса, гітар. Так, тут можна помітити ДНК Deftones, але вони навмисне приглушені, бо все ж ми слухаємо «хрестів». Це вибудовує своєрідну таємничість із запитанням, на яке неможливо відповісти точно: чи завжди ліричний герой падатиме у могилу до коханої? (Тобто згадуватиме її)
Бонус-пісня — «Day One» відрізняється від інших веселою тональністю й ритмічністю. Вона прокладає асоціації з теплим, літнім днем і посмішками навколо. Не випадково тут акцентується саме музичний супровід, а не вокал Морена. Адже вони роками намагаються позбутись ярлика «Deftones-lite проєкт».
«PERMANENT.RADIANT» закриває «Procession» і її атмосфера побудована так, ніби з цього моменту починаються фінальні титри фільму. Демонструючи хард-рокові гітари й сінт-поп елементи, вона немов би закриває двері між смутком і радістю. Водночас як сказали творці для журналу Kerrang!, «шість пісень — це лише маленька величезної колекції, над якою ми працюємо». Тобто, це портал у невідомість, яка стала яснішою з виходом «Goodnight, Godbless, I Love U, Delete.».
