Почнемо з того, що вважати жінок рівноцінною частиною суспільства — най й не дуже поширеною ідеєю — не було чимось новим. Участь жінок у культурному, науковому та соціальному просторі — не винятково сучасне явище, від відомих Сапфо та Жанни Д’Арк до менш відомих Сьюзен Джоселін Белл або Генрієтти Свон Лівітт.
Але ідентифікація самого руху, як руху з цілями та об'єднанням навколо себе відповідних ідей, а пізніше і розрізнення його за “хвилями” не з'явилося до XIX- початку XX сторіччя. Той час заведено вважати зародженням першої хвилі фемінізму.
Фемінізм першої хвилі мав на меті отримати для жінок рівні можливості, і навіть зараз найлегше його описувати через суфражистський рух (про який ви вже можете почитати в окремому пості).
Але вони не тотожні. Коли суфражизм акцентував свою увагу на наданні конкретних конституційних прав, фемінізм першої хвилі надавав голос невідомим жінкам, або тим, хто взагалі не брав участь в активізмі, і критикував “cult of domesticity” [культ домашнього затишку], досліджуючи різницю між жінками та чоловіками, а також їхніми образами в суспільстві.
До моменту, де деякі називали жінок морально кращими за чоловіків, тож їхнє перебування в цивільній сфері покращило б політичне становище та публічний образ країни. Що ми, очевидно, знаємо, як абсолютну правду, і жінки ніколи не зможуть робити нічого поганого. А ідеалізація ніколи не приносила нічого жахливого для жодної із верств суспільства.
Друга хвиля фемінізму почалася в 1960-х та продовжувалась аж до дев'яностих років. У контексті антивоєнних та цивільних правових рухів вона почала розширювати свої межі до всіх пригнічуваних груп.
Це хвиля, яка зосереджувала свою увагу на сексуальній та репродуктивній свободі для жінок, тобто її майже повної відсутності, та намагалась досягти рівних конституційних прав для всіх, включаючи у себе жінок різної раси та етнічності. Це хвиля чітко відокремлює жінок, як окремий соціальний клас.
Але через те, що друга хвиля була значно радикальнішою за першу у своїх висловлюваннях (не діях, на щастя чи жаль, цього разу вікна залишалися цілими) її було куди легше маргіналізувати.
Що, як не дивно, вплинуло на сам рух. Мій улюблений приклад — це публікація “The BITCH manifesto” [маніфест СУКИ], назва якого очевидна випадковість і ніяк не описує контекст тих років.
Усі сходяться у визнанні, що друга хвиля фемінізму була у більшості суто теоретичною. Звідси почалася критика зведення жінок до об'єктів і чоловічих призів, малу зарплату та стандартів краси. Вона ж і розмежувала стать і ґендер, критикувала патріархат і нормативну гетеросексуальність.
Третя хвиля фемінізму зародилася у середині 90-х років і почала переосмислювати постколоніальне мислення. Проблема з розмовою про третю хвилю фемінізму у тому, що не та хвиля, яку можна ідентифікувати за окремими цілями, і вона не прийшла на заміну другої.
По суті радикальний фемінізм — сучасна назва другої хвилі фемінізму, що існує досі.
Третя хвиля — це хвиля лавандового Рафу, бананового молока та малюнках на вашому латте… Перепрошую, якщо точніше це та хвиля, якій притаманна самоіронія та прийняття стереотипно жіночих речей як частини життя. На відміну від другої хвилі, яка відкидала високі підбори, макіяж і рожевий колір, третя хвиля їх носить.
Третя хвиля фемінізму перестала акцентувати погляд на дослідженні різниці між чоловіками та жінками, а також дискримінації жінок, натомість приділяючи увагу питанню розподілу сил і влади, і загалом не так гостро сприймає ґендерну ідентичність.
Досліджуючи тему, можна почути про четверту хвилю фемінізму, яка почалась у 2008-2012 роках. Проблема із цією конкретною течією в тому, що багато хто розходяться у думках, чи це окрема хвиля, чи просто логічний розвиток ідей третьої хвилі, а отже не може зватися окремо.
Для мети цієї статті ми зупинимось на окремому визначенні третьої та четвертої хвиль.
Фемінізм четвертої хвилі — це поняття, яке ототожнюється з “онлайн-активізмом”, фразою яку більшість читачок, ймовірно, вже чула. Це, по суті, провідна ідея поширення інформації через соцмережі, ґештеги та онлайн-форуми, організація заходів та неконкретних благодійних онлайн-збірок.
Тож, якщо Вас ця стаття надихнула підтримати якусь конкретну некомерційну благодійну збірку, то це може бути наша “Virtus Femina”. Зробити це дуже легко – підпишіться на наші соцмережі та стежте за оновленнями! https://virtus-femina.carrd.co
З найбільшою шаною, команда КУЛЬТу.
