Данія та червона загроза 1900-1939 роки.
На початку 20 століття Данія залишалася нейтральною, та доволі слабкою державою в військовому плані. Данія мала у володінні Гренландію та Фарерські острови. На час Першої світової війни Данія дотримувалася нейтралітету і участі у війні не брала. Але після перевороту більшовиків в Росії в 1917 році і в Данії комуністи та соціалісти почали активніше свою діяльність. Хоча варто сказати, що як і в Норвегії в Данії сутички з комуністами та соціалістами рідко коли закінчувалось смертями, в першій половині ХХ століття. Зараз розглянемо з вами основні сутички першої половини ХХ століття.
11 лютого 1918 року в Данії відбувся штурм Фондової біржі у Копенгагені лівацькими силами. Організовані комуністи робітники увірвались до будівлі Фондової біржі озброєні дерев'яними дубинами, розпочали трощити приміщення та бити людей. На місце події прибули загони кінної поліції і зав'язалася сильна бійка з ліваками, за кілька годин поліція зачистила територію від злочинців. Поранені були з обох боків багатьох нападників було засуджено до тривалих термінів покарання.
13 листопада 1918 року Це було ще більш радикальніше протистояння ліваків. Синдикалісти та соціалісти оголосили загальний страйк, вимагаючи звільнення заарештованих ліваків за злочинну діяльність, які були заарештовані раніше. Тисячі ліваків вийшли на вулиці і почали блокувати трамваї та зупиняти їх. Поліція пішла на жорсткий розгін. У полісменів летіло каміння та залізні прути. Було поранено близько 100 полісменів, та сотні ліваків страйкарів. Організатори ( Марі Нільсен та Тьогер Тьогерсен, які згодом стали співзасновниками Комуністичної партії Данії) були засуджені до ув'язнення в суворих ізоляторах, загиблих не було.
У квітні 1920 року відбулась Великодня криза, яка призвела до чергових сутичок з поліцією. Король Крістіан X розпустив уряд, через що ліваки вирішили, що король хоче встановити диктатуру. Величезні натовпи ліваків вийшли на вулиці Копенгагена, погрожуючи зупинити всю країну загальним страйком та вимагали також ліквідацію монархії. Відбулися сутички з жандармерією та силовиками біля королівського палацу Амалієнборг. Попри це загиблих не було.
У травні 1931 році відбулось червоне повстання у Накскові. Через Велику депресію рівень безробіття катастрофічно зріс. Місцеві комуністичні злочинці очолили радикальний безробітній рух, членами якого були ліві радикали. Вони захопили залу міської ради Накскова з вимогою виділити грошову допомогу. Влада через це заборонила першотравневі демонстрації комуністів. Це спровокувало масштабні барикадні бої на вулицях міста. Протестувальники кидали в поліцію камінням, на що силовики відповідали ударами кийків. Десятки комуністам та ліваків були серед постраждалих також десятки було заарештовано, попри це загиблих не було .
Битва на площі Блогордс відбулась в 1935 році. У цій сутичці прийняли участь праві та консерватори проти комуністів та інших ліваків. У 1930-х роках в Данії активізувалися праві сили, які копіювали італійських фашистів ( носили уніформу, марширували колонами). Комуністи створили воєнізоване крило " Робітнича варта" для протидії правим. Коли праві намагались провести мітинг у кварталі де було багато комуністів, у червоному кварталі Копенгагена Ньорребро, понад 2000 комуністичних злочинців заблокували площу. Почаласт масова жорстка сутичка з застосуванням кастетів, ножів та дубин між ліваками та правими, у яке врешті решт втрутилась поліція.
Попри надзвичайну жорстокість бійки та численні ножові й черепно-мозкові поранення, лікарям вдалося врятувати всіх учасників. Загиблих не було.
Данія в часи Другої світової 1940-1945 роки.
Варто сказати, що попри окупацію Данії німецькими силами, країна фактично до 1943 року, мала власний суверенітет, Данія сама вирішувала власні справи, контроль німцями безпосередній був встановлений лише в 1943 році. Зараз ми поговоримо про основні дії комуністичнх та лівих терористів проти уряду Данії та німців, та сутички з ними.
