ㅤАвторка: Марфа
ㅤОднією з цілей фемінізму є забезпечення суб’єктності жінки в політичному просторі. У слова «суб’єкт» є філософське, суспільнознавче і правове визначення. Вони всі об’єднанні одним – суб’єкт, на відміну від об’єкта, роль якого пасивна, виконує активну роль. Ознаки суб’єктності фактично впираються в наявність свободи, будь це свобода мислення, дії, чи будь-яка інша. Базисом політичних ідеологій є уявлення про свободу: політичну та економічну.
ㅤПершою парою полярностей, які ми розглянемо в цьому контексті є колективізм та індивідуалізм. Колективістська культура передбачає домінування колективної відповідальності над індивідуальною свободою і пріоритезує інтерес групи над особистим інтересом. При цьому колективістська культура характерна як комуністичній КНР, так і Японії, в якій вже майже 70 років панівною партією є ліберально-демократична. Цим ми хочемо показати, що альтернативні ознаки, які, здавалося б, мають перебувати у певній частині політичного спектра, можуть опинятися на протилежних його частинах.
ㅤПродовжимо розглядати приклад Японії вже з точки зору традиціоналізму. Японське суспільство дуже дбайливо ставиться до своїх традицій: для них принципово важливо поважати старших, вони мають цілу систему поклонів, кожному статусу відповідає певний кут нахилу голови, структура родини теж дуже традиційна. Традиціоналізм часто пов’язують з консерватизмом, однак збереження традицій не є фундаментальним запереченням сучасності. Японці десятиліттями вдало поєднують консервативне ставлення до власної культури з ліберальною політичною системою та успішною ринковою економікою.
ㅤЧи означає критика фемінізмом патріархату заперечення традиційної родини? Забігаючи наперед – ні. Повертаємося до суб’єктності жінки в політичному просторі, адже тут, так само як і в політиці, фемінізм турбується про можливість жінки приймати активну роль. Жіночий рух не має і не може мати особистої претензії до жінки, яка обрала реалізуватися як матір і домогосподарка, так само як і до її чоловіка, який, слідуючи традиціям, забезпечує всю їхню родину. Чи може умовна домогосподарка бути феміністкою? – так, бо так само як вона зробила свій вибір, будь-яка інша жінка має право на таку можливість.
ㅤТепер розберемося з "правизною" і "лівизною". Популярною зараз схемою для класифікації політичних поглядів є «політичні координати». Виглядають вони так само як Декартова система координат на площині, тільки замість абсциси та ординати (горизонтальної та вертикальної осі відповідно), економічний спектр (від планової економіки зліва до ринкової економіки справа) та політичний спектр (від ліберального знизу до авторитарного зверху). Мені особисто така класифікація не подобається, бо вона, фактично демонструє «середній показник» політичного погляду. Наприклад: людина, яка вважає, що легалізація канабісу і заборона проституції – це правильні рішення опиняється в центрі вертикальної осі, оскільки перше відповідає думці про менший ступінь втручання держави, а друге – навпаки. Фемінізм не є централізованим рухом, тобто погляди всередині спільноти дуже сильно варіюються від течії до течії. При цьому, за координатами можна простежити тільки тенденцію серед людей певних поглядів приймати певну позицію щодо інших гостросоціальних питань. Причиною цього є те, що думка щодо економічної свободи та політичної свободи (тобто необхідного ступеня втручання влади) може не корелюватися з особистою життєвою філософією, бо насправді прямої залежності тут немає. Узагальнюючи, можна сказати, що праве крило частіше схиляється до ексклюзивності, а ліве – до інклюзивності, однак цей висновок не є універсальним. Умовна феміністка може опинитися у будь-якому куті політичних координат, її турбує саме власна суб’єктність та суб’єктність інших жінок. А от чи буде вона такою самою активною одиницею, як умовний чоловік у тому ж суспільстві, чи ні, залежить не від економічної системи й не від системи державного устрою, а, грубо кажучи, від наявності суспільного запиту на рівність жінок і чоловіків.
ㅤВ Українському суспільстві, на мою скромну думку, негативна конотація слова «фемінізм» може бути наслідком асоціації з комуністичним минулим. Мовляв, саме комуністична партія пропагувала "феміністичні цінності" та відправляла жінок працювати на заводах. У радянському союзі такий "підхід до емансипації" в першу чергу мав експлуатаційну мотивацію. Традиційна роль «жінки-берегині» нікуди не поділася, просто тепер вона не тільки прибирала і доглядала за дітьми, а ще й батрачила на підприємстві заради «революції та будування комунізму».
ㅤУкраїнський фемінізм, з початку своєї появи, мав націоналістичне спрямування, адже український фемінізм це не Роза Люксембург і не Клара Цеткін, а Олена Пчілка, Леся Українка, Ольга Кобилянська, Наталя Кобринська, Мілена Рудницька, Оксана Забужко та багато інших.
ㅤВідповідаючи на питання у заголовку статті, фемінізм може бути будь-де на політичній мапі. Особисто для мене, в українському суспільстві, він не може бути тільки там, де немає місця національній свідомості.