Головний і найнищівніший удар по комуністах у 1941 році завдали не німецькі війська, а данська державна поліція, яка діяла в рамках офіційної урядової «політики співпраці» з окупантами. 22 червня 1941 року, у день нападу Третього Рейху на СРСР, Гестапо висунуло вимогу данському уряду негайно ізолювати комуністів. На світанку данська поліція провела блискавичну загальнонаціональну облаву. Було заарештовано 295 провідних діячів Комуністичної партії Данії (DKP), включно з трьома чинними депутатами данського парламенту (Фолькетингу), серед яких був і лідер партії Аксель Ларсен (хоча пізніше Ларсен зміг тимчасово переховуватися, його все одно схопили у 1942 році). : Сутичок не відбулося. Оскільки операція була повною несподіванкою, а ліві активісти до цього моменту не мали зброї чи наказів чинити збройний опір, арешти пройшли мирно, без жодного пострілу. 22 серпня 1941 року данський уряд під тиском Німеччини ухвалив комуністичний закон. Цей закон офіційно заборонив Комуністичну партію Данії та будь-які пов'язані з нею ліві чи комсомольські організації. Закон мав зворотну силу, що зробило червневі арешти «законними» Поліція отримала розв'язані руки для обшуків, конфіскації майна та арештів будь-кого, хто підозрювався у лівих поглядах. Організаційну мережу лівих у правовому та публічному полі Данії було ліквідовано. Осінью 1941 року відбулось створення табору Горсерьод. Усіх заарештованих влітку комуністів та лівих активістів данська влада перевела до спеціально створеного табору інтернованих Горсерьод (Horserødlejren) на півночі острова Зеландія. На той момент табір охороняли данські тюремники, а не німці, проте режим утримання контролювався окупантами. Бойових втрат не було, але сотні лівих активістів опинилися за колючим дротом. Це повністю паралізувало можливість створення партизанських загонів у 1941 році. Саме з цього табору згодом (у 1943 році) німці депортують данських комуністів о німецького концтабору Штутгоф, де багато з них загине від голоду та хвороб.
У 1942 році з'являється терористично-комуністична організація КОРА. Протягом літа 1942 року група KOPA здійснила перші підпали німецьких складів та підприємств, що виконували замовлення Вермахту. Офіційний данський уряд у рамках «політики співпраці» вважав дії саботажників загрозою для відносного суверенітету країни. 2 вересня 1942 року новий соціал-демократичний прем'єр-міністр Данії Вільгельм Буль виступив із відомим радіозверненням до нації. Він офіційно закликав громадян здавати та доносити на саботажників правоохоронним органам, назвавши дії партизанів злочином проти власної країни. Цей крок мобілізував консервативну частину суспільства та поліцію. Завдяки доносам інформаторів правоохоронці змогли вистежити кілька щойно створених лівих осередків, що значно ускладнило роботу комуністичного підпілля в Копенгагені та інших великих містах. У жовтні 1942 року комуністи почали масово видавати нелегальну газету Land og Folk ("Земля і народ"). Німецькі спецслужби спільно з данськими правими радикалами розгорнули масштабне полювання на підпільні друкарні. Завдяки радіопеленгації та мережі агентів Гестапо здійснило кілька успішних нальотів на конспіративні квартири в Копенгагені. Кілька ключових підпільних типографій було ліквідовано. Матеріали, техніка та готові тиражі були онфісковані, а організатори — заарештовані. Найбільшим успіхом німецьких та данських органів безпеки у 1942 році став арешт Акселя Ларсена — голови Комуністичної партії Данії (DKP), який після облав 1941 року переховувався в глибокому підпіллі. 5 листопада 1942 року в результаті скоординованої операції Гестапо за підтримки місцевих інформаторів Ларсена було вистежено та схоплено е завдало сильного координаційного удару як політичному крилу комуністів, так і партизанським групам, які координувалися через партійні канали. Після тривалих допитів Ларсена зрештою відправили до німецького концтабору Заксенгаузен.
У 1943 році події загострились ліваки та комуністи, почали діяти більш жорсткіше і злочинніше. На початку року комуністи провели серію успішних підривів підприємств у Копенгагені. Гестапо кинуло великі сили на пошук вибухівки та баз партизанів. Завдяки агентам-інформаторам німецька таємна польова поліція викрила кілька конспіративних квартир. Відбулися перші точкові штурми приміщень, де переховувалися ліві підривники. Поліція та німці влаштовували засідки безпосередньо біля заводів. Кілька бойових груп BOPA були повністю розбиті або заарештовані під час спроб закласти вибухівку. Німці захопили велику кількість детонаторів та елегальної літератури, серйозно знекровивши столичне підпілля. У серпні 1943 року великі промислові міста Данії (Оденсе, Есб'єрг, Орхус) охопила хвиля масових антифашистських страйків і заворушень, які активно координували комуністи та ліві профспілки. Це вилилося у відкриті вуличні зіткнення. Робітники будували барикади, атакували німецькі патрулі та офіси данських нацистів. 29 серпня 1943 року німецький генерал Герман фон Ганнекен оголосив у країні воєнний стан. Німецька армія (Вермахт) за підтримки бронетехніки та данських правих воєнізованих формувань штурмувала робітничі квартали. Данський уряд подав у відставку, а данська армія була роззброєна німцями. Було заарештовано сотні лівих активістів. Будь-які демонстрації та збори були заборонені, а порушників наказів німці розстрілювали на місці. Одразу після введення воєнного стану, 29 серпня 1943 року, німецькі війська оточили та захопили табір інтернованих Горсерьод, де з 1941 року утримувалися данські комуністи. Хоча близько 90 ув'язненим вдалося втекти завдяки попередженню від данських охоронців, більшість залишилася в руках німців. 2 жовтня 1943 року німці депортували 150 данських комуністів до німецького концентраційного табору Штутгоф (Stutthof). Це був нищівний адміністративний удар, який прирік багатьох лівих лідерів на смерть. Оскільки Вермахт почав використовувати залізниці Данії для перекидання військ, комуністи розгорнули «рейкову війну». Німці створили спеціальні озброєні патрулі залізничної охорони (Bahnschutz) за участю данських добровольців-нацистів. У жовтні-листопаді 1943 року німці влаштували десятки успішних засідок на залізничних вузлах Ютландії. Кілька партизанських груп, що намагалися мінувати колії, потрапили під кулеметний вогонь і були ліквідовані. Під час придушення серпневих протестів та страйків 1943 року німецькі солдати розстріляли десятки комуністів та інших ліваків на вулицях данських міст. Однією з найважчих втрат для лівих став розстріл Пауля Ельвінга Калвеля а інших членів диверсійних груп комуністів наприкінці 1943 року. Вони були схоплені Гестапо, засуджені німецьким військовим трибуналом до смерті та страчені на військовому полігоні в Ривангені (Копенгаген). Після жовтневої депортації з табору Горсерьод до концтабору Штутгоф, данські комуністи зіткнулися з жахливими умовами утримання, важкою працею та тифом. До кінця 1943 року в Штутгофі було зафіксовано перші смерті замучених данських лівих активістів.
Але саме 1944 рік став найкривавішим на найващим роком для комуністичних терористів та інших груп. У відповідь на масштабні диверсії партизанів комуністів німецьке Гестапо та новостворені данські колабораціоністські формування — Корпус Шальбурга та допоміжна поліція HIPO (сформовані з данських правих радикалів та нацистів) — розгорнули тотальну війну на знищення підпілля. Протягом 1944 року відбулися десятки прямих збройних сутичок, штурмів конспіративних квартир та вуличних боїв, у яких ліві партизани зазнали величезних безповоротних втрат убитими. У 1944 році протистояння в Данії переросло у справжню міську герилью. Німецькі спецслужби (Гестапо) та данські праві радикали з допоміжної поліції HIPO та Групи Петера (терористичний підрозділ із данських колаборантів-нацистів) провели серію жорстоких та успішних контрпартизанських операцій. Вони завдали лівому підпіллю комуністів найважчих втрат за всю історію війни.
Ліві партизани масово підривали колії в Ютландії, щоб зірвати перекидання німецьких підкріплень до Франції напередодні висадки союзників у Нормандії. Німці розгорнули контрнаступ із залученням залізничної охорони та Абверу. Навесні 1944 року німецькі спецслужби за допомогою радіопеленгації та мережі інформаторів із данських правих кіл вистежили ключову логістичну мережу комуністів в Ютландії. У травні 1944 року Гестапо влаштувало масштабну скоординовану облаву на «Групу 196» — один із найефективніших лівих загонів залізничного саботажу. Німці одночасно заблокували кілька конспіративних квартир та складів із вибухівкою в містах Орхус та Раннерс. Під час штурмів зав'язалися перестрілки, оскільки ліві відстрілювалися з англійських пістолетів-кулеметів STEN. Проте сили були нерівними. Загін було повністю розгромлено. Понад 20 досвідчених підривників і зв'язкових було схоплено або вбито. Німці захопили велику кількість пластичної вибухівки PE3, яку партизанам скидали британські літаки. Це паралізувало саботаж на залізниці в цьому регіоні на кілька місяців. Завод Riffelsyndikatet (Синдикат зброї) у Копенгагене виробляв кулемети для німецької армії. Ліві вважали його ціллю номер один. На початку літа 1944 року Вермахт та воєнізовані загони данських нацистів посилили охорону об'єкта, створивши систему засідок навколо промзони. Гестапо через засланих агентів знало що комуністи готують штурм. 22 червня 1944 року великий загін комуністів. Хоча їм вдалося закласти рекордні кілька сотень кілограмів вибухівки й підірвати головні цехи, на виході з фабрики вони потрапили у заздалегідь підготовлену пастку. Німці та данські есэсівці заблокували вулиці й відкрили шквальний кулеметний вогонь. Почався кривавий міський бій. Кілька лівих партизанів загинули на місці. Понад десяток бійців комуністів , які отримали поранення, були заарештовані. Наступного дня, 23 червня 1944 року, у відповідь на цей підрив, німці ввели комендантську годину і без суду розстріляли у в'язниці 8 раніше схоплених лівих підпільників для залякування населення. Після розстрілів за саботаж комуністичні лідери через нелегальні профспілки оголосили загальний страйк у Копенгагені. Для придушення лівого повстання німецький комендант залучив Корпус Шальбурга (Schalburgkorps) — данських правих радикалів та ветеранів Східного фронту, які ненавиділи комуністів. Робітники будували барикади, а бойові загони комуністичних злочинців здійснювали вилазки. Корпус Шальбурга діяв із надзвичайною жорстокістю: данські праві нацисти разом із Вермахтом штурмували барикади в робітничих кварталах (таких як Nørrebro і Vesterbro), використовуючи бронетехніку та артилерію. Одночасно вони розстрілювали будь-кого, хто з'являвся на вулиці під час оголошеного німцями стану облоги. Повстання було втоплене в крові. Ліве крило опору зазнало колосальних втрат: понад 100 активістів і бойовиків було вбито на барикадах, а Гестапо заарештувало сотні лівих координаторів, повністю розірвавши зв'язок між керівництвом DKP (Комуністичної партії) та фабричними осередками. Після того, як у вересні 1944 року німці заарештували та розпустили офіційну данську поліцію, всю владу на вулицях перебрала HIPO (Hilfspolizei) — допоміжна поліція з данських нацистів. Вони розв'язали тотальний терор, оскільки, на відміну від німців, чудово знали місцеве населення, мову та адреси лівих активістів. Восени 1944 року HIPO, використовуючи катування затриманих у своїх катівнях (зокрема, в Копенгагенській поліцейській префектурі, яку вони зайняли), дізналися адреси штаб-квартир комуністів. По місту прокотилася хвиля штурмів. Конспіративні квартири комуністів та інших лівих оточували десятками бійців HIPO. Ліві партизани відстрілювалися до останнього патрона, підривали себе гранатами, щоб не потрапити в полон. Протягом жовтня-листопада було практично повністю знищено керівний склад Третього і Четвертого диверсійних районів комуністів в столиці. Було вбито або схоплено та згодом страчено понад 40 провідних командирів і бойових інструкторів лівого підпілля. Це був найсильніший удар по структурі організації за весь 1944 рік.
1945 рік став фінальним і надзвичайно кривавим етапом протистояння в Данії. Попри те, що нацистська Німеччина наближалася до краху, німецьке Гестапо, Вермахт та данські праві радикали з допоміжної поліції HIPO та терористичної Групи Петера посилили репресії, намагаючись повністю зачистити ліве підпілля перед своєю капітуляцією. Протягом січня – травня 1945 року партизани комуністи вели безперервні міські бої. Вони несли важкі безповоротні втрати у перестрілках, засідках та на розстрільних полігонах аж до самого звільнення країни британськими військами 5 травня 1945 року. На початку року данська нацистська поліція HIPO, використовуючи інформацію від затриманих під тортурами підпільників, вистежила головну систему логістичного постачання комуністів в Копенгагені. У середині січня 1945 року загони HIPO провели серію блискавичних рейдів та облог конспіративних квартир. Ліві партизани чинили запеклий опір, використовуючи автоматичну зброю та ручні гранати. Проте праві, маючи чисельну перевагу, заблокували цілі квартали. Кілька важливих осередків комуністів були повністю розбиті. Понад 15 партизанів було вбито на місці або тяжко поранено та схоплено. Німці та HIPO захопили величезні склади зброї та британської вибухівки, що суттєво обмежило можливості лівих проводити великі диверсії наприкінці зими. Ліві диверсанти намагалися повністю паралізувати рух поїздів, щоб завадити евакуації німецьких військ із Данії на захист Берліна. Проти них було кинуто «Групу Петера» — каральний підрозділ із данських правих радикалів, підпорядкований СС. У лютому та березні 1945 року німецька військова охорона залізниць та данські СС влаштували масовані нічні засідки вздовж ключових залізничних шляхів Ютландії. Мобільні групи комуністів, які підходили до колій із вибухівкою, потрапляли під перехресний вогонь. Понад 10 підривних груп комуністів були виявлені та ліквідовані. Більшість партизанів розстрілювали прямо на насипах, а тих, хто вижив, передавали Гестапо для показових допитів. Гестапо за підтримки колаборантів розпочало фінальну хвилю ліквідації керівних кадрів Комуністичної партії (DKP) та комуністів, щоб не допустити масштабного лівого збройного повстання у Копенгагені напередодні приходу союзників. У березні 1945 року німцям вдалося викрити кілька штаб-квартир. Арешти супроводжувалися жорстокими вуличними облавами. Було схоплено десятки ключових організаторів. Розуміючи, що кінець війни близький, німці прискорили винесення смертних вироків. У березні та квітні 1945 року на військовому полігоні в Ривангені відбулися одні з наймасовіших розстрілів схоплених лівих диверсантів за всю війну. Останні страти партизанів коимуністів відбулися за лічені тижні до капітуляції Німеччини. Навіть після того, як увечері 4 травня 1945 року було оголошено про капітуляцію німецьких військ у Данії (яка набувала чинності зранку 5 травня), фанатичні данські колаборанти з HIPO та члени данської нацистської партії відмовилися скласти зброю. У ніч проти 5 травня та в перші години звільнення в Копенгагені та інших містах спалахнули жорстокі вуличні бої. Загони комуністів та інші ліві бойовики штурмували будівлі, де забарикадувалися бійці HIPO та данські СС. Праві вели вогонь із дахів та вікон, використовуючи кулемети. У цих фінальних боях агинули десятки лівих партизанів, які намагалися заарештувати правих.
Згідно з офіційними даними данських істориків та музеїв опору, загальна кількість загиблих безпосередньо комуністів та інших лівих бойовиків становить 175 убитими. З них 100 це знищені саме в бойових зіткненннях. Сюди входять бойовики, що були застрелені на місці під час прямих міських боїв з німцями та данською нацистською поліцією HIPO (наприклад, під час штурму заводу Riffelsyndikatet), загинули в засідках на залізниці, під час поширення нелегальної преси, або у вуличних боях 4–5 травня 1945 року. Ще 50 комуністів загинули в концтаборах. Це ліві активісти і комуністи , заарештовані данською поліцією у 1941 році та згодом депортовані німцями до концтабору Штутгоф та Ноєнгамме. Вони померли від виснаження, епідемій тифу або загинули під час трагічних «маршів смерті» на початку 1945. Ще 25 осіб були страчені за вироками судів. Вони були страчені за терористичну та підривну діяльність.
Зараз варто згадати, про найбільш відомих комуністів та інших лівих, які були ліквідовані в часи війни.
Ейвінд Індрідасон один із перших радикальних лідерів бойового комуністичного крила. Загинув у запеклій вуличній перестрілці з німецьким патрулем у Копенгагені під час спроби відірватися від переслідування.
Кай Ліпманн активний диверсант лівого підпілля. Був вистежений членами з допоміжної поліції HIPO і застрелений під час збройного штурму його схованки, відмовившись здатися в полон.
Свенд Борге Нільсен боєць залізничних комуністичних загонів. Потрапив у нічну кулеметну засідку німецької охорони на залізничному вузлі в Ютландії під час закладання вибухівки PE3. Загинув на місці.
Ерік Галльберг загинув у перестрілці в останні дні окупації (травень 1945 року) під час штурму будівлі, де забарикадувалися озброєні данські праві радикали з HIPO.
Пауль Ельвінг Калвель організатор великих промислових підпалів та саботажу. Його розстріл наприкінці 1943 року став однією з перших гучних офіційних страт лівих партизанів у Копенгагені.
Йорген Шмідт боєць штурмової комуністичної групи . Схоплений під час диверсії на заводі, засуджений військово-польовим судом і розстріляний у Ривангені в 1944 році.
Карл Крістенсен комуністичний підривник, страчений у Ривангені на початку 1945 року, за кілька місяців до капітуляції Німеччини. Його ім'я викарбувано на меморіальних плитах Frihedsmuseet.
Пребен фон Манбах молодий лівий студент, який приєднався до комуністичний терористичних бойових груп. Схоплений під час облави HIPO, страчений у 1944 році за «тероризм проти Вермахту».
Альфред Лангвад провідний активіст Комуністичної партії Данії (DKP). Заарештований данською поліцією ще у 1941 році за «Комуністичним законом». Депортований у Штутгоф, де помер від виснажливої праці та голоду в 1944 році.
Мартін Андерсен лівий профспілковий діяч і координатор робітничих страйків. Не витримав умов утримання в Штутгофі й помер під час епідемії плямистого тифу наприкінці 1944 року.
Ханс Крістіан Мюллер комуніст, який зміг пережити важкі роки в концтаборі Штутгоф, але загинув у січні 1945 року під час трагічного «маршу смерті», коли німці пішки гнали ув'язнених через морози вглиб Німеччини під час наступу Радянської армії. Був застрелений охороною конвою через знесилення.
Віллі Еріксен загинув у квітні 1945 року на евакуаційній баржі в Балтійському морі, куди німці завантажили полонених комуністів зі Штутгофа без їжі та води.
Після закінчення Другої світової війни, комуністи та інші групи ліваків, були фактично розгромлені в Данії, решта вцілілих бойовиків здали зброю та вибухівку владі Данії на початку червня 1945 року. Ліві були надто слабкі і не змогли реорганізуватись після Другої світової війни. Після вступу Данії в НАТО в 1949 році контррозвідка Данії в часи Холодної війни розгорнула таємне стеження за всіма комуністичними та іншими лівими групами в країні. Це унеможливлювало активну діяльність ліваків. На відміну від Норвегії чи Нідерландів в яких після Другої світової війни відбувались сутички ліваків з владою та правими, то в Данії післявоєнний аспект протистояння, фактично був виключений як такий. Розвідка Данії проводила стеження за ліваками фактично, аж до кінця Холодної війни
